Тростянець (місто)

Герб м. Тростянець
Прапор м. Тростянець

Тростяне́ць — місто, адміністративний центр Тростянецької міської територіальної громади Охтирського району Сумської області України, місто-герой України (з 2025).

Тростянець (місто) (Тростянець)

Країна Україна
Область Сумська область
Чисельність населення (тис.осіб) 19 797
Територія (кв.км.) 26,6303


Тростянець ВУЕ.jpg

Географічне положення

Завантаження мапи…

Місто розташоване на південному сході Сумської області, на північному сході України. Лежить на річці Боромлі (басейн річки Дніпра) та її притоках — Люджі та Радомлі. Розміщене у зоні лісостепу. Характерний долино-балочний та яро-балочний рельєф, з яким пов’язаний полого хвилястий характер поверхні. Серед місцевих мінерально-сировинних ресурсів: поклади глини, річкового піску, значні запаси мінеральних вод.

Відстань до м. Києва — 317 км, до обласного центру м. Сум — близько 60 км.

Територія — 30,20 км2.

Населений пункт належить до категорії малих міст.

Історична довідка

Територія міста була заселена у 8–10 ст. (виявлені городище та курганний могильник сіверян). Поселення Тростянець виникло в 1650-х внаслідок хвилі переселення селян та козаків з Правобережної України на Слобожанщину після поразки козацьких військ у Берестецькій битві (1652).

Назва поселення походить від однойменної річки Тростянки. За іншою версією — тростянцями називали сухі острівці серед заболоченої місцевості. Переселенці, які заснували слободу Тростянець, були вихідцями з Наддніпрянщини. Серед боліт перед Охтирською горою вони спорудили дерев’яний частокіл для захисту від кримськотатарських загарбників, збудували дерев’яну церкву. Первісно землями володіли козаки та посполиті. Наприкінці 17 ст. територія перебувала у власності охтирського полковника І. Перехрестова (рік народження невідомий — 1721; тепер РФ).

1704 Тростянець разом з іншими селами відійшов до державних маєтностей. Російський імператор Петро І у листопаді 1720 передав Тростянець своєму духівникові протоієрею Т. Надаржинському (бл. 1660–1729; тепер Україна). Крім козаків, у Тростянці (станом на 1732) мешкав 941 підданий. Усього було 369 хат, виокремлювалися панський будинок та дерев’яна церква. Від 1700 діяла церковна школа, яку щороку закінчувало 2–3 учні. Після реформи слобідських полків 1732–1737 селяни Тростянця були закріпачені.

1744 розпочалося будівництво мурованої церкви.

До 1765 Тростянець належав до Охтирського слобідського полку, після адміністративної реформи 1765 — Охтирської провінції Слобідської Української губернії, 1780–1796 — Охтирського повіту Харківського намісництва, від 1797 став волосним селом того самого повіту Слобідської Української (від 1835 — Харківської) губернії.

У 1-й половині 18 ст. прискорився розвиток різноманітних промислів: на р. Радомлі збудували мурований млин, уздовж Сумського шляху стояли кузні та дві винокурні, олійня, цегельний та селітряний завод; пізніше з’явилася солодовня. Нові виробничі об’єкти зводили поблизу садиби й греблі на р. Боромлі. Тут з’явилися муровані сушні, комори, магазини. Наприкінці 18 ст. власники збудували новий двоповерховий дерев’яний на мурованих підвалах садибний будинок, а також служби.

На початку 19 ст. шляхом успадкування за жіночою лінією Тростянецький маєток перейшов від роду Надаржинських до Корсакових, у 1840-х — до князів Голіциних. 1832 у Тростянці працював мідний завод (виробляв куби й труби). 1846 тут діяли пивоварний, селітряний заводи та полотняна фабрика; власник села 1847 побудував ще цукровий і рафінадний заводи.

Реформа 1861 дала поштовх прискореному промисловому розвиткові Тростянця. З кріпацтва було звільнено 982 селянина та 48 дворових людей князів Голіциних. На початку 1860-х у місті налічувалося 6 заводів: 2 цукрові (пісковий та рафінадний), 2 спиртові, селітряний та цегельний. У Тростянці було 392 двори, в яких мешкало 2150 осіб. У зону впливу Тростянця потрапили селище Гай, що виникло у 18 ст., і село Смородине (відоме з кінця 17 ст.).

1868 спадкоємці княгині С. Голіциної продали маєток санкт-петербурзькому першої гільдії купцеві А. Марку. Останній 1874 продав його промисловцеві Л. Кенігу (1821–1903; тепер РФ). Відтоді волосне село Тростянець стало центром маєтків Л. Кеніга та його спадкоємців. Провідними галузями були сільське господарство та переробна промисловість, зокрема харчова.

Розвитку промисловості Тростянця сприяло завершення 1877 будівництва залізниці, яка зв’язала його з містами Харковом і Сумами. Тут збудували станцію Смородине та локомотивне депо. 1889 став до ладу винокурний завод, 1896 — вальцьовий млин. Працювали майстерні при цукрових заводах, екіпажна фабрика (з 1892), лісопильний і паркетний заводи.

Наприкінці грудня 1917 у Тростянці встановлено радянську владу. Усе майно Кенігів було націоналізовано. На цих землях створено Півненківський цукрозавод, бурякорадгосп, деревообробний комбінат, завод «Електропобутприлад».

У квітні — грудні 1918 Тростянець окупували австро-німецькі війська, у серпні — грудні 1919 — війська денікінців. Від 04.12.1919 знову встановлено радянську владу.

У 1920-ті у селі працювали цукровий, спиртовий, цегельний, паркетний заводи, млин, функціонували лікарня, медичний пункт на станції Смородине, три школи, клуб, бібліотека. У лютому 1923 Тростянець став селищем міського типу. 1926 тут проживало 7300 осіб. У 1925–1930 Тростянець входив до складу Сумської округи, 1930–1932 він — районний центр, підпорядкований республіканським органам влади. 1932–1939 Тростянецький район входив до Харківської області, потім — до Сумської.

