Аргіліт

Аргілі́т (від грец. ἄργιλλος — глина та λίϑος ― камінь) ― багатозначний термін.

1) Аргілі́т (геологія) ― каменеподібна глиниста порода, що утворюється під час діагенезу та епігенезу в результаті дегідратації глин.

Аргіліт ― продукт першої стадії змінення глин на шляху їхнього перетворення в метаморфічні кристалічні сланці, у яких глинистий матеріал перетворено в нові метаморфічні мінерали. У шліфах аргіліти подібні до глин, однак виявляють більшу орієнтованість та розкристалізованість глинистих мінералів, значний уміст слюди та інших мінеральних новоутворень. З огляду на те, що гідрослюдисті глини найпоширеніші поміж глинистих порід, більша частина аргілітів утворюються саме за рахунок скам’яніння цих глин.

Виокремлюють аргіліти масивні (текстура не змінена тектонічним тиском) та ті, що розбиті на тріщини та створюють сланцюватість. Термін «сланцюваті аргіліти» можна застосовувати тільки до тих, у яких розпадання на плитки зумовлено не первинними осадовими процесами, а вторинними тектонічними. Своєрідним різновидом аргілітів є порцеланіти ― глини, опалені підземними пожежами. Залежно від складу вони перетворюються в легкі фарфороподібні чи пористі шлакоподібні маси.

Порода буває синювато-сірого, чорного, аспідного, світлого, білуватого кольору. Блиск ― шовковистий, смоляний. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса ― 3,5–4,0. Густина ― 1,3–2,6 г/см³.

Основне родовище ― острови Хайда-Гваї ― архіпелаг біля північно-західного узбережжя Британської Колумбії.

Застосовують у виробництві будівельної кераміки, вогнетривів і цементу. У менших кількостях ― у ливарному виробництві, паперовій і гумовій промисловості, а також для очищення нафтопроводів і жирів.

2) Аргілі́т (гірництво) ― відходи збагачення вугілля. Містять глинисті породи; використовують як сировину або паливну домішку у процесі виробництва будівельних матеріалів, зокрема цегли.

Література

Здорик Т. Б., Матиас В. В., Тимофеев И. Н. и др. Минералы и горные породы СССР. Москва : Мысль, 1970. 440 с.
Сеньковський Ю., Попп І., Семенюк М. До літології нижньоолігоценових відкладів Скибової зони Українських Карпат // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. 2007. Т. 19. С. 127–135.
Romaine G. Rocks, Gems, and Minerals. Guilford; Helena : Falcon Guides, 2015. 176 p.