Босвелл, Джеймс

Бо́свелл, Джеймс [ англ. Boswell, James; псевдоніми — Іпохондрик (англ. The Hypochondriack), Ремпейджер (The Rampager) та ін.; 29.10.1740, м. Единбург, Шотландія, Велика Британія — 19.05.1795, м. Лондон, Велика Британія; похований у с. Охінлек, графство Східний Ершир, Шотландія, Велика Британія] — письменник, журналіст, адвокат, автор біографії літературного критика, письменника і лексикографа Джонсона, Семюела. Писав англійською мовою.

Босвелл, Джеймс (Boswell, James)
Псевдоніми	The Hypochondriack, The Rampager
Народження	29.10.1740
Місце народження	Единбург, Шотландія
Смерть	19.05.1795
Місце смерті	Лондон, Велика Британія
Місце поховання	Охінлек, Шотландія
Alma mater	Единбурзький університет, Глазго університет, Утрехтський університет
Місце діяльності	Шотландія, Велика Британія, Франція, Швейцарія
Напрями діяльності	література, журналістика, право, біографістика

Життєпис

Був старшим сином шотландського землевласника та верховного судді Александра Босвелла, лорда Охінлек (Lord Auchinleck; отримав звання завдяки посаді, спадковим аристократом не був), 8-го лерда Охінлек (Laird of Auchinleck; лерд у Шотландії — землевласник). Мати вела родовід від однієї з гілок королівського дому Стюартів.

За наполяганням батька вивчав право в Единбурзькому (1758) і Глазго університетах (1759). Завершив освіту в Утрехтському університеті, звідки вирушив у подорож Європою (1763–1766). У Швейцарії спілкувався з Вольтером і Ж.-Ж. Руссо, що зафіксував у мемуарах. На о. Корсика, де тоді тривала визвольна боротьба проти Генуезької республіки, став другом ватажка повстанців генерала Паскуале Паолі (1725; тепер Франція — 1807; Велика Британія). Завдяки «Звіту про Корсику...», опублікованому 1768, здобув перший гучний успіх та ім’я Корсиканський Босвелл (Corsica Boswell).

З волі батька жив у Шотландії, але прагнув переїхати у м. Лондон, який вабив інтенсивністю світського й літературного життя та більшою свободою. У віці 19 років утік до англійської столиці, де провів близько трьох місяців. На 1762–1763 припало триваліше, санкціоноване батьком перебування в місті, під час якого Босвелл вів «Лондонський щоденник».

У травні 1763 відбулась доленосна зустріч Босвелла зі С. Джонсоном — його давнім кумиром. Знайомство швидко переросло в багаторічну дружбу. До знаного Клубу Джонсона (засновано 1764), де збиралась культурна й інтелектуальна еліта, Босвелл, попри протекцію засновника, був прийнятий лише у 1773. Почуті у Клубі розмови згодом лягли в основу головної книги Босвелла. Восени того самого року разом із Джонсоном здійснив подорож Шотландією, звіт про яку вийшов друком 1785.

Юридичну практику розпочав 1766, вів переважно кримінальні справи. Жив і працював у м. Единбурзі, проте багато часу проводив у Лондоні.

1782 як старший син успадкував родовий маєток і став 9-м лердом Охінлек (звання лорда, отримане батьком завдяки посаді, сину не перейшло). Спадок батька дав можливість переселитися у Лондон, проте юридична практика у столиці не принесла успіху.

Від 1769 перебував у шлюбі зі своєю двоюрідною сестрою М. Монтгомері (1738–1789; Шотландія, Велика Британія), мав п’ятьох дітей. Після смерті дружини (1789) Босвелл страждав на тяжку депресію і зловживав алкоголем. Та саме у ці роки завершив фундаментальну двотомну біографію «Життя Семюела Джонсона» («The Life of Samuel Johnson»; 1791).

Похований у родинному склепі Босвеллів на території церковного подвір’я в с. Охінлек.

Творчість

Попри тривалу (близько 20 років) адвокатську практику, головною сферою інтересів і діяльності Босвелла була література. Перші публікації зʼявилися у 1762; ідентифіковано (на 2026) понад 600 статей, есе і заміток автора, які виходили в британській пресі переважно анонімно або під псевдонімами.

Основу творчого спадку Босвелла складають три опубліковані за життя книги, а також щоденники, видані вже у 20 столітті.

