Бичкові

Бичко́ві (Gobiidae) — родина риб ряду окунеподібні класу променепері.

Зміст

1 Таксономія і характеристика
2 Поширення та екологія
3 Охорона
4 Значення
5 Додатково
6 Література
7 Автор

Таксономія і характеристика

Одна з найчисельніших за кількістю видів родина у складі окунеподібних. У світовій фауні налічують 210 (250) родів і 1660–2011 видів бичкових риб, з яких в іхтіофауні України відомо 33.

Тіло дещо видовжене, вкрите циклоїдною або ктеноїдною лускою, чи голе (наприклад, у виду бичок-каспіосома каспійський). Бічна лінія у бичкових відсутня, є чутливі геніпори, сейсмосенсорні канали та пори системи бічної лінії на голові, що мають важливе значення для виживання видів. Розташування і будова цих органів чуття використовуються в таксономії бичкових як діагностичні ознаки на різних рівнях (від роду до внутрішньовидових таксонів).

Голова велика, іноді сплощена, очі розташовані дорсолатерально (по боках ближче до спини), близько одне до одного. Є 2 пари ніздрів на кожному боці рила. Передні ніздрі трубкоподібні, іноді звисають униз над верхньою губою (зокрема у видів роду бичок-цуцик), або мають пальцеподібні вирости (наприклад, у видів роду бичок).

Два спинні плавці можуть бути відокремлені, або об’єднані чи близько розташовані. У першому спинному плавці є 6–7 колючих променів, другий і анальний плавці мають 1 колючий і 8–14 гіллястих променів. Грудні плавці великі, округлі, в більшості видів роду бичок не з’єднані перетинками з рештою. Черевні плавці знаходяться під основою грудних і зливаючись утворюють присосок. У деяких видів черевний присосок з глибоким вирізом посередині та редукованою перетинкою. Стать бичкових визначають за формою сечостатевого (генітального) сосочка: у самців його кінчик загострений, у самиць заокруглений. Хвостовий плавець заокруглений.

Родина представлена здебільшого осілими видами, лише деякі у період нагулу і нересту мігрують на незначні відстані. Сере бичкових є катадромні види (мешкають і прісній воді, а розмножуються в морській). Незначна кількість видів бичкових внаслідок особливостей будови зябрового апарату може тривалий час перебувати поза водним середовищем. Вони пересуваються суходолом за допомогою видозмінених грудних плавців, а їхні очі адаптовані до наземного середовища (наприклад, мулистий стрибун із роду Periophthalmus звичайно мешкає в мангрових заростях).

За винятком деяких тропічних видів, для яких характерний гермафродитизм, бичкові — роздільностатеві риби. Для всіх видів басейнів Чорного, Азовського і Середземного морів нерестовий період припадає на весняні та літні місяці. Ці види облаштовують гнізда і турбуються про потомство. Особини багатьох видів бичкових територіально-агресивні. Дрібні, як правило, овальної форми ікринки бичкові відкладають на різні тверді субстрати: каміння, черепашки або стулки молюсків, кореневища рослин тощо, включно з предметами антропогенного походження.

Плодючість бичкових риб варіюється в широких межах: від кількох десятків до кількох тисяч ікринок. Личинки бичкових здебільшого тримаються в пелагіалі, зі зростанням переміщуються в бенталь, перетворюючись у риб донно-придонного комплексу.

Бичкові риби — консументи другого-третього порядку, головним чином бентофаги, що зумовлено особливостями будови травної системи, зокрема ротового апарату і зубів. Кормовою базою бичкових є переважно молюски, ракоподібні, багатощетинкові черви, личинки комах, також дрібні риби.

Поширення та екологія

Бичкові здебільшого поширені в тропічних, субтропічних і помірних широтах обох півкуль. Звичайні представники демерсальних (придонних) або донно-придонних іхтіокомплексів, на глибинах від літоралі до 200 м; морські або солонуватоводні, значно рідше прісноводні. Окремі види мешкають у товщі води і входять до складу пелагічних (див. Пелагічні організми) угруповань. Більшість видів трапляється у складі іхтіофауни прибережних морських вод. Деякі види приурочені до витоків високогірних річок, інші — евригалінні (див. Евригалінність), утворюють сталі популяції як у прісних, так і в морських водах, або приурочені до біоценозів підводних печер і гротів.

Охорона

Низка видів бичкових перебуває під охороною на світовому (занесена до охоронних списків Міжнародного союзу охорони природи, Бернської Конвенції тощо), загальнодержавному (включена до Червоної книги України), регіональному (включена до Червоної книги Чорного моря) рівнях.

Значення

Мають велике наукове і господарське значення. Зокрема, за їхнім поширенням можна простежувати зміни складу фауністичних комплексів Чорного (медітеранізацію або збагачення видами Середземного моря) та Азовського (понтизацію або збагачення видами Чорного моря) морів унаслідок природного поширення видів і розширення ареалів гідробіонтами, а також як результат інтродукції. П’ять видів родини з поширених в Україні (бичок-кругляк, бичок-сурман, бичок-пісочник, бичок жабоголовий, бичок-зеленчак) мають промислове значення. Низка видів із різних родів популярна як об’єкт акваріумістики.

Додатково

До родини бичкових належать найменші в світовій фауні хребетні тварини: карликовий бичок Trimmatom nanus (статевозрілі особини мають довжину 8–10 мм), який мешкає в Індійському океані і західній частині Тихого океану та карликовий бичок-пігмей (Pandaka pygmaea; статевозрілі особини мають довжину 11–15 мм), що поширений у прісних і солонуватих водах Південно-Східної Азії.

Література

Thacker C. E., Roje D. M. Phylogeny of Gobiidae and Identification of Gobiid Lineages // Systematics and Biodiversity. 2011. № 9 (4). P. 329–347.
Куцоконь Ю., Квач Ю. Українські назви міног і риб фауни України для наукового вжитку // Біологічні Cтудії. 2012. Т. 6. № 2. С. 199–220.
Щербуха А. Я. Риби України. Київ : Видавництво Раєвського, 2013. 256 с.
Манило Л. Г. Рыбы семейства Бычковые (Perciformes, Gobiidae) морских и солоноватых вод Украины. Киев : Наукова думка, 2014. 244 с.
Nelson J. S., Grande T. C., Wilson M. V. Fishes of the World. 5th ed. Hoboken : John Wiley & Sons, 2016. 752 p.
Паньков А. В., Пєсков В. М., Маніло Л. Г. Фауна бичкових риб (Gobiiformes: Gobiidae) річкових басейнів Північно-Західного Причорномор’я України та суміжних територій // Гідробіологічний журнал. 2020. № 56 (4). P. 21–33.
Parenti P. A Checklist of the Gobioid Fishes of the World (Percomorpha: Gobiiformes) // Iranian Journal of Ichthyology. 2021. № 8. P. 1–480.
Kłosiński P., Kobak J., Kakareko T. Metabolic Rate of Two Invasive Ponto‐Caspian Goby Species and Their Native Competitors in the Context of Global Warming // Freshwater Biology. 2024. № 69 (7). P. 971–983.