У 1930-х зростали виробничі потужності підприємств: деревообробного комбінату, цукрового заводу тощо. Поліпшувався благоустрій міста: головні вулиці забруковано, прокладено тротуари, з’явилося нове приміщення школи, житлові будинки. 1940 Тростянець набув статус міста.

У роки Другої світової війни місто було окуповане німецькими загарбниками (10.10.1941 — 09.08.1943). Устаткування деревообробного комбінату та спиртового заводу евакуювали на Урал. Гітлерівці зруйнували цукровий і спиртовий заводи, деревообробний комбінат, лісодослідну станцію, 137 будинків, 4 школи, знищили паровозний і вагонний парк. За мужність, виявлену в боротьбі з ворогом на фронтах, нагороджено орденами й медалями понад 2 тис. жителів Тростянця. Уже 1943 почалися відбудова міста і відродження господарства.

Наприкінці 1945 знов запрацював деревообробний комбінат. Машиноремонтні майстерні цукрового заводу з 1946 перетворені на окреме підприємство. Функціонували лікарня, поліклініка, 3 фельдшерсько-акушерські пункти, 2 дитячих ясел. Діяли дві середні, дві семирічні та початкова школи, де навчалися 2500 дітей, ще 500 учнів здобували освіту в двох школах фабрично-заводського навчання та агрошколі. Відкрився кінотеатр. Відновили роботу міський клуб, районна бібліотека (на 1947 налічувалося 10 тис. книжок). Розгорнулася радіофікація міста, а також села Смородиного.

У середині 1950-х Тростянець почав перетворюватися на промислове місто. Ремонтно-технічні майстерні стали машинобудівним заводом — високомеханізованим підприємством, яке виробляло насоси, буртонакривачі, мановакуумфільтри, сатураційні установки, машини для калібрування насіння, — всього 45 видів машин. На території колишнього спиртового заводу наприкінці 1950-х збудували електротехнічний завод. Це підприємство (з 1968 — «Електропобутприлад») виробляло продукцію не тільки господарсько-побутового призначення (електропраски тощо), а й промислового (високоамперні рубильники, перемикачі, магнітні пускачі тощо).

У 1970–1980-х тут працювали машинобудівний, «Електропобутприлад», цукровий, маслоробний, комбікормовий, мінеральної води, 2 цегельні та елітного насіння цукрових буряків заводи, шоколадна фабрика «Україна», деревообробний, хлібопродуктів, промисловий комбінати, лісгоспзаг, райсільгосптехніка, райсільгоспхімія, міжгосподарська будівельна організація, комбінат побутового обслуговування. Функціонували професійно-технічне училище, 5 загальноосвітніх та музична школи, 2 лікарні, Будинок культури, кінотеатр, 3 клуби, 6 бібліотек, музей П. Чайковського.

27.03.1978 межі м. Тростянця розширено за рахунок включення сіл Смородиного Тростянецької міської Ради і Радомлі Криничненської сільради Тростянецького району загальною площею 187 гектарів. Кількість населення станом на 1990 становила 25,8 тис. осіб. Після розпаду СРСР 1991 кількість підприємств значно скоротилася. Зменшилася і кількість населення, яке в пошуках роботи виїжджало в інші міста і за межі України.

Наприкінці 20 ст. у місті працювали заводи: машинобудівний, «Електропобутприлад», цукровий і маслоробний, мінеральної води, два цегельні, елітного насіння цукрових буряків, деревообробний комбінат і комбінат хлібопродуктів. Діяла Краснотростянецька лісодослідна станція Українського НДІ лісового господарства; краєзнавчий музей, музей історії локомотивного депо залізничної станції Смородине, кімната-музей П. Чайковського. Провідне підприємство міста — шоколадна фабрика ПрАТ «Монделіс Україна» (з грудня 2025 — ТОВ «Монделіс Україна»), завдяки якій рівень залучення іноземних інвестицій по місту 2006–2016 становив 162,28 млн доларів.

2008 розроблено стратегічний план економічного розвитку міста.

Шляхом об’єднання Тростянецької міської ради та Зарічненської, Кам’янської сільських рад Тростянецького району 18.07.2017 створено Тростянецьку міську об’єднану територіальну громаду. 2018 розпочалося будівництво промислового парку «Тростянець». Унаслідок адміністративно-територіальної реформи 17.07.2020 Тростянецький район було ліквідовано. Місто увійшло до складу Охтирського району. У ході децентралізації 2020 до складу Тростянецької міської об’єднаної територіальної громади увійшло 13 сільських рад.

Російсько-українська війна

На початку повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації в Україну місто було окуповане російськими військами (24.02–26.03.2022). Звільнене силами 93-ї окремої механізованої бригади (93 ОМБр) «Холодний яр» і територіальної оборони. Під час окупації зазнала руйнувань центральна частина міста, райони лікарні та лісництва, вокзалу та автовокзалу. Пошкоджена Тростянецька міська лікарня. Частково зруйнована шоколадна фабрика. Постраждали архітектурні пам’ятки міста: садиба Кеніга, брама Круглого двору.

Після звільнення у місті розпочалися відновлювальні роботи. Архітектор В. Биков і фахівці з проєктних інститутів м. Києва почали розроблення концепції відновлення та розвитку центральної частини Тростянця.

28.03.2023 місто відвідав Президент України В. Зеленський. Він вручив державні нагороди військовослужбовцям, співробітникам Служби безпеки України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та 4 цивільним особам.

09.09.2023 відкрили пам’ятний знак бійцям 93 ОМБр «Холодний яр», які разом з іншими українськими військовими звільнили Сумську область від російської армії.

