Берк, Едмунд

Берк, Е́дмунд (англ. Burke, Edmund; 12.01.1729; м. Дублін, тепер Ірландія — 09.07.1797; м. Біконсфілд, Велика Британія) ― філософ, економіст, державний діяч, публіцист, засновник теорії британського консерватизму.

Берк, Едмунд

(Burke, Edmund)

Народження 12.01.1729
Місце народження Дублін
Смерть 09.07.1797
Місце смерті Біконсфілд
Alma mater Триніті-коледж Дублінського університету
Місце діяльності Велика Британія
Напрями діяльності політична теорія і практика, економіка, публіцистика
Традиція/школа консерватизм


Життєпис

Батько був адвокатом. Отримав освіту в Триніті-коледжі в м. Дубліні. 1750 продовжив вивчати право у школі баристерів «Міддл Темпл» (м. Лондон). Покинув навчання і обрав ремесло письменника. Філософсько-естетичні погляди Берка, окрема викладені в праці «Філософське дослідження походження наших ідей про високе та прекрасне» (1757), ґрунтувалися на положенні, що мистецтво має виходити не з умоглядних потреб естетики, а з духовних спонукань самої людини.

1758 заснував щорічний альманах огляду світових подій «Щорічний реєстр» (англ. «Annual Register»), який відтоді видавав упродовж 30 років.

1765 став особистим секретарем прем’єр-міністра маркіза Ч. Рокінгема (1730–1782; Велика Британія) і членом парламенту від партії вігів. У парламенті швидко набув репутації майстерного полеміста.

Політична діяльність

Важливим складником парламентської роботи Берка було розв’язання питань, пов’язаних із врегулюванням британської колоніальної політики. Проводив кампанію, спрямовану на реформування британської влади в Індії, виступав на захист прав населення Ірландії, зокрема проти дискримінації католиків, критикував політику уряду стосовно північноамериканських колоній. У дебатах щодо управління північноамериканськими колоніями відстоював ліберальні позиції і доводив, що Англія має відмовитися від абстрактного права оподаткування американців, має бути скасований Акт про гербовий збір.

1774 розкритикував корупцію та несправедливість, вимагаючи реформувати парламент, розширити виборче право і створити політичні партії, які будуть виразниками інтересів певних суспільних груп.

Водночас у низці внутрішньо- і зовнішньополітичних питань проявив себе як прихильник консерватизму. У контексті аналізу й оцінки Французької революції 1789–1799 трактував свободу лише в межах законності та порядку, відкидаючи революційні перетворення. На його думку, реформи треба реалізовувати тільки поступальним еволюційним шляхом. У найвідомішій праці «Роздуми про Французьку революцію» (1790, витримала 11 видань) розцінював ці події як «влада натовпу» (охлократія). Погляди Берка вплинули на ухвалу англійського уряду розпочати війну з Францією.

У своїх памфлетах критикував погляди та дії французьких революціонерів. Радикалізму французьких революціонерів протиставив британську конституційну систему та її консервативні засади. Корінь зла вбачав у відході від традицій і спадкових цінностей, зокрема управлінських. Тим самим заклав основи сучасного британського консерватизму, що ґрунтується на позитивних реформах еволюції суспільства.

Державу Берк розумів як результат природної еволюції суспільства, а не штучний продукт, наслідок суспільного договору. Мислитель критикував теорії суспільного договору, природного права, народного суверенітету. Акцентував увагу на важливості підтримки державою традиційних інститутів: церкви, моралі, усталених норм.

Стверджував, що релігія є основою громадянського суспільства. У своїх релігійних поглядах критикував атеїзм і деїзм. Був прихильником християнства як засобу суспільного прогресу, захищав англіканську церкву, хоч при цьому співчував проблемам католиків.

Після виходу у відставку (1794) отримав велику пенсію, яку призначив король Георг ІІІ (1738–1820; Велика Британія).

Праці

  1. A Vindication of Natural Society. London : M. Cooper, 1756. 106 p.
  2. A Philosophical Enquiry into the Origin of Our Ideas of the Sublime and Beautiful. London : J. Dodsley, 1757. 184 p.
  3. Observations on a Late State of the Nation. London : J. Dodsley, 1769. 155 p.
  4. Reflections on the Revolution in France. London : J. Dodsley, 1790. 360 p.
  5. An Appeal from the New to the Old Whigs. 3rd ed. London : J. Dodsley, 1791. 143 p.
  6. Writings and Speeches of Edmund Burke : in 9 vol. Oxford; New York : Clarendon Press ; Oxford University Press, 1981–2015.
  7. Thoughts On French Affairs. Whitefish : Kessinger Publishing, 2010. 78 p.
  8. An Abridgment of English History. Whithorn : Anodos Books, 2017. 188 p.

Література

  1. Canavan F. The Political Reason of E. Burke. Durham : Duke University Press, 1960. 222 p.
  2. Chapman G. W. Edmund Burke. The Practical Imagination. Cambridge : Harvard University Press, 1967. 350 p.
  3. Kramnick I. The Rage of E. Burke. Portrait of an Ambivalent Conservative. New York : Basic Books, 1977. 225 p.
  4. Freeman M. Edmund Burke and the Critique of Political Radicalism. Oxford : Blackwell, 1980. 250 p.
  5. Чудинов А. В. Размышления англичан о Французской революции: Э. Бёрк, Дж. Макинтош, У. Годвин. Москва : Памятники исторической мысли, 1996. 304 с.
  6. Белов М. В., Витальева А. И. Эдмунд Бёрк — ранний идеолог британской империи // Диалог со временем. 2011. Вып. 34. С. 74–99.
  7. Чабанна М. Берк (Burke) Едмунд // Політична енциклопедія / Гол. редкол. Ю. Левенець. Київ : Парламентське видавництво, 2011. С. 57–58.
  8. Bourke R. Empire and Revolution: The Political Life of Edmund Burke. Princeton : Princeton University Press, 2017. 1032 p.

Автор ВУЕ

С. С. Троян


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Троян С. С. Берк, Едмунд // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берк, Едмунд (дата звернення: 11.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
29.09.2022

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