Черемоський національний природний парк
«Черемо́ський» націона́льний приро́дний парк — об’єкт природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення, розташований у Чернівецькій області.
Зміст
Історична довідка
Уперше пропозиції щодо збереження унікальних природних ресурсів верхів’їв р. Білий Черемош, включно з рідкісними рослинами, виникли в 1960-х, зокрема їх висловлював професор І. Артемчук (1898–1973; тепер Україна).
Реалізація природоохоронних ініціатив розпочалася 1972 зі створення геологічної пам’ятки природи (загальна площа 2 га), якою стали скелі г. Великий Камінь. 1979 її територію було збільшено до 293 га та організовано ландшафтний заказник «Чорний Діл». Того ж року створено пам’ятку природи місцевого значення «Жупани» (вапнякова скеля серед сінокісних лук в околицях с. Сарата) площею 2 га, і 3 гідрологічні пам’ятки природи. У 1980 ландшафтний заказник отримав статус загальнодержавного. У 1990-х створено карстово-спелеологічний заказник загальнодержавного значення «Молочнобратський карстовий масив» на хр. Чорний Діл площею 20,3 га, комплексну пам’ятку природи місцевого значення «Білий потік» площею 5 га. У 1997 організовано регіональний ландшафтний парк «Черемоський» площею 6555,8 га, який (унаслідок розширення території) 2009 став національним природним парком.
Характеристика
Національний природний парк «Черемоський» розташований у межах Селятинської, Усть-Путильської та Конятинської територіальних громад, а також Путильської селищної громади Вижницького району. Загальна площа території об’єкта складає 7117,5 га, включно з 5556 га у постійному користуванні і 1561,5 га земель без вилучення.
Географічне положення
За районуванням фізико-географічним Національний природний парк «Черемоський» здебільшого знаходиться в межах Рахівсько-Чивчинської та Полонинсько-Чорногірської областей Українських Карпат, невелика частина — в Зовнішньокарпатській області.
До складу об’єкта входять суцільний масив площею 6856,1 га у верхів’ях р. Білий Черемош та 5 відокремлених ділянок на різних масивах гірських. Основними топографічними орієнтирами є хребти Чорний Діл і Яровиця, річки Сарата та Перкалаб. Територія основного масиву утворює трикутник із вершинами, що визначаються кордоном державним України з Румунією, річкою Перкалаб та гребенем хребта Яровиця.
За геоморфологічними характеристиками територія поєднує гірські середньогір’я та низькогір’я з унікальними ландшафтами. Лісовий покрив представлений як типовими ялиновими лісами, так і рідкісними квазіпралісами, що розташовані у гребеневих частинах пасом і на малодоступних стрімкосхилах.
Ґрунтовий покрив різноманітний. Панують бурі гірсько-лісові ґрунти, сформовані на добре дренованому кислому елювії-делювії карпатського флішу та за механічним складом переважно легко- та середньосуглинкові.
Основу ландшафту складають гірські масиви з характерними для Карпат Українських рельєфом та геоморфологічними структурами, представлені квазіпралісами та старовіковими лісами, луками та річковими долинами (157,81 га квазіпралісів включені до заповідної зони парку).
Рослинний світ
Флора парку представлена 596 видами судинних рослин, з яких 54 види занесено до Червоної книги України. Бріофлора (флора мохів) представлена 149 видами, ліхенофлора (флора лишайників) налічує понад 100 видів (станом на 2024). Рослинність представлена карпатськими шпильковими лісами, основу складають смеречини з ялиною європейською (Picea abies), які сформувалися у помірно-холодному вологому кліматі з довгою сніжною зимою та коротким вегетаційним періодом. У лісах трапляються домішки бука, ялиці (Abies alba), іноді сосни кедрової.