З метою відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян, виявлених у захисті міста під час відсічі збройній агресії РФ проти України Указом Президента України В. Зеленського від 30.09.2025 місту присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України». У листопаді 2025 у місті відкрито сучасний центр для внутрішньо переміщених осіб (3 корпуси, медичний пункт, їдальня на 100 місць, конференц-зала, 29 житлових кімнат, дитяча кімната тощо).

На 2026 місто активно відбудовують. Відновлено два житлові будинки, лікарню, залізничний вокзал, автовокзал, об’єкти торгівлі тощо. Одним із ключових об’єктів, який відновлюють, є Привокзальна площа. Капітально відремонтовано 3 км траси Суми — Полтава, яка пролягає через місто.

Населення

Загальна кількість населення — 19 618 (2024, оцінка), густота — 649,6 осіб/км.

Склад населення за етнічними групами: українці (84,8 %), росіяни (13,9 %), білоруси (0,4 %). За віковими групами (2024, оцінка): до 17 років — 17,97 %, 18–64 роки — 57,6 %, 65 і більше — 24,43 %. За статевими групами (2024, оцінка): чоловіки (45,99 %), жінки (54,01 %).

Українську мову вважали рідною 90,71 % жителів міста, російську — 8,48 %, білоруську — 0,17 %, вірменську — 0,06 %, молдовську — 0,02 %, німецьку — 0,01, польську — 0,01 %, циганську — 0,06, румунську — 0,01 %, угорську — 0,01 % (2001, перепис).

За статевими групами (2012, оцінка): чоловіки (46,1 %), жінки (53,9 %).

Населення міста зменшується. Характерний високий рівень демографічної старості жителів. Питома частка осіб 60 років і старше — 22,0 % [більше, ніж у середньому у міських поселеннях Сумської області (20,4 %) та України (20,2 %)].

У місті на 2021 діяли релігійні громади Православної церкви України, Української православної церкви (в єдності з Московським патріархатом), євангельських християн-баптистів, Церкви повного Євангелія.

Клімат

Місто розташоване у недостатньо вологій, теплій кліматичній зоні. Кліматичні умови Сумської лісостепової області західних відрогів Середньоруської височини відрізняються вищою континентальністю в порівнянні з іншими областями лісостепової зони України.

Пересічна температура січня — -7,1 °C, липня — +19,9 °C. Середньорічна температура дорівнює +6,9°С. Але коливання температури можуть бути значними (від -36,9°С взимку до 37,2°С влітку).

Середня кількість опадів — 588 мм на рік, але може змінюватися від 322 мм (1953) до 805 мм (1933). На період вегетації припадає в середньому 60% річних опадів.

Період з температурою понад +10 становить 158 днів. Висота снігового покриву — 18 см.

Господарство

Промисловість

Провідною галуззю сучасної економіки м. Тростянця є промисловість. За видами промислової діяльності на 2021 більшість робочих місць припадала на харчову та переробну промисловість (понад 95 % промислового виробництва).

Провідне підприємство міста — Тростянецька фабрика ТОВ «Монделіс Україна»: одна з найпотужніших в Україні, має повний цикл переробки какао-бобів. Заснована 1974 як Тростянецька шоколадна фабрика «Україна». Тоді на фабриці виробляли шоколад, цукерки («Асорті», «Метеорит», «Пташине молоко», «Чорнослив у шоколаді» тощо), фігурки з шоколаду «Зайчик», «Дід Мороз». На початок 2022 на підприємстві за міжнародними стандартами якості вироблялися продукти під популярними брендами «Корона», «Milka», «Alpen Gold», «Ведмедик «Барні», «TUC», «Oreo». Продукцію фабрики реалізували на внутрішньому ринку та експортували до країн Східної Європи та Центральної Азії. Шоколадна фабрика виробляла на 2022 продукції на майже 9 млрд грн на рік, там працювали понад 1 тис. осіб, а щорічний обсяг виробництва сягав 7 8 тисяч тонн. Після відновлення на 2025 виробляє лише 4 тис. тонн продукції, скоротилася й кількість працівників.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Якобз Дау Егбертс Україна» (працює з 2018) — оператор ринку харчових продуктів, займається оптовою торгівлею кавою, чаєм, какао та прянощами.

Функціонують (на 2026): ТОВ «Дека-хліб» (виробництво хліба та хлібобулочних виробів, борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання); Закрите акціонерне товариство «Тростянецький електропобутприлад» (виробництво електророзподільної та контрольної апаратури); ТОВ «ЛТЕК 17» (лісопильне та стругальне виробництво); ТОВ «Тростянецьке джерело» (виробництво безалкогольних напоїв, мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки); ТОВ ВТФ «Тростянецька цегла-імпульс» (виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини); ТОВ «ТД Ельдорадо» (виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості), ТОВ «Конард» (виготовлення виробів із пластмаси) та інші.

Державне підприємство «Тростянецький лісгосп» організоване 1936. Загальна площа лісгоспу — 21961 га. Складається з 5 лісництв, цеху переробки деревини, дільниці переробки деревини, автотранспортного цеху та нижнього складу. Основним напрямком господарювання в лісгоспі є лісогосподарське виробництво.

18.07.2014 на 47 сесії 6 скликання Тростянецької міської ради було створено промисловий парк «Тростянець» загальною площею 39,9556 га терміном на 30 років. Відповідно до концепції промислового парку «Тростянець» на території парку можуть бути створені підприємства харчової або легкої промисловості. З метою заснування промислового кластеру навколо ТОВ «Монделіс України» пріоритет буде надаватися підприємствам харчової та переробної промисловості з виробництва цукру, переробки молока, виробництва борошно-мукомельної продукції та переробки курячих яєць.

Після деокупації практично всі великі компанії та бізнес малий повністю відновилися. І шоколадна фабрика, і кавова фабрика «Якобс» станом на 2026 у списку 250 найбільших платників податків України.

