Тауер Лондонський
|
Тауер Лондонський | |
|---|---|
| Країна | Велика Британія |
| Місце розташування | Лондон |
| Площа | 7,5 га |
| Рік внесення | 1888 |
| Критерії | (іі), (iv) |
Та́уер Ло́ндонський (англ. Tower of London) — архітектурний комплекс королівського замку з донжоном 11 ст. у м. Лондоні, пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (від 1988).
Зміст
Розташування. Складники
Комплекс міститься на північному лівому березі р. Темзи біля східної межі лондонського середмістя (так званого Сіті) поряд із Тауерським мостом. Головним складником комплексу оборонних споруд є відокремлено розташований посеред трапецієподібного у плані двору центральний донжон — так звана Біла башта. Двір оточено концентрично низкою корпусів та 2-ма смугами мурів із баштами й брамами. Від решти території міста комплекс відділяє широкий сухий рів.
Площа пам’ятки 7,5 га. Буферну зону не визначено.
Історична довідка
За часів правління римського імператора Клавдія на цьому місці було збудовано дерев'яно-земляні оборонні споруди, що захищали поселення Лондініум (збережено фрагментарно як археологічні залишки). Король Вільгельм І Завойовник 1066–1078 збудував тут свій замок, щоб контролювати підкорене, але вороже щодо нього місто, судноплавство по р. Темзі, а також для відбиття зовнішніх нападів зі сходу, від моря. На річці перед замком влаштовано пристань, яка існує дотепер. Первісно замкові оборонні споруди включали залишки римських укріплень, а також земляний оборонний вал із частоколом. Центром замку був донжон, час спорудження якого є дискусійним, у межах 1066–1078. Наприкінці 12 ст. замок розширено. З метою зробити його комфортнішим король Генріх ІІІ Плантагенет реконструював Тауер протягом 1220–1272, оздобивши інтер’єри мармуром і побіливши фасади донжона, який відтоді стали називати Білою баштою. Новий, значно більший, ніж раніше, периметр зовнішніх укріплень з мурами, 8-ма баштами й ровом, збудовано після 1238. Син Генріха король Едуард І Довгоногий на початку 14 ст. довів кількість концентрично розташованих оборонних мурів із 2-ма новими брамами до 3-х, із зовнішнім ровом, наповненим водою. При цьому висота оборонних мурів підвищувалася від периферії до центру, що уможливлювало ефективний захист замку навіть у разі прориву супротивника крізь зовнішню смугу оборони. Наступні перебудови оборонних споруд були спорадичними. При цьому жоден із королів Англії не мешкав у замку постійно. Протягом 1171–1533 тут були житлові приміщення тимчасової королівської резиденції. На території містилися численні урядові установи — королівська скарбниця (від 1303), королівська палата зброї (арсенал і майстерня з виготовлення зброї, до 2000), заклад із виготовлення військових і військово-морських карт (1683–1841), казарми на кількасот вояків (до 1947), монетний двір (1279–1812), архів (кінець 13 ст — 1858), звіринець (1235–1835) тощо. Були тут навіть 2 паби (корчми), знесені у 19 ст. Тауер 1101–1941 епізодично використовували як місце ув’язнення та страт важливих осіб, переважно аристократів (див. Аристократія). Проте поширені в літературі від 19 ст. уявлення про тисячі ув’язнених і страчених на території Тауера не мають документальних підстав. Невелике кладовище поряд із замковою церквою Святого Петра та сама церква містять ідентифіковані поховання 10-ти відомих історичних осіб (серед них — Т. Мора). Останнім страченим тут був німецький шпигун, розстріляний 1941, а останнім в’язнем — Р. Гесс 1941.
Тауер був постійним місцем перебування гарнізону і до початку 20 ст. не втратив свого військового значення. Британське військове відомство навіть протестувало проти спорудження поряд Тауерського мосту 1893–1894 через те, що він послаблював захисні функції Тауера. Конфлікт вирішено наданням військовим дозволу негайно заблокувати міст у разі будь-якої загрози. Споруди комплексу зазнали руйнувань унаслідок пожеж 1774 та 1788. Значну реконструкцію виконано 1840. Казарми Ватерлоо, які тепер є сховищем королівських цінностей, збудовано 1845. Монетний двір, архів і звіринець до 1858 перевели із Тауера на інші локації за межами міського центру і територію та споруди замку стали активно використовувати в інтересах туристично-екскурсійної діяльності. Для цього організовано костюмовану охорону з функціями екскурсоводів (так звані біфітери, або йомени), проведення театралізованих церемоній (замкнення воріт на ніч), атракціони з тауерськими круками й вигаданою у 19 ст. відповідною легендою, гарматні салюти з приводу визначних подій. Останній артилерійський салют на честь воєнної перемоги Великої Британії відбувся 1855, коли британська армія захопила м. Севастополь під час Кримської війни 1853–1856. Під час Другої світової війни пам’ятки комплексу (за винятком Білої башти) зазнали руйнувань від німецьких бомбардувань 23.09.1940 та 05.10.1940. Терористичні атаки на Білу башту (вибухи бомб) організували борці за визволення Ірландії від Великої Британії 1885 та 1974. Від 1960 розпочато систематичні археологічні дослідження території та реставрацію споруд комплексу. Згідно з британським законодавством Тауер має статус пам’ятки у державній власності. Теперішнє його використання — музейно-туристичне. 2025 Тауер відвідали 2,82 млн. осіб.
