Ягн, Олександр-Едуард Юлійович

Ягн, Олександр-Едуард Юлійович
Народження	11.03.1848
Місце народження	Пенза
Смерть	10.02.1922
Місце смерті	Білорічиця, Прилуцький район, Чернігівська область
Місце поховання	Білорічиця
Alma mater	Московське училище живопису, скульптури і зодчества, Римська академія образотворчого мистецтва
Місце діяльності	Україна, Росія
Напрями діяльності	Архітектура, декоративно-ужиткове мистецтво

Палац у садибі О. Рахманової у с. Білорічиці (не збережено). Фото початку 20 ст.

Флігель палацу в садибі О. Рахманової у с. Білорічиці

Ягн, Олекса́ндр-Едуа́рд Ю́лійович (11.03.1848, м. Пенза, тепер РФ — 10.02.1922, с. Вейсбахівка (Безбахівка), тепер с. Білорічиця Прилуцького району Чернігівської області, Україна) — художник, архітектор, майстер художньої кераміки, представник історизму (еклектики), автор низки споруд в Україні.

Життєпис

Народився у сім’ї лікаря, котрий походив із поволзьких німців. Закінчив Пензенську чоловічу гімназію. 1863 закінчив архітектурне відділення Московського училища живопису, скульптури і зодчества, після чого виїхав до м. Рима на навчання в Академії образотворчого мистецтва. Повернувшись до Російської імперії, від 1876 постійно мешкав і працював на теренах Лівобережної України, виконуючи архітектурні й художні замовлення у різних панських маєтках. В одному з них, Олени Сергіївни Рахманової з Волконських (1835; тепер РФ — 1916; тепер Україна) у с. Вейсбахівці, О.-Е. Ягн у похилому віці помер і похований. Після того, як О. Рахманова, донька декабриста (див. Декабристів повстання) С. Волконського, втретє овдовіла, О.-Е. Ягн жив із нею у фактичному, але не зареєстрованому шлюбі.

Діяльність

Подорожував Україною та іншими країнами Європи, вивчаючи й фіксуючи об’єкти архітектурної спадщини. Брав участь у проєктуванні кількох споруд у містах Москві, Санкт-Петербурзі, Саратові (тепер усі — РФ). Його наймасштабнішою і повністю реалізованою працею став ансамбль споруд і парки маєтку О. Рахманової у с. Вейсбахівці, від якого збережено тільки перебудований на церкву колишній житловий флігель та залишки парку. Усі твори архітектури його авторства виконано у стилістиці еклектики з поєднанням історичних форм московського зодчества з елементами української архітектурної традиції. Зокрема, він застосовував п’ятикутну форму вікон, характерну для стилю українського модерну. Проявив себе і як ландшафтний архітектор, розпланувавши два парки й три фруктові сади у Вейсбахівці та ще, ймовірно, деінде. У с. Вороньках (тепер Ніжинського району Чернігівської області) у маєтку сина О. Рахманової, українського драматурга і громадського діяча Михайла Миколайовича Кочубея (1863; тепер Україна — 1935; Франція) організував навчально-виробничі художні майстерні з трирічним терміном навчання для професійно-технічної підготовки сільських підлітків з теслярства, гончарства, різьбярства, позолотництва, механіки й слюсарства. Загалом там отримали професійну підготовку близько 300 учнів. О.-Е. Ягн не тільки викладав там безоплатно, а й разом із М. Кочубеєм (котрий надав навчальні й виробничі приміщення) фінансував і всебічно забезпечував діяльність цього закладу освіти. Відновив властиві Гетьманщині традиції виготовлення художньої теракоти, поліхромної майоліки, зокрема й технологію «позолити вогнем». Роботи вороньківських майстрів, виконані під керівництвом О.-Е. Ягна, отримали 1896 велику золоту медаль Всеросійської промислової виставки у м. Нижньому Новгороді за високий художній рівень. О.-Е. Ягн створював також майолікові іконостаси.

Твори:

Михайлівська каплиця-усипальниця Кочубеїв у с. Ярославці Конотопського району Сумської області 1870-і;
палац у садибі О. Рахманової 1886 (не збережено);
флігель палацу в садибі О. Рахманової 1887;
готель, пекарня, парк, реконструкція церкви у садибі О. С. Рахманової 1878 – 1890-і (не збережено), усі — у с. Вейсбахівці (тепер с. Білорічиця);
будинок М. Кочубея 1890-х (не збережено);
церква Святого Івана — усипальниця декабристів 1898–1904 (не збережено), усі — у с. Вороньках Ніжинського району Чернігівської області;
палац О. М. Горчакова у с. Ташані Бориспільського району Київської області 1901–1903 (не збережено);
музичне училище (тепер консерваторія) у м. Саратові (тепер РФ) 1902;
будинок Капніста у с. Великій Обухівці Миргородського району Полтавської області (не збережено).

Палац О. Горчакова у с. Ташані Бориспільського району Київської області (не збережено). Фото початку 20 ст.
Каплиця-усипальниця Кочубеїв у с. Ярославці Конотопського району Сумської області

Додатково

Поширене в літературі твердження, що О.-Е. Ягн є одним із основоположників українського модерну, є помилковим, оскільки стилістика його робіт в архітектурі й декоративно-ужитковому мистецтві насправді є еклектичною.

Література

Чернігівщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького. Київ : Українська радянська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1990. С. 66–68, 144–145.
Тимофієнко В. Ягн Олександр-Едуард Юлійович // Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 430.
Історія української архітектури / Ю. Асєєв, В. Вечерський, О. Годованюк та ін.; за ред. В. Тимофієнка. Київ : Техніка, 2003. С. 314.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ягн, Олександр-Едуард Юлійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ягн, Олександр-Едуард Юлійович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.05.2026