Сфера послуг

На 2026 у місті працюють комунальні підприємства: КП ТМР «Тростянецькомунсервіс» (збирання і оброблення стічних вод); КП ТМР «Тростянецьке ЖЕУ» (управління нерухомим майном, надання послуг з централізованого теплопостачання) та дочірнє підприємство «Елегія» (надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; прання та хімічне чищення текстильних виробів; надання послуг мобільного харчування тощо); КП ТМР «Чисте місто» та дочірні підприємства «Добробут» і «Екосервіс» (збирання безпечних відходів, прибирання сміття, боротьба з забрудненням); КП ТМР «Енерголюкс» (ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування — роботи з утримання вуличного освітлення та зовнішньої мережі). Діють комунальні установи Центр надання соціальних послуг» і Центр надання адміністративних послуг.

У центрі міста працює готель «Тростянець». Під час бойових дій був пошкоджений, повністю відновив роботу у березні 2023. Неподалік траси — готель «Елегія».

На 2026 функціонують комунальне підприємство «Тростянецький ринок», дочірнє підприємство «Ринок Європейський», торговельний центр «Мельниця», супермаркети «АТБ», «Та-Да», «Продуктова хатка», ресторан «Континент», кафе («Круглий двір», «Солодке містечко», «Мілано» та інші), низка магазинів, кіосків тощо.

У сфері охорони здоров’я працюють комунальні некомерційні підприємства Тростянецький центр первинної медичної допомоги (80 осіб медичного персоналу, 2024), Тростянецька міська лікарня (186 осіб медичного персоналу, 170 ліжко-місць, 2024), чотири амбулаторії загальної практики — сімейної медицини, фельдшерський пункт. Після деокупації лікарню відновлено. З листопада 2023 при ній працює нова модульна поліклініка.

У липні 2024 у місті відкрито хаб «Незламні 2.0», призначений для денного перебування літніх людей, осіб з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб, ветеранів та родин військовослужбовців. У ньому проводять майстер-класи, перегляди фільмів, є настільні ігри й тренажерна зала.

З серпня 2024 працює перша комунальна аптека, де мешканці міста можуть купувати ліки за доступними цінами. Станом на 2026 діють відділення Ощадбанку та Приватбанку з банкоматами, функціонують відділення Укрпошти та «Нової пошти». Розвинута мережа «Інтернет», цифрова телефонна мережа. Набула розвитку система кабельного телебачення.

Транспорт

Територією міста пролягають автошлях Суми — Полтава — Олександрія (Глухів — Харків) і залізнична магістраль Київ — Суми — Харків. Залізнична станція Тростянець — Смородине є одним з великих залізничних вузлів Сумської області. Утворена 1878 під назвою Тростянець. 1893–2018 називалася станція Смородине. Вокзально-станційний комплекс побудований 1982.

Працюють автотранспортні підприємства (ТОВ «Тростянецьке АТП 15946», ДП «Тростянецьпастранс» КП ТМР «Тростянецькомунсервіс»). Автобусні маршрути зв’язують місто з селами громади.

Функціонують 17 автобусних маршрутів громадського транспорту (на 2025).

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

1923 засновано Краснотростянецьку лiсову науково-дослiдну станцію; від 1930 — у складі Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації імені Г. М. Висоцького. Експериментальна база Краснотростянецької станції була найбільшою серед інших лісових науково-дослідних установ України. Значне місце в науковій тематиці станції посідала також інтродукція (введення в лісові насадження, парки та сквери видів чагарників та деревних порід, які раніше не виростали в цих природних умовах). Співробітники лісодослідної станції 1928 заснували у лісопарковому масиві дендропарк площею 2 га. Уже у середині 20 ст. в ньому було понад 120 нових для північно-східної України видів деревних та чагарникових порід. Тут працювали вчені: член-кореспондент Академії наук І. Патлай (1935–1999; Україна), академік П. Погребняк та інші. Станцію було зруйновано пожежею під час повномасштабного вторгнення російських військ. Науковий заклад внесено ЮНЕСКО до переліку архітектурних пам’яток, які постраждали внаслідок війни. Улітку 2023 проведено консерваційні роботи.

На 2026 у місті працюють 3 ліцеї та 3 філії ліцеїв, професійно-технічний навчальний заклад «Тростянецький спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України», 5 закладів дошкільної освіти. Функціонують комунальний заклад позашкільної освіти «Палац дітей та юнацтва» (утворений 1961), Тростянецька дитяча музична школа імені П. І. Чайковського.

Культура та мистецтво

Станом на 2026 діє комунальний заклад Музейно-виставковий центр «Тростянецький», розташований у садибі Л. Кеніга. Центр об’єднав: краєзнавчий музей, художню галерею, музей шоколаду. Заклад було пошкоджено під час бойових дій, згодом відновлено, знов розпочав роботу у серпні 2022. За 2023 центр відвідали 2,5 тис. осіб.

Тростянецький районний краєзнавчий музей — зібрання експонатів, матеріалів та документів, що розповідають про природу, археологію, історію, побут, культуру й персоналії краю. Заклад засновано 1983 як громадський музей; 1992 він набув статус «народного». З грудня 2006 музей працював як самостійний комунальний заклад Тростянецької районної ради. 2007–2009 створена нова музейна експозиція. Фонди музею становлять 5 тис. експонатів; працюють постійно діючі експозиції: природа Тростянеччини; археологія краю; історія краю 17–19 ст.; П. Чайковський і Тростянеччина; історія краю на зламі століть; історія за часів Другої світової війни; мистецтво і культура Тростянеччини; історія промислового та сільськогосподарського розвитку краю.

Музей шоколаду у Тростянці відкрили у травні 2012. Офіційно його засновником стала Тростянецька міська рада. Тут представлено понад 1500 експонатів (історія шоколаду, рецепти його створення, процес виготовлення). Музей демонструє послідовний метод репрезентації історії великого промислового підприємства. Від заснування наприкінці 19 ст. цукрозаводу, потім — створення на його базі в радянський час першої спеціалізованої фабрики з виробництва шоколаду та шоколадних цукерок «Україна», її занепад у 1990-х і подальше відновлення як частини міжнародної корпорації «Крафт Фудз». Заклад співпрацює з нащадками Л. Кеніга.

