Халцедон

Халцедо́н (імовірно, від назви м. Халкедон, тепер у складі м. Стамбула, Туреччина) — мінерал класу оксидів.

Халцедон
Клас мінералу	оксиди
Колір	синій, синюватий, рожевий
Сингонія	тригональна
Твердість	6, 5–7
Блиск	жирний або восковий
Прозорість	просвічує
Густина	2, 55–2, 64 г/см³
Особливі характеристики	крихкий

Історична довідка

Назва вперше зустрічається у Плінія Старшого у «Природничій історії» (бл. 77): серед переліку різновидів напівпрозорої яшми згадано камінь «кальхедон». Халцедон використовували у виготовленні інструментів ще за 32 тис. років до н. е. в Центральній Австралії (археологічні дослідження виявили луски каменю). Застосовували у виготовленні зелених і жовтих фарб для наскельних малюнків [наприклад, у скельних укриттях у Бхімбетці (Індія) 9 тис. років тому (див. Бхімбетки скельні житла]. У Кносському палаці на о. Крит (тепер Греція) знайдено халцедонові печатки, датовані приблизно 1800 до н. е.

З 15 ст. у м. Ідар-Оберштайн (земля Рейнланд-Пфальц, Німеччина) оброблювали халцедони (переважно агати) з місцевих родовищ; у 19 ст. місто стало найбільшим у світі центром обробки агатів, які доправляли з Латинської Америки.

Характеристика

Хімічний склад. Фізичні властивості

Хімічний склад, %: SiO₂ — 90–99.

Халцедон — напівдорогоцінний камінь, волокнистий приховано-кристалічний різновид кварцу, переважно синього, синюватого, рожевого кольору. Тонкодисперсні домішки оксидів і гідроксидів заліза, нікелю і манґану, що наповнюють мікропори мінеральних агрегатів, забарвлюють халцедон в різні кольори: коричнево-бурий (сардер), помаранчевий до рожевого (сердолік або карнеліан), червоний від вишневого до яскраво-кривавого (карнеол), яблучно-зелений (хризопраз), блакитно-сірий до блідо-синього (сапфірин), темно-зелений (плазма), темно-зелений з червоними плямами (геліотроп).

Халцедон із косим згасанням волокон — люцетин, зі смугастою текстурою — агат. Часто трапляються плямисті і смугасті різновиди (агат, онікс).

Сингонія тригональна. Спайність відсутня. Густина — 2,55–2,64 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 6,5–7. Блиск жирний або восковий. Крихкий.

Різновиди

Розрізняють:

халцедон звичайний (сірий);
халцедон-агат (смугастий);
халцедон восковий (світло-жовтий);
халцедон блакитний (синюватий);
халцедон західний (білий або сірий, напівпрозорий);
халцедон зелений (приховано-кристалічний різновид кварцу з зеленими плямами, або те ж саме, що й хризопраз);
халцедонікс, халцедон-онікс (онікс із тонкою концентрично-зональною смугастістю, або халцедон із чергуванням блакитно-сірих та білих концентричних шарів);
халцедон крапковий (білий або сірий із дрібними плямами оксидів заліза);
халцедон перистий (у формі тонких сталактитів);
халцедон східний (прозорий білий чи сірий, або торговельна назва жовтого корунду);
халцедон червоний (сардонікс);
халцедон яшмовий (суміш яшми з халцедоном, належить до яшмоїдів);
бікіт — псевдоморфоза халцедону.

Походження. Розташування родовищ

Утворюється в результаті розкристалізації гелів у вулканічних гірських породах, гідротермальних жилах, осадових гірських породах. Найчастіше трапляється в мигдалинах ефузивних гірських порід, рідше — в жилах і екзогенних родовищах. Утворює сфероліти, сферолітові кірки, псевдосталактити або суцільні масиви.

Головні поклади розташовані в Бразилії (штат Ріу-Гранді-ду-Сул), Уругваї, Індії (штат Біхар), США (штати Вайомінг, Орегон, Монтана), Словаччині, Ісландії (регіон Астурланд), на Кавказі, в Казахстані, Росії (Сибір, Чукотський півострів) та ін.

В Україні знайдено, зокрема, у Волинській та Рівненській областях, на Закарпатті, у Криму.

Застосування

У техніці використовують як абразив, а також у приладобудуванні для виготовлення призм аналітичних ваг.

Халцедони — виробні камені. Застосовують для виробництва прикрас, деталей інтер’єру й декору. Колекціонери цінують зразки сталактито- й ниркоподібних форм.

Цікаві факти

У Європу доправляли конкреції агатів морським шляхом з Латинської Америки як баласт, що поліпшував морехідні якості суден, забезпечуючи таким чином здешевлення транспортування.

Література

Pliny the Elder. Naturalis Historiae : in 37 vol. Lipsiae : Sumptibus et typis B. G. Teubneri, 1860. Vol. 5. P. 163.
Michel-Lévy A., Munier-Chalmas M. Mémoire sur diverses formes affectées par le réseau élémentaire du quartz // Bulletin de Minéralogie. 1892. № 15–7. P. 159–190.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Халцедон // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Zwierlein-Diehl E. Antike Gemmen und ihr Nachleben. Berlin : Walter de Gruyter, 2007. P. 307.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
Халцедон // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Халцедон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Халцедон (дата звернення: 11.10.2026).

Оприлюднено: 01.06.2024