Банська Штявниця

Схема рудників Банської Штявниці, 1696
Типові підготовчі виробки поліметалічних рудників часів Середньовіччя (підземна траса Словацького гірничого музею,
Банська Штявниця)

Ба́нська Штя́вниця, істори́чне мі́сто і техні́чні па́м’ятки на його́ око́лицях (словац. Historické mesto Banská Štiavnica a technické pamiatky jeho okolia) — історичний і гірничотехнічний комплекс м. Банська Штявниця і його околиць у Банськобистрицькому краї Словаччини, пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1993).

Історична довідка

Банська Штявниця є давнім осередком гірничого промислу. Найстаріші гірничі роботи археологи датують 3 ст. Уперше згадується як «земля гірників» (лат. terra banensium) у хроніках 1156. Власне місто засновано в 13 ст.

Суттєвому прогресу місцевих рудників сприяло переселення на ці землі в середині 13 ст. гірників із Саксонії та Тіролю. Їх запросив на спустошені монгольською навалою гірничі терени угорський король Бела IV (1206–1270).

Період найвищого розвитку припав на 17–18 ст. Річний видобуток срібла тоді становив близько 24 т, золота — до 600 кг. Рекорд — 29 т срібла й 605 кг золота — встановлено 1690.

З Банською Штявницею пов’язана перша у світі письмова згадка про підривні роботи на рудниках. 08.02.1627 тірольський гірник К. Вайндаль здійснив вибух у штольні, використавши чорний порох. Цю дату вважають початком застосування в гірництві вибухової технології (див. Вибухові роботи), хоча є непрямі свідчення про використання пороху під час спорудження виробок у першій чверті 17 ст. у Тіролі та Сілезії (рудник Злотий Сток, Польща).

1400 завершилося спорудження дренажної (див. Дренаж) штольні понад 6 км завдовжки, яка пройшла безпосередньо під містом. 1765 завершено будівництво водовідливної штольні довжиною 30 км, названої ім’ям імператора Священної Римської імперії Франца І (1708–1765). У 19 ст. споруджено ще дві штольні 20 км завдовжки. Частини цих раритетних виробок пізніше стали підземною туристичною трасою гірничого музею (заснований 1964).

У Банській Штявниці були вперше впроваджені вогнедійні та водостовпові машини (прообрази водовідливних помп).

За рішенням імператриці Марії Терезії, 1762 тут засновано першу Вищу (практичну) гірничу школу, яка 1770 офіційно отримала статус академії (див. Гірнича академія в Банській Штявниці). Відтоді Банська Штявниця відома також як центр вищої фахової освіти та розвитку гірничої справи й техніки у Європі.

Характеристика

Історичне місто Банська Штявниця й технічні пам’ятки на його околицях — приклад шахтарського поселення, що виникло за Середньовіччя. Площа території, що перебуває під охороною (центр міста, довколишній ландшафт із реліквія гірничодобувної, металургійної діяльності), становить 20 632 га. Збереглися виробки давніх рудників, зокрема протяжні штольні, старовинне гірниче обладнання та інше. Видобувні ресурси здебільшого розташовані за межами містами.

Поліметалеве родовище навколо м. Банської Штявниці представлене переважно гідротермальними кварцовими жилами до 7 км завдовжки й товщиною рудних пачок до 10–15 м. Кут залягання жил — 60–70 °. Розкриття покладів здійснювали за допомогою стовбурів і штолень, від яких відходили численні штреки. Давні підготовчі виробки зазвичай мали форму трапеції заввишки 2,3–2,5 м, завширшки в підошві 0,9–1,2 м, у покрівлі — 0,7–0,8 м. Підземні роботи поєднували з відкритою розробкою поліметалевих руд на гірських схилах.

З кінця 18 ст. місто поступово втратило економічне та промислове значення.

На 2020 м. Банська Штявниця — один із туристичних центрів Центральної Словаччини, місто-заповідник із населенням 10 тис. осіб (2019, оцінка).

Додатково

У Банській Штявниці (німецька назва — Шемниць) було введено берг-привілей — «Шемницьке право» (1572), що регулював правові відносини на рудниках Центральної Європи.

Цитата

Ерцгерцог Леопольд ІІ (1747–1792; Австрія), який 1765 відвідав штольню імператора Франца І напередодні завершення гірничих робіт, занотував у своєму щоденнику:

«Як розкіш і краса цієї споруди, так і її неоціненна користь прославлять період правління Франца I і Марії Терезії та стануть уособленням вічної шани гірничому управителю Матею Зіпсеру, що очолював будівництво»

(Rybar P., Cehlár M. História baníckeho Vysokého školstva na území Slovenska : na 2 časť. Košice : Technická univerzita, 2017. Časť 2. 191 p.).

Література

  1. Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва. Київ; Алчевськ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія» ; ЛАДО, 2013. 542 с.
  2. Rybar P., Cehlár M. História baníckeho Vysokého školstva na území Slovenska : na 2 časť. Košice : Technická univerzita, 2017. Časť 2. 191 p.

Автор ВУЕ

Г. І. Гайко,

Ю. Дюрове


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Гайко Г. І., Ю. Дюрове Банська Штявниця // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Банська Штявниця (дата звернення: 3.12.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
20.01.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