Музей «Картинна галерея» засновано Тростянецькою міською радою та відкрито 24.08.2007. Налічує понад 100 полотен сучасних майстрів пензля з України, Росії та Польщі. 2006–2020 проводився міжнародний живописний пленер «Мальовнича Тростянеччина», який перетворився на традиційний мистецький захід.

У Музейно-виставковому центрі облаштована також кімната-музей П. Чайковського.

Функціонує Тростянецька публічна бібліотека (у фонді — 20555 книг станом на 2024). Від 2018 перебуває на балансі Тростянецької міської ради. У структурі бібліотеки працюють 5 бібліотек-філій (на 2024): дитяча бібліотека-філія (6079 книг), міська бібліотека-філія — Бібліотека імені Л. Кеніга (3789 книг), Смородинська бібліотека-філія (1949 книг), Кам’янська бібліотека-філія (5260 книг), Зарічненська бібліотека-філія (2081 книга). У бібліотеці проводять лекції, тренінги, семінари. У квітні 2024 на базі бібліотеки запрацював молодіжний центр «Коробка» (неформальна освіта, курси, змістовне дозвілля, заходи для дітей тощо). Комунальний заклад «Центр культурних послуг» Тростянецької міської ради (колишній Тростянецький районний будинок культури) є неприбутковим комунальним закладом культури клубного типу. На 2026 тут проводять заняття з різних видів активностей (стретчінг, йога, сучасні та бальні танці).

На 2026 діє хаб «Незламні», де відбуваються майстер-класи, кулінарні заняття, перегляд кінофільмів, творчі заходи. Щороку понад 20 тис. туристів приїжджало в місто і на фестивалі. Від 1991 у місті щороку проводиться єдиний в Україні сільський фестиваль мистецтв «Боромля», конкурс на найкраще виконання пісень про село за участю майстрів мистецтв і художніх колективів, концерти симфонічної, камерної та народної музики, концерти за участю лауреатів конкурсу та гостей фестивалю.

Від 1980-х у місті проходили Дні Чайковського, приурочені творчості П. Чайковського; з 2013 вони переросли у Всеукраїнський фестиваль класичної музики «Чайковський Fest». Місце проведення фестивалю — маєток Л. Кеніга та О. Голіцина. У рамках фестивалю з 2018 відбувався Всеукраїнський конкурс класичної музики імені П. Чайковського для дітей та молоді.

Після 2021 через безпекову ситуацію фестивалі призупинено.

Міжнародний фестиваль історичної реконструкції «Стара фортеця. Подорож крізь століття» (заснований 2010) відбувався в червні на території пам’ятки архітектури — Круглого двору. У заході традиційно брали участь клуби історичної реконструкції з різних країн світу (України, Молдови, Чехії, Ізраїлю, Франції та інших). У серпні 2022 і 2023 у стінах Круглого двору пройшли волонтерські спаринги «Стара Фортеця» — змагання бійців клубів історичної реконструкції та середньовічного бою з метою піднесення національного спортивного духу та допомоги Збройним Силам України.

Від 2013 у місті проводять фестиваль «Схід-рок». 2022 фестиваль відбувався в онлайн-форматі (09.04.–18.04.2022) і був благодійним.


Архітектура

Благовіщенська церква – пам'ятка архітектури національного значення. Автор світлини: Вечерський_В._В.
Палац Л. Є. Кеніга, Круглий двір і парк – пам'ятки архітектури національного значення. Автор світлини: Вечерський_В._В.
Вознесенська церква – пам'ятка архітектури національного значення. Автор світлини: Вечерський_В._В.
Будинок головного управителя маєтками Л. Є. Кеніга в Нескучному – пам'ятка архітектури національного значення. Автор світлини: Вечерський_В._В.
Вокзал залізничної станції Смородине. Автор світлини: Вечерський_В._В.

Найоригінальнішою громадською спорудою, яку збережено, є Круглий двір (споруда театрального і господарського призначення). Достеменна дата його будівництва дотепер є дискусійною: різні джерела й різні дослідники вказують дати — 1749, 1820-і або кінець 18 ст. Збудована у стилі романтизму. Має глухі високі стіни, чотири круглі триповерхові вежі. На одній з коротких стін є вхід, виконаний у вигляді фігурної арки з флюгером нагорі.

Збудовану в 1720-х дерев’яну Благовіщенську церкву замінили в 1744–1750 однойменною мурованою церквою, що збереглася. Це споруда у стилі раннього класицизму з елементами бароко. Тридільна, однобанна, з високою багатоярусною дзвіницею на західному фасаді, церква стала головною архітектурною домінантою Тростянця.

На початок 18 ст. сформувалося порядкове розпланування поселення, витягнуте з півночі на південь уздовж річища Боромлі та шляху із м. Сум до міст Охтирки й Харкова. Трасування вулиць було непрямолінійним, з плавними вигинами, підпорядковувалося особливостям рельєфу та гідрографії. З півдня сельбище обмежувала Охтирська гора, а з півночі — садибний комплекс. Рядова забудова Тростянця протягом 17–19 ст. не змінювала свого характеру — вона лишалася садибною, одноповерховою, зі значним озелененням. Хати під невисокими солом’яними стріхами причілками виходили на вулиці.

