Бікультуралізм

Бікультуралі́зм (від бі… та культура) — соціально-культурне явище, що передбачає співіснування, взаємодію та взаємозбагачення двох культур у межах однієї спільноти або індивіда.

Історична довідка

Офіційна політика визнання, сприяння або заохочення бікультуралізму зазвичай виникає в країнах, що пройшли через національні чи етнічні конфлікти, у яких жодна зі сторін не здобула повної перемоги. Такі конфлікти часто є наслідком колоніальних завоювань, міграцій, політичних союзів і договорів, що сприяли змішанню культур.

Термін «бікультуралізм» уперше використав уряд Канади в законі про офіційні мови (1969). Бікультуралізм у Канаді розвивався на основі принципу офіційної двомовності, яка мала на меті врегулювати напругу між англо-канадською та франко-канадською культурами, що довгий час співіснували та взаємодіяли в межах однієї держави. У тих чи інших формах бікультуралізм спостережено в багатьох країнах світу (Новій Зеландії, Бельгії, Парагваї, Гонконгу, Вануату тощо).

Бікультуралізм досліджували Дж. Александер, П. Бергер, С. Ф. Гантінгтон та ін.

Характеристика

Політика бікультуралізму передбачає забезпечення рівномірного розподілу політичної та економічної влади між людьми та групами, що належать до різних культурних спільнот, які співіснують у певному суспільстві або країні. Це дає змогу знизити дискримінацію, підтримати рівність прав та можливостей, а також зміцнити соціальний мир і стабільність у суспільстві.

В умовах бікультуралізму спільнота або індивід одночасно ідентифікує себе з двома культурами, приймає їхні норми, цінності, мову, традиції.

У суспільному контексті бікультуралізм проявляється через інституційні заходи, спрямовані на забезпечення рівних можливостей для двох культурних спільнот. Це запровадження двомовної освіти, двомовних засобів масової інформації, а також створення політичних і адміністративних структур, які визнають і підтримують обидві культури.

Бікультуралізм на відміну від мультикультуралізму передбачає взаємодію лише двох культурних систем, а не багатьох.

Розвиток бікультуралізму пов’язаний із культурним шоком, який відчуває іммігрант, або одночасним засвоєнням елементів різних культур, якщо особа є нащадком іммігрантів. В останньому випадку сприйняття спадкової культури відбувається в первинних соціальних групах, набутої — у вторинних.

Фактори, що сприяють розвитку бікультуралізму:

а) соціальний контекст, що характеризується етногенезом, де цінують як спадкову, так і нову культуру;

б) активні та цілеспрямовані зусилля батьків щодо соціалізації дітей до культурної спадщини. У монокультурних контекстах, орієнтованих переважно на нову культуру, особливо важливими щодо соціалізації є зусилля батьків. Адже ширший культурний контекст може не сприяти чи не заохочувати збереження культурної спадщини.

Залежно від специфіки нової культури та індивідуальних особливостей проживання культурного шоку, процес набуття бікультуралізму може бути відносно легким і безконфліктним (наприклад, у країнах з політикою мультикультуралізму), або ж бути ускладненим, призводячи до виникнення міжетнічних конфліктів (у монокультурах).

На індивідуальному рівні бікультуралізм часто проявляється як подвійна культурна ідентичність, коли особа відчуває себе частиною обох культурних груп. Це може виявлятися в синтезі цінностей рідної та нової культур, а також практиці використання мови спадкової культури і мови країни проживання. Наприклад, бути китайським американцем, а не просто «китайцем» чи «американцем» передбачає змішування традиційних азійських цінностей (як-от повага до влади і батьків), з індивідуалістичними американськими цінностями (як-от працювати над досягненням особистого успіху та визнання).

Суперечності бікультуралізму

Бікультуралізм — адаптивний підхід до акультурації, спрямований на допомогу людині почуватися комфортно в обох культурах. Бікультурні індивіди можуть обирати різні методи інтеграції своїх двох культур: бікультурну поведінку в усіх ситуаціях (змішаний бікультуралізм) або зміну своєї поведінки відповідно до культурного контексту ситуації (перемінний бікультуралізм). У монокультурних середовищах зв’язок із двома культурами може перешкоджати соціалізації, особливо якщо людина синтезувала обидві культури.

Прихильники мультикультуралізму вважають бікультуральні погляди обмеженими, ставлячи під сумнів ідею, що лише дві культури можуть бути основою офіційної політики. Для врахування багатомовності та культурної різноманітності суспільства, на їхню думку, потрібно зважати на більше культур.

Значення

Бікультуралізм значущий для суспільств, які прагнуть до культурного різноманіття та толерантності. Він сприяє взаєморозумінню між різними культурними групами, збагачує культурне життя суспільства та підтримує соціальну стабільність. У глобалізованому світі бікультуралізм сприяє розвитку навичок міжкультурної комунікації.

Джерело

• Report of the Royal Commission on Bilingualism and Biculturalism : in 6 book. Ottawa : Queen's Printer, 1967. Book 1. P. 27–36.

Література

1. Benet-Martínez V., Leu J., Lee F. et al. Negotiating Biculturalism: Cultural Frame Switching in Biculturals with Oppositional Versus Compatible Cultural Identities // Journal of Cross-Cultural Psychology. 2002. Vol. 33. Is. 5. P. 492–516.
2. Many Globalizations: Cultural Diversity in the Contemporary World / Ed. by P. L. Berger, S. P. Huntington. Oxford : Oxford University Press, 2002. 374 p.
3. Євтух В. Б., Трощинський В. П., Галушко К. Ю. та ін. Етнонаціональна структура сучасного українського суспільства. Київ : Наукова думка, 2004. 342 с.
4. Huntington S. P. Who Are We? The Challenges to America’s National Identity. NewYork : Simon & Schuster, 2005. 428 p.
5. Сміт Е. Нації та націоналізм у глобальну епоху / Пер. з англ. М. Климчука, Т. Цимбала. Київ : Ніка-Центр, 2006. 320 с.
6. Chen S., Benet-Martínez V., Bond M. Bicultural Identity, Bilingualism, and Psychological Adjustment in Multicultural Societies: Immigration-Based and Globalization-Based Acculturation // Journal of Personality. 2008. Vol. 76. Is. 4. P. 803–838.
7. Schwartz S. J, Unger J. B. Biculturalism and Context: What Is Biculturalism, and When Is It Adaptive? // Human Development. 2010. Vol. 53. Is 1. P. 26–32.
8. Гібернау М. Ідентичність націй / Пер. з англ. П. Таращука. Київ : Темпора, 2012. 303 с.

Автор ВУЕ

• М. П. Кухта
• М. Н. Єнін
• Г. А. Черних

Покликання на цю статтю: Кухта М. П., Єнін М. Н., Черних Г. А. Бікультуралізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бікультуралізм (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.10.2024