Бичок-кругляк

Бичо́к-кругля́к (Neogobius melanostomus) — вид дрібно-розмірних придонних риб роду чорноморсько-каспійський бичок родини бичкові; об’єкт промислу в Україні (в Азовському морі та північно-західній частині Чорного моря).

Зміст

1 Таксономія і характеристика
2 Поширення та екологія
3 Значення
4 Додатково
5 Література
6 Автор

Таксономія і характеристика

Вид описано П.-С. Палласом у 1814 з акваторії Чорного моря в районі м. Севастополь. У 1965 Л. С. Берг (1876–1950; Росія — СРСР) описав 2 підвиди бичка-кругляка (Neogobius melanostomus affinis з Каспійського моря та Neogobius melanostomus melanostomus з Чорного моря). Згодом таксономічні й еколого-морфологічні особливості виду та його розповсюдження вивчали Б. С. Ільїн (1889–1958; Росія — СРСР), Ф. С. Замбриборщ (1913–1998; тепер Україна) і інші дослідники.

Тіло дорослих особин бичка-кругляка завдовжки до 25 см, масою 50–250 г. Цьоголітки сірого забарвлення, дорослі особини — сірого, чорного, коричневого або оливкового, темніші на спині й світліші в черевній частині. Навколо основ плавців забарвлення рожевувате, на боках посередині є по 5 темних плям. Лоб слабко випуклий, очі трохи виступають над головою. Черевні плавці утворюють присосок (як і в більшості інших видів бичкових).

Голова світліша за тулуб, дорсальні та хвостовий плавці темніші за присосок, анальний і грудні плавці. На задній частині першого спинного плавця, між п’ятим і шостим променями, є видовжена овальна чорна пляма (видоспецифічна діагностична ознака бичка-кругляка). Для самців характерні більші розміри і нерестове забарвлення, зокрема, під час нересту вони набувають чорного кольору з білою облямівкою на непарних плавцях. Самиці трохи менші за самців, живуть 4–5 років. Будова тіла дозволяє бичку-кругляку активно вишукувати рухому здобич серед каміння. Живиться двостулковими молюсками, ракоподібними, черв’яками, дрібною рибою і личинками комах.

Статевої зрілості особини бичка-кругляка досягають на другому році життя, за довжини тіла близько 5,5–6,0 см, маси тіла 4–5 г. Нерест відбувається з квітня до вересня, здебільшого на мілководді (до 0,5 м завглибшки) у прибережній зоні водойм: під камінням, на нерівній поверхні дна самці влаштовують гнізда, забезпечуючи гладку поверхню для приклеювання ікринок. Плодючість становить 200–4 000 ікринок. Зазвичай в одне гніздо відкладають ікру кілька самиць, де протягом періоду розвитку самець охороняє кладку. За наближення інших риб, самець подає звуковий сигнал, який відлякує від гнізда ворогів. Протягом 4–5 тижнів, до появи личинок, самець не живиться. Личинки, що вийшли з ікри, тримаються в товщі води і живляться дрібними ракоподібними. Кожна самиця нереститься кілька разів протягом життя, а велика частина самців після першого нересту гине.

Поширення та екологія

Вид поширений у центральній Євразії, в Україні — у басейнах Чорного та Азовського морів, зокрема у середній і верхній течії р. Дніпра, у річках Південний Буг, Сіверський Донець, Дністер, Дунай, річках Кримського півострова. Окрім України водиться в річках Болгарії, Словаччини, Нідерландів, Німеччини та Польщі. Як адвентивний вид зареєстрований у центральній частині РФ (басейн р. Волги), у межах узбережжя Балтійського моря та у верхів’ях річок, що впадають у нього.