Зосередження у Тростянці фабрично-заводської промисловості й функцій центрального управління всіма галузями господарства економії зумовило широке розгортання будівництва від 1860-х. Усі житлові, господарські, адміністративні, виробничі будівлі зводили з цегли під бляшаними дахами. Поблизу цукроварні розпланували й спорудили робітниче селище, двоповерхові цегляні будинки спеціалістів, робітничу казарму з їдальнею. Забудова була витримана у формах так званого цегляного стилю з дуже скромним застосуванням декору з арсеналу форм ретроспективізму: як правило, стіни членували рустованими пілястрами, вікна акцентували наличниками простого профілю або сандриками, широко застосовували зубчасті карнизи й різноманітні мотиви цегляних орнаментів. У таких самих архітектурних формах 1887 у центрі села навпроти садиби збудовано багатоповерховий цегляний корпус винокурні й вальцьового млина. Більшість споруд економії Л. Кеніга збережено, але поруйновано російськими окупантами.

У 1870-х Л. Кеніг перебудував старий палац князів Голіциних на свою літню резиденцію. Розпланувально-просторова композиція цього палацу визначилася в 1820-х. Це симетрична будівля з центральним двоповерховим корпусом й одноповерховими бічними раменами. Уся будівля стояла на мурованих склепінчастих підвалах другої половини 18 ст. Її центральну частину розібрали й збудували наново у стильових формах італійського ренесансу з багатим скульптурним декором і двоярусною терасою на парковому фасаді. Поблизу палацу збудували великий корпус головної контори з квартирами управителя і службовців. У центрі села з’явився квартал, забудований цегляними двоповерховими будинками, в яких містилися квартири спеціалістів, телефонна станція, магазини, благородне зібрання з бібліотекою тощо. Стилістика цієї забудови — цегляний стиль з переважанням неоренесансних мотивів. Будинок бiблiотеки та благородного зібрання — двоповерховий, мурований, збудовано 1878 на замовлення і коштом Л. Кеніга. Будівля входила до складу громадсько-адміністративного центру поселення та економії, що включав Благовіщенську церкву, палац власника, Круглий двір, головну контору з квартирами управителів та службовців. За радянської доби в цьому будинку містилися різні установи, зокрема будинок піонерів та школярів.

Магазин купця Ф. Курила збудовано 1908 на замовлення і коштом представника купецької родини Курилів (Курилових) з Охтирки. Двоповерховий мурований будинок розташований в історичному середмісті. На початку 20 ст. на першому поверсі містилися магазини й товарні склади, на другому — контора й житлові приміщення. На початку 21 ст. на першому поверсі будинку були крамниці, на другому — офісні приміщення. Зруйнований російськими окупантами.

Комплекс Економічної лікарні розташований на північ від історичного середмістя на рівнинному лівому березі р. Боромлі неподалік залізничної станції Смородине. 1891 Л. Кеніг розпочав будувати лікарню на 30 ліжок з амбулаторією. 1904 тут збудували двоповерховий корпус, в якому розмістили хірургічні палати й квартири службовців лікарні. 1906 південний бік лікарняного двору замкнув одноповерховий корпус господарського призначення. У будівлях комплексу, крім спільних для архітектури кінця 19 — початку 20 ст. стильових рис цегляного стилю в річищі історизму, простежуються й риси оригінального «фірмового» стилю. Поруйновано російськими окупантами.

У 1910-х в архітектурі Тростянця помітний вплив модерну (будинок головного управителя маєтків у Нескучному, 1911–1914, спалений російськими окупантами 2022).

За проєктом академіка О. Бекетова, за іншими даними В. Нємкіна (1857–1908; тепер Україна) коштом Ю. Кеніга 1913 побудували, а 1916 освятили нову Вознесенську церкву російсько-візантійського стилю з червоної цегли. З будівництвом Вознесенської церкви у південній частині села його історично сформована біцентричність остаточно закріпилася в об’ємно-просторовій композиції, оскільки монументальний об’єм храму з дзвіницею став головною містобудівною домінантою Тростянця. Довкола Вознесенської церкви містився громадський центр села з будівлями волосного правління, двокласного училища тощо.

У 1920–1930-х Тростянець не зазнав деструктивних композиційних змін, усі його архітектурні домінанти збереглися. Обсяги нового будівництва були незначними; до найпомітніших радянських споруд належать клуб деревообробного комбінату (1922) у стилі українського модерну, конструктивістські житлові будинки (1928) та дві середні школи (1936).

Харківський інститут Укрміськбудпроект 1964 розробив генеральний план м. Тростянця, 1974 КиївНДІПмістобудування зробив коригування генплану, згідно з яким той самий інститут 1977 опрацював проєкт детального планування центру. Ці документи регулювали розвиток міста майже до кінця 20 ст. На початку 1980-х ці пропозиції частково реалізували, і на місці старої амортизованої забудови виникла нова велика площа, яка пологою рампою піднімається до нової споруди залізничного вокзалу станції Смородине, збудованої 1982.

З метою забезпечення містобудівної охорони нерухомої культурної спадщини міста, збереження традиційного характеру середовища інститут КиївВНДІТІАМ 1989 розробив Історико-архітектурний опорний план і проєкт зон охорони пам’яток м. Тростянця (автори В. Вечерський та Н. Логвин).

2008–2009 почалася активна робота зі збереження пам’яток архітектури та перетворення їх на осередок культурної діяльності. До пам’яток архітектури національного значення належать: садиба Л. Кеніга (18–19 ст.), Круглий двір (1749), Вознесенська церква, Благовіщенська церква, а також парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва національного значення «Тростянецький» в урочищі Нескучне (19–20 ст.) і розташовані у ньому Будинок управителя, Господарський флігель (обидва —1911) і Грот Німф (1909).