Листяні ліси парку займають невеликі площі, представлені угрупованнями сіровільхових лісів у долинах річок і потоків. Трав’яний покрив цих лісів формують яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), кропива дводомна (Urtica dioica), гравілат річковий (Geum rivale) тощо. Лучна рослинність представлена луками післялісовими, гірськими біловусниками та високотравними угрупованнями. Луки післялісового походження формуються на місці колишніх лісів та використовуються як пасовища. Гірські біловусники, домінантом яких є біловус стиснутий (Nardus stricta), займають значні площі на полонинах, а високотравні луки характерні для привершинних схилів хребтів.
Шафран Гейфеля в Черемоському НПП
Шолудивник високий у с. Сарата. Автор світлини Д. І. Юзик
Підсніжник білосніжний в Черемоському НПП
Цінними для збереження є скельні рослинні угруповання, які поширені на вапнякових і силікатних скелях, а також субальпійські та альпійські луки, багаті на рідкісні й ендемічні види. Серед ендеміків представлена костриця скельна (Festuca saxatilis) і королиця Рациборського (Leucanthemum raciborskii).
Уся рослинність НПП «Черемоський» є важливим складником європейської мережі Natura 2000 та включена до оселищ, що потребують особливої охорони.
Тваринний світ
Фауну парку складають 1549 видів тварин, з них безхребетних 1323 види і хребетних 226 видів (станом на 2024).
Серед тварин представлені гідроїдні (1 вид), війчасті черви (4 види), нематоди (3 види), волосові (1 вид), малощетинкові черви (10 видів), п’явки (2 види), зяброногі раки (5 видів), щелепоногі (13 видів), вищі ракоподібні (1 вид), ногохвістки (10 видів), павуки (9 видів), іксодові кліщі (1 вид), тромбідіформні кліщі (2 види), комахи (1232 види), черевоногі молюски (29 видів), міноги (1 вид), променепері риби (14 видів), по 6 видів земноводних і плазунів, птахи (141 вид), ссавці (58 видів).
Значення
Національний природний парк «Черемоський» відіграє ключову роль у підтриманні екологічного балансу в Українських Карпатах, виконує функції протиерозійного захисту, регулювання водного режиму та збереження місцевого мікроклімату.
Парк є осередком збереження біорізноманіття, в якому охороняють 54 види судинних рослин, 3 види грибів і 83 види тварин, занесених до Червоної книги України, а також 3 види рослин і 64 види тварин уключених до резолюцій Бернської Конвенції і 57 видів тварин — Боннської конвенції. Серед унікальних рідкісних тварин, що перебувають під загрозою зникнення і охороняються в парку ведмідь бурий та лелека чорний.
Парк є частиною екологічної мережі Карпатського регіону, забезпечує зв’язок між природоохоронними територіями України та Європи, та важливим елементом Всеєвропейської екомережі.
У процесі створення парку було проведено масштабні комплексні дослідження флори, фауни та соціально-економічного потенціалу регіону, зокрема за участі науковців і викладачів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Парк забезпечує не лише охорону біорізноманіття, але й сприяє розвитку науки, освіти та екотуризму.
Джерела
- Про створення національного природного парку «Черемоський»: Указ Президента України № 1043/2009 від 11 грудня 2009 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1043/2009#Text
Література
- Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України : у 2 ч. Київ : Фітосоціоцентр, 2012. Ч. 2: Національні природні парки. 580 с.
- Біорізноманіття Національного природного парку «Черемоський»: монографія / Наук. ред. І. І. Чорней. Чернівці : Друк Арт, 2015. 248 с.
- Скільський І. В., Смірнов Н. А., Юзик А. В. та ін. Тварини Червоної книги України в Національному природному парку «Черемоський». Чернівці : ДрукАрт, 2016. 36 с.
- Екологічний менеджмент території, охорона ландшафтного і біотичного різноманіття, рекреаційні ресурси та перспективи розвитку Національного природного парку «Черемоський» / Наук. ред.: І. І. Чорней, О. Ф. Бантишев, М. В. Величко та ін. Чернівці : Друк Арт, 2018. 240 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Юзик Д. І. Черемоський національний природний парк // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Черемоський національний природний парк (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.03.2025
