Хлорити природні

Хлори́ти приро́дні (від грец. χλωρός — зелений) — група слюдоподібних породотвірних мінералів класу силікатів.

Хлорити природні. Евклаз

Хлорити природні
Клас мінералу	силікати
Колір	зелений, зрідка— рожевий, фіолетовий, срібно-білий.
Форма кристалів	пластинчаста, таблитчаста, бочкоподібна
Сингонія	моноклінна, рідше — псевдогексагональна
Твердість	1–3
Блиск	скляний
Прозорість	просвічують
Густина	2, 6–3, 4 г/см3

Історична довідка

Знахідки хлоритового посуду датують 3 тисячоліттям до н. е. Центром їхнього виробництва було древнє місто Тепе Ягія (тепер на території Ірану).

Хлорити природні вперше описали: мінерал клінохлор у 1851 — геолог і мінералог В. Ф. Блейк (1826–1910; США), багату магнієм хлоритну групу тальку у 1862 — мінералог А. де Клуазо (1817–1897; Франція).

Характеристика

Входять до складу багатьох гірських порід, переважно метаморфічних.

Головні представники: евклаз, клінохлор, пенін, пірохлор, тюрингіт, шамозит. Важливі породотвірні мінерали зелених сланців, зеленокам’яних порід, пропілітів, спілітів, палеотипних ефузивних гірських порід і вулканічних туфів. Відомі також як продукти екзогенних процесів.

Супутні мінерали: гранати, діопсид, кварц, польові шпати, рутил, титаніт, циркон.

Хімічний склад

Хлорити природні — основні алюмосилікати магнію, алюмінію і заліза із загальною хімічною формулою:
(Fe,Mg,Al)₆(Si,Al)₄O₁₀(OH)₈ або (Mg, Fe)_6-n(Al, Fe³⁺)_n(OH)₈Al_nSi_4-nO₁₀,
де n = 0,6 × 2.

Ізоморфні домішки: Cr, Ni, Mn. Широкий ізоморфізм основних складових хімічних елементів, а також заміщення Si + Mg на Al₂ i Mg₃ на Al₂ призводять до значної варіативності фізичних, оптичних і рентгенівських властивостей мінералів і зумовлюють наявність понад 30-ти їхніх різновидів.

Фізичні властивості

Сингонія моноклінна, рідше — псевдогексагональна. Кристалічна структура: чергування тришарових пакетів типу тальк-пірофіліт і проміжних гідроксидних октаедричних шарів-пакетів типу бруситу або гідраргіліту. Форми виділення: пластинчасті, таблитчасті, бочкоподібні кристали, прихованокристалічні маси. Спайність досконала за (001). Густина — 2,6–3,4 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 1–3. Колір зелений (різні відтінки), зрідка — рожевий, фіолетовий, срібно-білий. Блиск скляний до перламутрового на площинах спайності. У тонких листочках просвічує. Під мікроскопом спостерігається плеохроїзм. Злам ступінчастий, від лускуватого, раковистого до рівного.

Різновиди

Номенклатура багатих на Fe₂O₃ хлоритів природних (лептохлоритів) базується на залізистості хлоритів і числі атомів Al у тетраедрах. За залізистістю всі хлорити природні поділяють на магнезійні (до 25 %), магнезійно-залізисті (25–75 %) і залізисті (понад 75 %).

Окрім того, виокремлюють:

• хлорити глинисті (багаті на Fe i Al, трапляються в морських осадах, аргілітах, гідрослюдах);
• хлорити залізні (загальна назва хлоритів, що містять оксидне залізо);
• хлорит манганистий (різновид пеніну, що містить 2,3 % MnO);
• хлорит нікелистий (містить до 6 % NiO; різновид із родовища Франкенштейн; земля Гессен, Німеччина);
• ортохлорити (групова назва магнезіальних хлоритів із типовою формулою (Mg, Fe²⁺)_6-p(Al, Fe³⁺)_2pSi_4-pO₁₀[OH]₈;
• гідрохлорити (багаті на воду хлорити гідротермального і метаморфічного походження).

Поширення. Розташування родовищ

Хлорити природні можуть існувати в широкому діапазоні температур і умов тиску. Цей чинник пояснює поширеність мінералів у низько- та середньотемпературних метаморфічних, вивержених, гідротермальних породах і глибоко похованих відкладах.

Знайдені у Швейцарії, Австрії, США (штати Массачусетс, Міннесота), Чехії (поблизу міст Пржибрама і Кутної Гори, Середньочеський край), Франції (Лотарингія), РФ (Уральські гори, Кольський півострів).

Хлорити природні в Україні

На території України виявлені в Карпатах та у межах Українського кристалічного щита.

Значення

Використовують хлорити природні у паперовій промисловості; залізисті хлорити — як залізні руди. Деякі типи гірських порід, що містять хлорит (хлоритовий сланець), мають незначне декоративне використання або як будівельний матеріал.

Хлорити природні глинисті — звичайні мінерали глини, яка має широке застосування.

Додатково

Хлорити природні не містять Хлору, лише мають із ним спільну етимологію.

Література

1. Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
2. Rösler H. J. Lehrbuch der Mineralogie. 4 auf. Leipzig : VEB Verlag für Grundstoffindustrie, 1987. 833 р.
3. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 670 с.
4. Okrusch M., Matthes S. Mineralogie. Eine Einführung in die spezielle Mineralogie, Petrologie und Lagerstättenkunde. 9 aufl. Berlin : Springer, 2014. 728 p.
5. Warr L. N. IMA–CNMNC Approved Mineral Symbols // Mineralogical Magazine. 2021. Vol. 85. Is. 3. P. 291–320. URL: https://www.cambridge.org/core/journals/mineralogical-magazine/article/imacnmnc-approved-mineral-symbols/62311F45ED37831D78603C6E6B25EE0A
6. Chlorite Group // Mindat.org. URL: https://www.mindat.org/show.php?id=1016

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Хлорити природні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Хлорити природні (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.11.2023