Єзуїтів колегіум в Острозі
Єзуї́тів коле́гіум в Остро́зі — втрачений визначний архітектурний ансамбль, Рівненська область, Україна.
Містився на північний схід від замку, на околиці, прилягав до оборонного муру, який оточував місто. Тепер слідів від ансамблю не залишилося.
Історична довідка
Єзуїтський колегіум з костелом в ім’я св. Ігнатія Лойоли і Франциска-Ксаверія заснувала 1624 власниця Острога Анна-Алоїза Ходкевич (1600–1654), княжна Острозька, онука князя К.-В. Острозького. Острозька резиденція єзуїтів набула статусу колегіуму 1627. Закладення наріжного каменя великого мурованого ансамблю відбулося 08.05.1626. Будівництво провадив за своїм проєктом італійський архітектор Себастіан Браун. Проте коли у зведених стінах з’явилися небезпечні тріщини, фундаторка 1630 звернулася в м. Рим до генерала ордену єзуїтів з проханням прислати досвідченого архітектора. Так до Острога 1630 приїхав знаменитий єзуїтський архітектор Дж. Бріано (1586–1649; тепер Італія), котрий розкритикував проєкт попередника, постановив цілком від нього відмовитись і опрацював 12 варіантів свого проєкту, жоден з яких не був схвалений фундаторкою. Це призвело до конфлікту і Бріано відкликали. Новий проєкт ансамблю розробив єзуїтський архітектор з м. Рима Б. Моллі (1597–1657; тепер Італія). З 1634 він керував будівництвом, звів основні навчальні будівлі протягом 1634–1647.
У 1648 та 1649 під час Хмельниччини козаки двічі здобували Острог, палили й руйнували єзуїтський колегіум. Єзуїти повернулися до Острога тільки 1659 й узялися відбудовувати колегіум і костел, завершивши їх 1736, через 110 років після початку будівництва.
Початком занепаду Колегії єзуїтів в Острозі став 1773, коли орден єзуїтів був ліквідований.
З 1777 у колегіумі містилися монастир василіян зі школою, православна семінарія і консисторія, православний чоловічий Преображенський монастир.
Після нищівних пожеж 1809, 1819 та 1821 споруди не відновлювали, вони поступово руйнувався і 1875–1883 їх розібрали на будівельний матеріал, з якого споруджено, зокрема, Острозьку чоловічу гімназію (1876, архітектор П. Шлейфер).
Характеристика
Значний за архітектурним масштабом мурований комплекс південним фасадом підходив до ринкової площі міста, а тильним — до лінії оборонних мурів 15–16 ст. Складався з високого тринавового базилікального костела і прилеглого до нього двоповерхового корпуса колегіуму, що утворював замкнутий трапецієвидний у плані внутрішній двір. На північно-східному розі будівлі підносилася вежа астрономічної обсерваторії. Стилістика архітектури ансамблю була суто бароковою. Симетричний головний фасад костелу вінчав масивний триярусний фронтон і фланкували бічні вежі. Документи 18 ст. свідчать, що костел належав до архітектурного типу купольних базилік з трансептом, тож на перетині середньої нави з трансептом височіла досить масивна баня. Інтер'єр костелу мав пишний і коштовний декор, про який відомо з історичних джерел. Крипта під костелом була призначена для поховань представниців родини фундаторки, а також католицького духовенства. Деякий час тут був похований чоловік фундаторки, великий литовський гетьман Ян-Кароль Ходкевич (1560; тепер Литв – 1621; тепер Україна).
Значення
Протягом 17 ст. Колегіум єзуїтів в Острозі був найбільшим сакральним і навчальним ансамблем Польської провінції цього ордену й найбільшою спорудою м. Острога й Волині.
Додатково
Фундаторка колегіума Анна-Алоїза, княжна Острозька й молода удова старого литовського гетьмана Я.-К. Ходкевича, котрий помер наступного року після їхнього шлюбу, була вельми вередливою пані: внаслідок сварок з родичами довго не могла поховати тіло свого чоловіка, зневаживши його заповіт. З архітектором Дж. Бріано, котрий, намагаючись догодити замовниці, виконав для неї 12 варіантів проєкту, конфлікт зайшов так далеко, що архітектор написав: «щоб врешті решт її задовольнити, мусив би тепер уже сам Вітрувій з усіма учнями податися сюди до Острога на Волинь, поміж рутенців та схизматиків»
(Дж: Ричков П. Українська архітектурна спадщина Товариства Ісуса. Архітектурна спадщина України. Вип. 5. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування; Головкиївархітектура, 2002. С. 183).
Цитати
Письменник П. Куліш 03–05.03.1847 в листі до ректора Санкт-Петербурзького університету Петра Олександровича Плетньова (1792–1866) описав своє враження від руїн:
«Звідси ми спустились до єзуїтського монастиря, який бачили мимохідь, і відвідали майже всі його частини. Там — наскільки торжественою є краса руїн зовні, настільки нещасний та гіркий для душі вигляд розрухи всередині будівлі»
(цит. за: Вихованець Т. Ян-Кароль та Анна-Алоїза з Острозьких Ходкевичі: кінець життя, початок вічності // Студії і матеріали з історії Волині. 2012. Кременець, 2012. С. 338).
Історик О. Левицький описав процес розбирання ансамблю на будівельний матеріал:
«З цього матеріалу були збудовані в Острозі: будівля учительської семінарії, дзвіниця при церкві місцевого Кирило-Мефодіївського братства та кілька приватних будинків. При цьому, як буває, велика кількість матеріалу підпала загальному розкраданню, так що в мало якому з острозьких дворів ви не побачите сарая, хліва чи іншої господарської будівлі, складених зі старовинної цегли. Під час мого відвідання Острога влітку минулого 1882 р. я застав ще вцілілими два величезні корпуси колегіатської будівлі; та ламання продовжується й зараз…»
(цит. за: Вихованець Т. Ян-Кароль та Анна-Алоїза з Острозьких Ходкевичі: кінець життя, початок вічності // Студії і матеріали з історії Волині. 2012. Кременець, 2012. С. 338).
Література
- Paszenda J. Architektura Kolegium jezuitow w Ostrogu // Sztuka pograniczy Rzeczypospolitej w okresie nowozytnym. Od XVI do XVIII wieku. Warszawa : Arx Regia, 1998. P. 285–304.
- Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. С. 412–414.
- Ричков П. Українська архітектурна спадщина Товариства Ісуса // Архітектурна спадщина України : в 5 вип. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. Вип. 5. С. 183–185.
- Вихованець Т. Ян-Кароль та Анна-Алоїза з Острозьких Ходкевичі: кінець життя, початок вічності // Студії і матеріали з історії Волині. 2012. Кременець: Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 2012. С. 317–339.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Єзуїтів колегіум в Острозі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Єзуїтів колегіум в Острозі (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.04.2020
