Вермикуліт

Вермикулі́́т (від лат. vermis — черв’як) — мінерал класу силікатів групи гідрослюд.

Вермикуліт.jpg

Вермикуліт

Клас мінералу силікати
Колір бурий, жовтувато-бурий, золотисто-жовтий, інколи з зеленуватим відтінком
Сингонія моноклінна
Твердість 1–1, 5
Блиск перламутровий або жирний
Питома вага 2, 4–2, 7 г/см³


Історична довідка

Уперше 1824 описав дослідник Т. Х. Вебб, виявивши мінерал біля м-ка Мілбері (шт. Массачусетс, США). Вермикуліт отримав назву через здатність під час нагрівання до 200–300°С роздуватися в напрямку кристалографічної осі С до стовпчастих утворень, які нагадують черв’яка (може видовжуватися у 25 разів).

Загальна характеристика

Групова назва водних алюмосилікатів магнію і заліза шаруватої будови з розбухаючою решіткою із загальною формулою:

(Mg, Fe2+, Fe3+)3[(OH)2(Al, Si)4]· 4H2O.

Хімічний склад змінний (%): MgO — 14–25; FeO — 1–3; Fe2O3 — 3–17; Al2О3 — 10–17; SiO2 — 34–42; H2O — 8–15.

Склад у родовищах Приазов’я (%): MgO — 10,12–17,88; FeO — 0,87–2,91; Fe2O3 — 9,74–17,80; Al2O3 — 11,51–16,69; SiO2 — 36,01–45,92; H2O — 7,04–12,70.

Домішки (%): K2O — 0,17–4,58; TiO2 — 0,70–4,70; CaO — 1,20–4,73; Na2O; MnO.

Сингонія моноклінна. Спайність досконала. Густина 2,4–2,7. Твердість за Мооса шкалою твердості мінералів 1–1,5. Колір бурий, жовтувато-бурий, золотисто-жовтий, інколи з зеленуватим відтінком. Блиск перламутровий або жирний. Мають високу здатність до катіонного обміну. Трапляються у формі лускуватих і пластинчастих, а також тонкодисперсних агрегатів. Утворюються переважно внаслідок перетворення біотиту й флогопіту.

Різновиди

  • вермикуліт магніїстий (те саме, що й вермикуліт);
  • вермикуліт мідний (різновид вермикуліту із Зімбабве, що містить до 7 % CuO);
  • вермикуліт нікелистий (різновид вермикуліту, що містить 11,25 % NiO);
  • вермикуліт-хлорит (мінерал змішано-шаруватої будови, у якому чергуються шари вермикуліту й хлориту).

Поширення

Родовища вермикуліту є в США, Росії, ПАР, Аргентині, Бразилії, Індії, Японії, Танзанії, на заході Австралії, Канаді, Чилі, Мексиці, Малаві та ін. В Україні трапляється в Приазовʼї, Побужжі, на Волині.

Використання

Вермикуліт використовують як легкий наповнювач бетону, для виробництва вогнестійких тепло- і звукозахисних матеріалів, у металургії для теплоізоляції, в космічній техніці, в літакобудуванні, у транспортному будівництві, у виробництві антифрикційних матеріалів, гуми, пластичних мас, фарб та ін. Збагачують гравітаційними і флотаційними методами.

Література

  1. Webb Th. New Localities of Tourmalines and Talc // American Journal of Science and Arts. 1824. № 7. P. 55.
  2. Лазаренко Є. К., Винар О. М. Вермикуліт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
  3. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  4. Вермикуліт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Вермикуліт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вермикуліт (дата звернення: 18.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.06.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