Гідрослюди

Гідрослю́ди (від гідро… і слюди) — група мінералів класу силікатів, за структурою і складом споріднених зі слюдами, гідратизовані алюмосилікати шаруватої будови.

Гідрослюди. Вермикуліт

Гідрослюди. Глауконіт

Представники групи — ілліт, вермикуліт, глауконіт.

Характеристика

Відрізняються від звичайних слюд значним умістом зв'язаної води (легко видаляється при нагріванні) і меншим умістом катіонів (утворюють зв'язки між шарами). Втрата молекулярної води відбувається у діапазоні температур 20–350 °C. Відмінність від слюд полягає також у дефіциті лугів і вищому вмісті води як молекулярної, так і в формі оксонієвого катіону Н₃О⁺.

Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 2,5–3,0. Переважний розмір частинок — 1 мкм. За ступенем зв'язку з водою та фізичними властивостями займають проміжне місце між каолінітом та монтморилонітом.

Різновиди

Розрізняють гідрослюди:

• діоктаедричні — гідромусковіт (див. Мусковіт) і гідропарагоніт;
• триоктаедричні — гідробіотит (див. Біотит), гідрофлогопіт (див. Флогопіт), глауконіт, вермикуліт;
• керит (похідна слюд) — продукти зміни триоктаедричних слюд, гідрослюдо-вермикулітові невпорядковані зростки.

Походження. Розташування родовищ

Гідрослюди утворюються: у корі вивітрювання, у низькотемпературних стадіях гідротермальних процесів, у процесі вивітрювання вулканічних гірських порід і слюд пегматитів та польових шпатів. Деякі гідрослюди утворюються при поглинанні калію та інших лужних елементів із морської води складними алюмокремнієвими гелями. Необхідною умовою існування гідрослюд є багате водою середовище.

Гідрослюди поширені в ґрунтах, корах вивітрювання, осадових гірських породах, низькотемпературних гідротермальних утвореннях, переважають у сланцях і аргілітах. У ґрунтах не набухають і полегшують обробку землі, але зв'язують йони калію та алюмінію у формах, якими рослини не можуть живитися.

Гідрослюди поширені у всьому світі.

Родовища вермикуліту відомі у США, РФ, Південно-Африканській Республіці, Аргентині, Бразилії, Індії, Японії, Танзанії, на заході Австралії, Канаді, Чилі, Мексиці, Малаві та ін. В Україні — у Приазов'ї, Побужжі, на Волині.

Глауконіт найпоширеніший у морських відкладах. Окремі знахідки: у Новій Зеландії (півострів Отаго), на півдні Австралії, в Англії, Франції, Італії, Ізраїлі, Південно-Африканській Республіці (Капська провінція), у США (штати Алабама, Каліфорнія, Орегон, Південна Дакота, Техас). В Україні трапляється на Поділлі та Волині.

Значення

Використовують у керамічному і ливарному виробництві для очищення і пом'якшення води. Зокрема, ілліт застосовують у виробництві керамограніту; вермикуліт — як легкий наповнювач бетону, для виробництва вогнестійких тепло- і звукозахисних матеріалів, у металургії для теплоізоляції, в космічній техніці, літакобудуванні, транспортному будівництві, у виробництві антифрикційних матеріалів, гуми, пластичних мас, фарб тощо; глауконіт — для виготовлення мінеральних олив та фарб, відбілювачів, декоративного бетону і цементу, в скляній промисловості, а також як сорбент і добриво.

Гідрослюди з цінними декоративними властивостями — виробні камені.

Література

1. Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
3. Гідрослюди // Геологічний словник. URL: https://geodictionary.com.ua/node/2233
4. Hydromica // Mindat.org. URL: https://www.mindat.org/min-55190.html

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Гідрослюди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гідрослюди (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.04.2023