До пам’яток культурної спадщини місцевого значення належать братські могили радянських воїнів, могили Героїв Радянського Союзу І. Боєва і М. Борисенка (обидві — 1980), Будинок школи, в якому народився, жив і навчався український письменник Микола Хвильовий (1885), Паровоз 3-м 708-89, виготовлений Іжорським заводом «Червоний профінтерн» (1987), пам’ятник П. Чайковському (1984, скульптор М. Суходолов, архітектор А. Дейнека), пам’ятник олімпійському чемпіону В. Куцу (1985), магазин купця Ф. Курилова (1908), Будинок економічної лікарні (1891), хірургічний (1904) і господарський (1906) корпуси лікарні, будинок бібліотеки (1878). Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва національного значення «Тростянецький», належить до природно-заповідного фонду України. Площа парку — 253 га, з них 2 га зайнято під забудову і 18,4 га під водоймища. Парк розміщений на західній околиці міста, в урочищі Нескучному (звідси його друга назва — Нескучанський парк, або заповідник). Основу Нескучного становить дібровий лісовий масив природного походження. Композиційним центром парку є каскад із трьох лісових водойм, розташованих у руслі річки Тростянець, що протікала через урочище до початку 19 ст., а потім була перегороджена кількома греблями. Парк — одне з найстаріших насаджень дуба з супутніми породами до 280 років (ясена, липи, клена тощо). Поряд із дільницями старих насаджень в парку є штучні насадження віком до 160 років. Серед насаджень цінні породи: модрина, горіх, дуб червоний, сосна чорна. 1809 на честь 100-річчя Полтавської битви тут спорудили Грот Німф — характерну паркову «руїну» доби романтизму. До об’єктів природно-заповідного фонду національного значення належить також Гетьманський національний природний парк. У Тростянці він займає земельну ділянку на лівому березі р. Боромлі площею приблизно 500 га. Це частина Тростянецького держлісгоспу. Унікальність Гетьманського національного парку в тому, що тут збережено різноманітні типові ландшафти Лівобережного лісостепу — від низинних заплав, сфангових боліт до реліктових корінних лісів.

Міський парк імені П. Чайковського є найбільшим за площею (5,8га) у центрі міста і найупорядкованішим. Він має центричну розпланувальну композицію, в якій алеї сходяться до невеликого озера з півостровом у центрі його. У парку встановлено пам’ятник композитору П. Чайковському.

Парк між Благовіщенською церквою і Круглим двором виник 1924 як сквер на Економічній (колишній Базарній) площі навколо братської могили. Це невеликий парк (площею 2,6 га ) з радіально-концентричним розплануванням алей.

У місті збереглася стара липова алея, що вела до цукрових заводів економії Л. Кеніга. Це 147 екземплярів липи віком понад 110 років. Є також 2 дуби віком понад 280 і понад 300 років.

Спорт

Тростянецька земля має спортивні традиції. У с. Олексине, що неподалік від міста, народився В. Куц, який згодом став дворазовим олімпійським чемпіоном, триразовим рекордсменом світу з бігу на 5 та 10 тисяч метрів. У Тростянці йому встановлено пам’ятник (1985), його ім’я присвоєне міському стадіону. Поруч з пам’ятником В. Куцу встановлено алею слави кращих спортсменів Тростянеччини.

10.01.1992 створено багатопрофільний спортивний заклад «Спортивний клуб “Академія спорту”» (комунальний заклад Тростянецької міськради. Заклад має тренерів з футболу, гирьового спорту, баскетболу, волейболу та біатлону. Тренування та різні змагання проводить на стадіоні імені В. Куца, у спортивній залі «Локомотив», на території урочища Нескучне та на спортивних майданчиках міського парку імені П. Чайковського.

Відродження футболу в місті пов’язано із заснуванням 2015 громадської організації «Спорт Тростянеччини». У складі організації створено футбольний клуб «Тростянець», який того ж року почав брати участь у Першості Сумщини з футболу. Під егідою СК «Академія спорту» в різних аматорських першостях виступали команди ФК «Тростянець», ФК «Тростянець-2», «Тростянець-3», а також дитячі команди у чотирьох вікових групах. Від 2021 футбольний клуб «Тростянець» отримав професійний статус і дебютував у другій лізі Професійної футбольної ліги. Через повномасштабне вторгнення клуб відмовився від участі в чемпіонаті у сезоні 2022/2023. У червні 2023 знов відбулися матчі клубу на відновленому стадіоні. Продовжила роботу і дитяча академія клубу.

Узимку 2018 (після перерви понад 20 років) відродились змагання з біатлону (спортивна база «Нескучне»). Двічі були проведені також змагання з літнього біатлону. Загалом у Тростянці у 2018–2021 побували близько 500 біатлоністів.

Одним із флагманів пропаганди здорового способу життя у Тростянці є спортклуб «Самбіст», в якому постійно займаються більше 150 дітей та дорослих. Клуб проводить групові та персональні тренування з козацького двобою, панкратіону/греплінгу та джиу-джитсу для дітей від 4 5 років та дорослих. На Чемпіонаті світу з козацького двобою в м. Харкові наприкінці 2019 спортсмени з Тростянця вибороли 12 золотих, 5 срібних та 6 бронзових медалей).

Популярним у Тростянці був фестиваль «Нескучний ВелоFEST», учасниками якого були представники всіх вікових груп (проводився 2016–2021 щороку).

У місті діють заклади фізичної культури і спорту: Комунальний заклад Тростянецька дитячо-юнацька спортивна школа (заснована 1996), клуб «БАЛУ» (бокс, єдиноборства) тощо.

12.09.2021 відкрито після реконструкції новий сучасний спортивний комплекс стадіону імені В. Куца. На стадіоні облаштовані гімнастичний комплекс, легкоатлетичні бігові доріжки, футбольне поле з натуральним покриттям розміром 105х68 м, тренувальне футбольне поле розміром 57х31 м, два тренувальні поля розміром 60х40 м зі штучним покриттям та поля для міні-футболу 40х20 зі штучним покриттям. Стадіон значно постраждав під час окупації, на 2026 відновлений.

Функціонує спортивна зала «Локомотив». Тут є тренажерна зала, відбуваються змагання з баскетболу, волейболу, гирьового спорту, таеквандо (на 2026).

