Бесіда

Бе́сіда (праслов’ян. besěda, первісно — сидіння надворі, зібрання, від bez — зовні та sěda — сидіння) — розмова двох або більше людей за визначеною темою з певною метою.

Зміст

1 Історична довідка
2 Характеристика
- 2.1 Класифікація
- 2.2 Особливості різновидів
3 Література
4 Автор ВУЕ

Історична довідка

Витоки бесіди як мистецтва закладені в давньогрецькій філософії, зокрема в сократівських бесідах (див. Сократ).

Характеристика

Різновид діалогічної форми спілкування, що передбачає обмін інформацією в усній формі.

Класифікація

Залежно від кількості учасників розрізняють індивідуальні та групові; за контекстом — ритуальні, глибинно-особистісні та ділові бесіди.

Ритуальні бесіди мають чітку структуру та зміст, який дослівно знають учасники обряду (наприклад, служба в церкві).

Глибинно-особистісні бесіди передбачають високий рівень довіри та близькості стосунків (у родині, колі друзів).

Ділові бесіди відбуваються в професійній сфері, мають свої правила й орієнтовані на прийняття конкретного рішення.

За професійною спрямованістю розрізняють бесіди педагогічні, управлінські, правові, медичні тощо.

Особливості різновидів

Педагогічна бесіда є методом виховання, що передбачає красномовство й високий рівень педагогічної культури вихователя, вчителя, викладача, зокрема вміння донести певну ідею у зрозумілій, близькій для вихованця формі й отримати зворотній зв’язок (зміна поведінки, прийняття правильного рішення).

Особливим методом навчання є евристична бесіда — розмова, під час якої в процесі запитань і відповідей співбесідники здобувають нові знання та знаходять істину.

Бесіду використовують як метод збирання інформації в соціологічних, психологічних та педагогічних дослідженнях. Організована з науковою метою бесіда передбачає високий рівень професійних навичок та морально-етичних якостей дослідника.

Метод бесіди застосовують:

на початковому етапі дослідження, коли інформації про досліджуване явище недостатньо для використання інших методів;
при дослідженні унікальних, інтимних, особистих питань;
для тріангуляції з даними, отриманими іншими методами.

Метод бесіди розкриває неопосередковані реакції людини, що зберігає для дослідження достовірність інформації.

Література

Томан І. Мистецтво говорити / Пер. з чес. В. І. Романця. 3-тє вид. Київ : Україна, 1996. 269 с.
Ягупов В. В. Педагогіка. Київ : Либідь, 2002. 560 с.
Потелло Н. Я., Скиртач Г. Є. Українське ділове мовлення і спілкування. Київ : Міжрегіональна академія управління персоналом, 2003. 440 с.
Гриценко Т. Б., Гриценко С. П., Іщенко Т. Д. та ін. Етика ділового спілкування. Київ : Центр учбової літератури, 2007. 344 c.
Кучерук О. А., Голуб Н. Б., Горошкіна О. М. та ін. Педагогічна риторика: історія, теорія, практика. Київ : КНТ, 2016. 258 с.
Туриніна О. Л. Методологія та методи психологічного дослідження. Київ : ДП «Видавничий дім «Персонал», 2018. 206 с.