Делювій

Делю́вій (від лат. deluo — змиваю) — продукт вивітрювання гірських порід.

Інші назви — делювіальні відклади, делювіальні утворення.

Як один із генетичних типів континентальних відкладень делювій виділив 1888 О. Павлов (1854–1929; тепер Російська Федерація — Німеччина).

Утворюється біля підніжжя та в нижніх частинах схилів унаслідок змивання зруйнованих гірських порід із верхніх частин цих схилів дощовими потоками й талими сніговими водами, а також під впливом сили тяжіння, морозного зсуву та текучості ґрунту (соліфлюкції).

Делювій широко розповсюджений в гірських районах. У нижній частині схилів делювіальні відклади утворюють щільний покрив (шлейф), який пом’якшує перехід до прилеглої рівнини. Змочений водою делювій може переміщуватися схилом, здебільшого дуже повільно, проте іноді — швидко. У разі сильного обводнення перетворюється на густе багно, що повзе вниз, зриває дерновий покрив, вириває кущі і навіть може валити на своєму шляху дерева.

У делювії часто містяться розсипні родовища золота, олова, вольфраму та інших металів. Делювіальні суглинки використовують для виготовлення цегли і глиняного посуду.

Додатково

Див. також: Відклади

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
Делювіальні відклади / Геологічний словник. URL: https://geodictionary.com.ua/node/2387

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Делювій // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Делювій (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.07.2022