«Звіт про Корсику, щоденник мандрівки на цей острів та мемуари Паскуале Паолі» («An Account of Corsica, The Journal of a Tour to that Island; and Memoirs of Pascal Paoli»; 1768) поєднує популярний у тогочасній Англії жанр подорожніх нотаток з біографією Паолі. Автор уперше вдається до прийомів, які згодом визначать своєрідність біографічного методу Босвелла: фіксації розмов, афоризмів, звичок і побутових деталей, а також організації цього матеріалу з певною метою (у цій книзі — для створення образу героїчного ватажка повстанців).

«Щоденник подорожі на Гебридські острови з доктором Семюелом Джонсоном» («The Journal of a Tour to the Hebrides with Samuel Johnson»; 1785) день у день відтворює майже тримісячну мандрівку разом із доктором Джонсоном у 1773, на тлі якої Босвелл вибудовує його біографічний портрет. Вирваний зі звичного оточення, 64-річний лондонський інтелектуал опиняється в суворих природних і побутових умовах. Це дозволяє автору не лише продемонструвати високі людські якості свого супутника, перевірити силу його характеру, а й додати до оповіді гумористичний струмінь.

«Щоденники» («Boswell Papers», з 1761 по 1795) — мемуаристика Босвелла (приватні щоденники, епістолярії, нотатки тощо) — вважали втраченими, але їх віднайшли у 1920–1930-х. У 1949–1950-х їх придбав Єльський університет, і протягом 1950–1989 вони вийшли друком у 14 томах під назвою «Єльське видання щоденників Джеймса Босвелла» («The Yale Editions of the Private Papers of James Boswell») для широкого кола читачів. Роботу над академічним виданням розпочато 1966. Щоденники вражають відвертістю й глибиною саморефлексії, а також містять колосальний обсяг інформації про повсякденне життя, звичаї та інтелектуальну еліту тогочасної Європи. Стали основою для написання біографії Джонсона.

Намір написати біографію Семюела Джонсона визрів у Босвелла 1772. Відтоді він системно, часто потайки, занотовував його жарти, афоризми та репліки, винайшовши для цього власну систему скороченого письма, а розлогі розмови детально записував з пам’яті одразу після зустрічей. Щоб зібрати матеріал про життя Джонсона до їхнього знайомства, розшукував і викуповував його листування, опитував спільних друзів. Безпосередню роботу над книгою розпочав 1784 після смерті Джонсона.

Босвелл вніс суттєві зміни у біографічний канон. Переказ фактів від третьої особи замінив зображенням сцен, віддавав перевагу прямій мові — діалогам, дискусіям, бесідам. Увів себе в ролі повноцінної дійової особи, що привнесло до оповіді значний автобіографічний елемент.

Задля передачі особистості Джонсона в усій повноті й величі, застосував низку прийомів: вдаючи з себе наївного чи недостатньо розумного, створював виграшне тло для демонстрації глибини й гостроти розуму співбесідника; у ролі інтерв’юера провокував розмови на гострі, суперечливі теми й спрямовував їх у потрібне русло; розігрував потрібні ситуації, щоб у дії розкрити характер і погляди. Відмовившись від ідеалізації, змалював Джонсона з дивацтвами й навіть вадами (нападами меланхолії, спалахами гніву тощо), зі сумнівами, фобіями і тілесними недугами. Зі сторінок книги Джонсон постав живою людиною — складною, у чомусь суперечливою, вразливою, водночас величною інтелектуально й морально, душевно й духовно. Без порушення документальної точності зблизив біографію з англійським романом, який сформувався у середині 18 ст.

Визнання

Здобув визнання як реформатор жанру та основоположник сучасної біографічної прози, а «Життя Семюела Джонсона» було визнано найкращою біографією англійською мовою. Ім’я автора перетворилося на загальну назву: з англійської «a boswell» — особистий хронікер або постійний супутник, який детально фіксує життя й висловлювання іншої людини (подібно до Ватсона, персонажа Шерлокіани А. К. Дойла). Його книги, насамперед «Життя Семюела Джонсона», користуються незмінною прихильністю читачів, а «Лондонський щоденник Босвелла, 1762–1763» («Boswell’s London Journal, 1762–1763»), опублікований 1950, розійшовся накладом понад 1 млн примірників.

На батьківщині Джонсона у м. Лічфілді (графство Стаффордшир, Англія) встановлено памʼятник Босвеллові (1908). Барельєфи постаменту відтворюють їхню подорож на Гебриди, вечерю в лічфілдській таверні «Три корони» і прийняття Босвелла до Клубу. Фриз прикрашають медальйони з портретами знаменитих друзів письменника [О. Голдсміта (1728; Ірландія — 1774; Англія), Е. Берка, Д. Гарріка та ін.]. На честь діяча названо вулицю в Лондоні, площу та громадський простір у м. Бері (США). На стіні його помешкання в Единбурзі та на місці лондонського будинку, де він провів останні роки свого життя, встановлено меморіальні дошки. Пам’ятний знак встановлено також на будівлі Старого коледжу Единбурзького університету.