Після 1988 розроблено План управління (менеджмент-план), який періодично переглядають і уточнюють. Його реалізація інтегрована в діяльність Історичних королівських палаців — незалежної благодійної організації, відповідальної за догляд і збереження Тауера. Це контролює та забезпечує організаційну структуру для узгоджених рішень Консультативний комітет — група, що складається з представників зацікавлених сторін, місцевої влади та фахівців з питань охорони культурної спадщини.
Характеристика
Комплекс складається з центрального ядра та 2-х концентричних смуг споруд (їх датують 11–19 ст). Центром є найстародавніша Біла башта посеред внутрішнього двору. Він має по периметру низку споруд. Це казарми Ватерлоо, церква Святого Петра «у каданах», Музей королівських стрільців, Шпитальний корпус, Нова палата зброї. До південно-західного кута оборонних мурів зсередини прилягає Будинок королеви. Перед ним — озеленений майданчик Тауерських луків, на якому — історичне місце страт. Все це оточено мурами з 13-ма баштами. Навколо паралельно йде 2-га, зовнішня смуга оборони. Цей мур має 6 башт з боку р. Темзи та 2 напівкруглі бастеї на північно-західному та північно-східному кутах. Ззовні це оточує рів завширшки 36 м і завглибшки 6 м (раніше заповнений водою) та деякі зовнішні споруди. У південно-західній частині через рів влаштовано міст, що веде від середньої надбрамної башти з боку міста до головного входу в замок — надбрамної башти Байворд.
Донжон заввишки 30 м майже квадратний у плані (30х30 м), із 4-ма кутовими баштами. Стіни завтовшки 3,6 м. У цокольному поверсі влаштовано склади й стайні, над ним — поверх для слуг і охоронців, ще вище — репрезентативні приміщення й угорі — королівські покої та зала для зібрань. Капелу на 2-му поверсі, вівтар якої виділено напівциліндричним ризалітом на південно-східному куті споруди, вважають найдавнішою збереженою церквою м. Лондона.
Тауер є переважно туристично-екскурсійним об’єктом, пам’яткою, музеєм, виставковим простором. Окрім старовинних споруд тут зберігають і експонують британські коронні коштовності, колекцію обладунків з королівської збірки, експозиції з історії як окремих споруд, так і установ, які у них містилися, а також музеєфіковані (див. Музеєфікація) залишки оборонних споруд часів Римської імперії.
Значення
Лондонський Тауер має визначну універсальну цінність як найповніше збережений зразок новаторської нормандської військової архітектури кінця 11 ст. Біла башта разом із її пізнішими добудовами 13–14 ст. як найрепрезентативніший замок, що уцілів у Європі від 11 ст., належить до унікальних споруд, які визначали поступ військово-будівничих технологій у світі. Це рідкісна збережена середньовічна королівська резиденція, що постійно розвивалася протягом 11–16 ст. і як така має велике значення на національному та міжнародному рівнях. Тут архітектуру пов'язано з найважливішими інституціями держави, її обороною, архівною справою, правосуддям, грошовим обігом, збереженням цінностей тощо. З Тауером пов'язані відомі особи, події і процеси, що вплинули на історію Великої Британії і Європи. З огляду на це комплекс унесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 1988 під № 488 за 2-ма критеріями, які Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО колегіально визначив так:
К р и т е р і й (ii): Пам’ятка, що символізує королівську владу з часів Вільгельма І Завойовника, Лондонський Тауер слугував визначним взірцем для всього королівства від кінця 11 ст. Подібно до нього, багато донжонів пізніше збудовано з каменю, наприклад, Колчестер, Рочестер, Хедінгем, Норвіч або замок Карісбрук на острові Вайт.
К р и т е р і й (iv): Біла башта є зразком королівського нормандського замку кінця 11 ст. а весь комплекс Лондонського Тауера є важливою віхою в історії середньовічної військової архітектури.
Джерело
- UNESCO World Heritage Centre: Tower of London URL: https://whc.unesco.org/en/list/488
Література
- Charlton J. The Tower of London. Its Buildings and Institutions. London : Her Majesty’s Stationery Office, 1978. 160 p.
- Parnell G. The Tower of London. London : Batsford, 1993. 128 p.
- Impey E., Parnell G. The Tower of London: The Official Illustrated History. London : Merrell Publishers in association with Historic Royal Palaces, 2000. 128 p.
- Parnell G., Lapper I. The Tower of London: A 2000 Year History. Oxford : Osprey Publishing, 2001. 48 p.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 104.
- Impey E. The White Tower. London : Yale University Press, 2008. 406 с.
- Parnell G. The Tower of London: Past & Present. London : History Press, 2009. 128 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Тауер Лондонський // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тауер Лондонський (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.07.2026
