Брусит

Бруси́т [від прізвища мінералога А. Брюса (англ. Bruce)] — мінерал класу оксидів та гідрооксидів; група бруситу.

Брусит
Клас мінералу	оксиди
Колір	білий, зеленкуватий
Сингонія	тригональна
Твердість	2, 5
Блиск	перламутровий, на зламі — скляний
Прозорість	прозорий
Густина	2, 4 г/см³
Особливі характеристики	піроелектрик

Історична довідка

1824 геолог Ф. С. Бодан (1787–1850; Франція) уперше виявив брусит поблизу м. Касл-Пойнта (штат Нью-Джерсі, США), описав і назвав на честь мінералога і лікаря А. Брюса (1777–1818; США).

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: Mg(ОН)₂.

Хімічний склад, %: MgO — 69, Н₂О — 31.

Домішки: Fе, Мn, Zn.

Фізичні властивості

Сингонія тригональна. Структура шарувата. Спайність довершена по (001).

Густина — 2,4 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 2,5.

Колір білий, зеленкуватий. Блиск на площині спайності перламутровий, на зламі — скляний. Риса біла. Прозорий. Піроелектрик.

Утворюється при низькотемпературній гідротермальній зміні магнезіальних ультраосновних порід, метаморфізмі гірських порід і в корах вивітрювання.

Асоціації: арагоніт, артиніт, гідромагнезит, доломіт, кальцит, магнезит, серпентин, тальк, хлорити природні, хризотил.

Різновиди

Залежно від структури і хімічного складу виокремлюють різновиди бруситу:

волокнистий (зокрема немаліт — тонковолокниста відміна);
залізистий (містить понад 10 % FeO);
марганцевистий (містить до 18 % MnO).

Походження. Розташування родовищ

Трапляється у вигляді суцільної листуватої маси або тонковолокнистих агрегатів. Другорядний компонент філітів і зелених сланців.

Поширений по всьому світу. У кристалічних масах трапляється рідко. Промислові родовища відомі у США (штати Невада, Техас), РФ (Далекий Схід, Уральські гори, Сибір), Канаді (провінція Квебек). Знайдений також в Антарктиді.

Брусит в Україні

В Україні промислових запасів бруситу не виявлено. Є складником магнієвих руд у гіпербазитових та карбонатних формаціях.

Значення

Значні скупчення бруситу — перспективна сировина для одержання магнію.

Близько 60 % світового видобутку бруситу йде на виробництво оксиду магнію (магнезії), який використовують переважно як вогнетривкий матеріал. Сировина для виробництва комплексних флюсів, які використовують у конверторному виробництві. Добавки на основі бруситу застосовують у процесі очищення газів від хлору та для сорбційного (див. Сорбція) водоочищення.

Література

Dana E. S. Dana’s System of Mineralogy. 5th ed. New York : Yale University Press, 1868. 827 p.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Брусит // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
Брусит // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
Warr L. N. IMA–CNMNC Approved Mineral Symbols // Mineralogical Magazine. 2021. Vol. 85 (3). P. 291–320.