Твори Босвелла неодноразово екранізували, переважно у форматі телевізійних фільмів і серіалів, зокрема: «Життя Семюела Джонсона» (1957, реж. А. Шнайдер (1917–1984)), «Життя Джонсона за Босвеллом» (1971, реж. К. Тейт (1935–1984)), «Адвокатом від захисту виступає Босвелл» («Boswell for the Defence», 1983, реж. Г. Девіс (1929–2020)), «Лондонський щоденник Босвелла» (1984, реж Р. Грем (1934–2015)), «Подорож Босвелла та Джонсона до Західних островів» (1993, реж. Дж. Берн (1940–2023)) та «Джеймс “Корсика” Босвелл» (2024, реж. Л. Дюма-Періні).

2010 засновано благодійну організацію Фонд Босвелла (The Boswell Trust), який створив інтерактивний музей у с. Охінлек і розвиває культурний туризм. Під егідою «Босвелл Траст» із 2011 щотравня в історичному маєтку Дамфріс-Хаус (Східний Ершир, Шотландія) проходить єдиний у світі літературний фестиваль біографій і мемуарів.

Додатково

В Україні «Життя Семюела Джонсона» та інші твори Босвелла чекають на свого перекладача й дослідника, адже єдина праця, де йому приділена значна увага, — докторська дисертація літературознавиці, професора Дніпровського університету Т. М. Потніцевої (нар. 1949; тепер Білорусь — Україна) «Біографія як жанр англійської літератури XVIII–XIX ст.» (див. Потницева Т. Н. Биография как жанр английской литературы XVIII–XIX вв. : автореф. дис. … докт. филол. наук. Москва, 1993. 35 с.).

Родинний маєток Босвеллів — Охінлек-Хаус в Ерширі тепер перетворено на ексклюзивний історичний будинок для відпочинку (на умовах оренди) для великих груп людей або сімей. Раз на рік (зазвичай наприкінці серпня або на початку вересня) тут влаштовують безкоштовні дні відкритих дверей для всіх охочих.

Твори

Boswell’s Life of Johnson : in 6 vols. / Ed. by G. B. Hill ; rev. and enl. by L. F. Powell. Oxford : Clarendon Press, 1934–1964. 6 vols. 3277 p.
Boswell’s Journal of a Tour to the Hebrides / Ed. by F. A. Pottle, C. H. Bennett. Edinburgh : Edinburgh University Press, 2005. 514 p.
An Account of Corsica, The Journal of a Tour to That Island; and Memoirs of Pascal Paoli / Ed. by J. T. Boulton, T. O. McLoughlin. Oxford : Oxford University Press, 2006. 302 p.
London Journal 1762–1763 / Ed. by G. Turnbull. London : Penguin Classics, 2010. 656 p.
Facts and Inventions : Selections from the Journalism of James Boswell / Ed. by P. Tankard. New Haven ; London : Yale University Press, 2014. 496 p.
The Life of Samuel Johnson / Abridged by Ch. G. Osgood. London : Arcturus Publishing ; Sirius, 2026. 624 p.

Література

Mallory G. Boswell the Biographer. London : Smith, Elder & Co., 1912. 337 p.
Pottle F. A. James Boswell : The Earlier Years, 1740–1769. New York : McGraw-Hill Book Company, 1966. 630 p.
Siebenschuh W. R. Form and Purpose in Boswell’s Biographical Works. Berkeley ; Los Angeles ; London : University of California Press, 1972. 170 p.
Brady F. James Boswell : The Later Years, 1769–1795. New York : McGraw-Hill Book Company, 1984. 627 p.
Martin P. A Life of James Boswell. London : Weidenfeld & Nicolson, 2000. 624 p.
Lévy M. James Boswell : Un libertin mélancolique. Paris : Passeleur, 2005. 448 p.
James Boswell.info. 2009. URL: https://www.jamesboswell.info/
Boswell J. The Correspondence of James Boswell and Sir William Forbes of Pitsligo / Ed. by R. B. Sher. Edinburgh : Edinburgh University Press, 2022. 568 p.
The Boswell Papers / Yale University Library. 2026. URL: https://boswell.yale.edu/

Автор ВУЕ

Н. Д. Білик

Покликання на цю статтю: Білик Н. Д. Босвелл, Джеймс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Босвелл, Джеймс (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.09.2026