У 1960-х бичок-кругляк був інтродукований (див. Інтродукція) у річки й озера США й Канади (зокрема, Великі озера, систему каналів Трент — Северн, Верхнє озеро, річки Канард і Святого Лаврентія), де на сьогодні натуралізувався (див. Натуралізація) і формує вторинний ареал. Основні біотопи, у яких мешкає бичок-кругляк, — акваторії уздовж морських берегів на шельфі з черепашково-піщаними й кам'янистими ґрунтами та невеликою мулистістю на глибинах від 1–2 м до 10–17 м. Вид добре переносить опріснення, може існувати в умовах відносно невеликого припливу, майже не трапляється у місцях з дуже замуленим дном. Зазвичай живе на помірно твердому ґрунті, в місцях з достатньою кількістю розчиненого у воді кисню з насиченістю до 50–60 % і солоністю до 18–24‰. Упродовж року мігрує на різні глибини. Межі коливань температури води, яку бичок-кругляк переносить протягом року, складають 0–30 °С, найсприятливішим для нього є діапазон 4–28 °С. Зимує за температури води близько 3–4 °С, за деякими даними переносить короткочасне зниження до –1 °С.

Значення

Бичок-кругляк був основним цільовим об’єктом промислу із річною часткою 7–22 % загального обсягу виловленої риби, а в окремі роки — до 60 % риби, виловленої в Азовському морі (до 2022 і окупації військами РФ Азовського моря і його узбережжя в Україні). Через активний промисел спостерігалося збільшення прилову молоді (на 2017 складав близько 40 %). Поступове освоєння промислом молодшої частини популяції зумовлює зменшення відсотка нерестуючих особин, що загалом негативно впливає на стан рибних ресурсів.

В Україні бичок-кругляк може становити до 90% живлення цінних видів риб (судака, сома, осетрових, калкана чорноморського та ін.) і деяких рептилій та ссавців, а для бентоїдних риб (лящ, тарань, рибець та ін.) є конкурентом у харчуванні.

Додатково

Важливими характеристиками бичка-кругляка є доступність для промислу, здатність до відносно швидкого відтворення.

Негативними чинниками для відтворення запасів виду є будівництво берегоукріплювальних споруд (залізобетонних траверсів, хвилеломів, набережних), намивання пляжів. При цьому засипають піском кам'янисті розсипи, розташовані уздовж берега на глибині 0–5 м, де нереститься бичок-кругляк і багато інших бичкових. Також відбувається значне скорочення або повне знищення гряд каменів (понтичного вапняку) паралельно до берега, що слугують укриттям для мальків бичка-кругляка та молоді інших видів риб. Все це спричинює скорочення нерестової площі виду. Завдяки успішності дослідів по акваріальному розведенню бичка-кругляка до нерестового стану відкривається можливість культивування цього виду як об'єкта марикультури.

М'ясо бичка-кругляка багате на амінокислоти, які не виробляє людський організм. Цінують рибу за високі дієтичні й смакові якості та добру засвоюваність м'яса; регулярне вживання його в їжу сприяє покращенню обміну речовин. Реалізують бичка-кругляка у свіжому, охолодженому, в'яленому, сушеному, консервованому виглядах.

Література

Ткаченко М. Ю. Морфологічна мінливість бичка-кругляка (Neogobius melanostomus (Pallas, 1814) морських та прісноводних водойм // Науковий вісник Чернівецького університету. Біологія (Біологічні системи). 2012. № 4 (4). С. 525–529.
Ткаченко М. Ю. Особливості плодючості бичка кругляка (Neogobius melanostomus (Pallas, 1814) за різних екологічних умов // Вісник Дніпропетровського університету. Біологія, екологія. 2013. № 21 (2). С. 83–88.
Щербуха А. Я. Риби України. Київ : Видавництво Раєвського, 2013. 256 с.
Demchenko V. O., Tkachenko M. Y. Biological Characteristics of the Round Goby, Neogobius melanostomus (Pallas, 1814), from Different Water Bodies // Archives of Polish Fisheries. 2017. № 25 (1). P. 51–61.
Herlevi H., Wallin Kihlberg I., Aarnio K. et al. Environmental Abundances of the Non‐native Round Goby Neogobius melanostomus Influence Feeding of Native Fish Predators // Journal of Fish Biology. 2023. № 102 (6). P. 1340–1357.