Персоналії

У Тростянці народилися актор, режисер О. Арбо, театральний діяч М. Йосипенко, художник П. Борисенко (1901–1993), бандурист Ф. Дробітько (1904–1949), літератор М. Хвильовий, поет Л. Татаренко (1930–1999), архітектор В. Ярославський (1780–1860-ті), учений у галузі загального машинобудування В. Добровольський (1884–1963), лікар С. Каган (1894–1965), вчений у галузі механіки В. Матвєєв.

У місті бували композитор П. Чайковський (1864), письменники П. Грабовський (1883–1885), А. Чехов (1889), жив у дитинстві та юності академік П. Погребняк.

У місті померли архітектор Е. Дж. С. Іттар (1773, Італія — 1850, тепер Україна), Герої Радянського Союзу І. Боєв (1924–1980) і М. Борисенко (1909–1979).

Додатково

Точний рік створення бібліотеки на території Тростянця невідомий. Але існує документ, який свідчить, що з 1890 в одному приміщенні з казенною чайною була розташована єдина в Тростянці народна читальня з бібліотекою. 1904 створено Товариство для утримання бібліотеки службовців Тростянецького маєтку. Усе книжкове майно колишньої народної читальні (близько 6500 томів) перейшло в розпорядження товариства.

У 1960-х — середині 1980-х у місті працював ляльковий театр, який 1966 здобув звання народного, був лауреатом всеукраїнських і всесоюзних фестивалів. Засновник — заслужений діяч культури В. Натаров (1909; тепер Азербайджан — 1979; тепер Україна).

08.08.2023 Тростянець і м. Чаттануга (штат Теннессі, США) стали містами побратимами. Партнерство сприяє культурному обміну та економічній співпраці між громадами двох міст.

У березні 2026 Укрпошта випустила поштовий блок «Міста Героїв. Сумщина», присвячений Сумам і Тростянцю. Церемонії урочистого погашення нового поштового блоку відбулися за участі генерального директора АТ «Укрпошта» на території Сумського державного університету та садиби-манежу «Круглий двір» у Тростянці. Автор випуску — художник О. Калмиков. На марках зображено дві знакові споруди регіону: корпус Сумського державного університету та «Круглий двір» у Тростянці. Тираж випуску — 60 000 примірників.

У відновленому музейно-виставковому центрі «Тростянецький» створено ще одну експозиційну залу, де зібрано предмети періоду російської окупації.

Джерела

  • Про утворення та ліквідацію районів : Постанова Верховної Ради України від 17.07.2020 р. № 807-IX // Відомості Верховної Ради України. 2020. № 33. Ст. 235. С. 7–24. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/807-20#Text
  • Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації : Постанова Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 р. № 382 // Офіційний вісник України. 2023. № 48. Ст. 2640. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/382-2023-%D0%BF#Text
  • Про присвоєння почесної відзнаки «Місто-герой України» : Указ Президента України № 720/2025 від 30 вересня 2025 р. // Президент України. 30.09.2025. URL : https://www.president.gov.ua/documents/7202025-56637
  • Генеральний план // Тростянецька міська рада. URL : https://trostyanets-miskrada.gov.ua/viewpage.php?page_id=348

Література

  1. Торопов С. А. Тростянец // Столица и усадьба. 1916. № 54. С. 3–6.
  2. Голубченко В. Ю., Лініцький Б. В. 600 кілометрів по Сумщині. Харків : Прапор, 1973. 111 с.
  3. Діденко В. В., Проценко М. Й., Шелест Г. І. Тростянець // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Гол. ред. П. Т. Тронько. Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1973. Т. 23 : Сумська область. С. 575–584.
  4. Гончаренко П. Ф., Патлай І. М. Червонотростянецький дендропарк. Харків : Прапор, 1974. 60 с.
  5. Шелест О. Наш Тростянець. Суми : Мрія-1, 2000. 108 с.
  6. Заповідні скарби Сумщини / Під заг. ред. Т. Л. Андрієнко. Суми : Джерело, 2001. 208 с.
  7. Вечерський В. Тростянець // Спадщина містобудування України: теорія і практика історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування; Головкиївархітектура, 2003. С. 410-420.
  8. Артюшенко М. М. Новітня історія Тростянеччини. Тростянець : Тростянецька районна друкарня, 2004. 560 с.
  9. Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ 533-540: Вид. дім А.С.С., 2005. С. 533-540.
  10. Тростянець // Міста України / Упоряд. О. Панасенко. Київ : АВК-Росток, 2007. С. 102.
  11. Артюшенко М. М. Тростянець — історія і сучасність // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. 2009. Вип. 5. С. 209–218.
  12. Вечерський В. Православні святині Сумщини. Київ : Техніка, 2009. С. 118-120.
  13. Артюшенко М. Нариси історії міста Тростянець. Суми : Сумський державний університет, 2010. 151 с.
  14. Бєлінський О. Лебедина пісня Чайковського // Наука і суспільство. 2013. № 3–4. С. 44–49.
  15. Кошшя-Карабиць М. «Чайковський-FEST» : обнадійливий початок // Музика. 2013. № 6. С. 40–41.
  16. Звід пам’яток історії та культури України. Сумська область / Гол. ред. В. Смолій. Київ : Інститут історії України НАН України, 2017. С. 1254-1270.
  17. Чигринець В. П., Ігнатенко В. А., Зубко В. І. 150 років експериментальних і науково-дослідних робіт в лісових насадженнях ДП «Тростянецьке ЛГ» : монографія. Тростянець : Інтерсервіс, 2020. 126 с.
  18. Артюшенко М. М. Тростянець — історія від древності до сучасності : (до 365-ї річниці заснування міста). Тростянець : [б. в.], 2025. 300 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Тростянець (місто) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тростянець (місто) (дата звернення: 11.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.07.2026

Отримано з https://vue.gov.ua/index.php?title=Тростянець_(місто)&oldid=448579
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