Цирк (мистецтво)

Цирк (лат. circus — коло) — вид перформативного мистецтва, що охоплює комплекс видовищних жанрів (акробатику, жонглювання, еквілібристику, клоунаду, ілюзію тощо), заснованих на демонстрації виняткової фізичної майстерності, артистизму та створенні емоційно-естетичного видовища.

Назва

У Римі Стародавньому цирк — велика овальна споруда для перегонів кінних, змагань на колісницях і масових видовищ. Пізніше цирком назвали новий різновид видовищного мистецтва, що сформувався в другій половині 18 ст.

Історична довідка

Елементи акробатики, еквілібристики, жонглювання, дресури тварин і комічних виступів були відомі в цивілізаціях Єгипту Стародавнього, Китаю, Індії, Греції Давньої та Риму Стародавнього.

Засновником цирку в його сучасному розумінні вважають підприємця, винахідника Ф. Естлі (1742; Велика Британія — 1814; Франція). 1768 він відкрив у м. Лондоні школу верхової їзди та започаткував вистави на круглій арені, поєднавши кінні номери з акробатикою, жонглюванням і клоунадою. Саме кругла форма манежу та дах-купол стали визначальними ознаками цирку й закріпили історичну назву.

У 19 ст. цирк набув поширення в Європі та Америці, сформувавши класичну систему циркових жанрів і професій-амплуа.

Наприкінці 20 — на початку 21 ст. сформувався новий цирк, який інтегрував елементи театру, танцю, музики, перформансу, візуального мистецтва, мультимедіа тощо. Його символом став заснований 1984 Цирк дю Солей (франц. Cirque du Soleil, Цирк Сонця) із головною штаб-квартирою в м. Монреалі (Канада) і розгалуженою мережею адміністративних офісів по всьому світу. Принципи концепції Цирку дю Солей: 1) оригінальність номерів, що забезпечує успішний бізнес-проєкт: запрошені артисти ніколи не повторюють свої номери з виступів у попередніх трупах — усі атракціони готують спеціально для кожного шоу; 2) відсутність будь-яких тварин (це зумовлено дбайливим ставленням до них керівництва цирку, яке фінансово допомагає зберігати природу та рідкісні види тварин); 3) нівелювання зірковості артистів: підхід до кадрів ґрунтується на принципі «незамінних артистів немає», тому на афішах не зазначають прізвищ, імен, псевдонімів учасників шоу. Діяльність Цирку дю Солей вплинула на розвиток сучасного цирку у світі, визначивши нові естетичні й організаційні стандарти цього виду мистецтва.

«Найзахопливіші виступи Цирку дю Солей».
Джерело ютуб канал «Cirque du Soleil».

Характеристика

Цирк завжди був демократичною і улюбленою формою розваги всіх категорій глядачів.

Причини популярності цирку:

1) тяжіння людини до дива — фактів, явищ і умінь, не доступних для розуміння та виконання звичайному глядачеві;

2) активізація почуттів небезпеки, що підстерігає артистів, та бажання пережити збудження, хвилювання, підсвідомо відчуваючи можливість стати свідком нещасного випадку;

3) злободенність окремих жанрів, особливо клоунади. Блазень, паяц, фіґляр, скоморох (архетип трикстера) розважав публіку та водночас мав право говорити про найскладніші й найактуальніші проблеми сучасності, звертаючись до всіх верств населення.

Усі циркові жанри за своєю природою ексцентричні: вони засновані на різких контрастах, незвичайних прийомах і виходять за межі повсякденного життєвого сприйняття.

Структурною одиницею та головним виражальним засобом цирку є трюк — комбінація певних фізичних рухів і жестів, специфічний технічний прийом, зазвичай небезпечний для життя та недоступний для виконання пересічній людині. Трюк — це своєрідна основа циркового номера, джерело всіх пластичних, психологічних та емоційних завдань. Коли трюк (послідовність трюків), крім демонстрації майстерності, стає яскравою, видовищною, естетично виразною, значущою художньою формою, виникає цирковий номер. Поєднання кількох десятків різножанрових і різнохарактерних номерів у єдине ціле утворює циркову виставу.

Сучасний цирк дедалі частіше відмовляється від дресури (використання тварин). Інтеграція елементів театру, хореографії, музики (інструментальної і вокальної), мультимедійних технологій перетворює видовищно-трюкове дійство на циркову виставу.

Головні ознаки нового цирку: цирк без тварин; концептуальне видовище (шоу об’єднане єдиним сюжетом на відміну від традиційної вистави, що складалася з ланцюга окремих номерів); синтез мистецтв; інтеграція цифрових технологій (інтерактивні екрани, 3D-проєкції, голограми, віртуальна реальність, штучний інтелект). Класичний цирк був переважно орієнтований на атракціон і розвагу, сучасні постановки нерідко порушують соціальні, психологічні, філософські й культурні проблеми, наближаючись за художньою мовою до драматичного театру.

Цирк в Україні

Історія циркового мистецтва в Україні бере початок від народних видовищних традицій, пов’язаних із виступами скоморохів, мандрівних артистів, акробатів, жонглерів, дресирувальників і фокусників, які були невід’ємною частиною ярмарків і народних свят. У 19 ст. поширення набули пересувні цирки-шапіто, а згодом у міста Києві, Харкові, Одесі, Львові тощо почали діяти стаціонарні циркові будівлі.

У 20 ст. в Україні сформувалася професійна система циркового мистецтва, що охоплювала мережу державних цирків, творчих колективів (стаціонарних і пересувних) та освітній складник. 1961 засновано освітній заклад, що готував фахівців циркового мистецтва — Республіканську студію естрадно-циркового мистецтва (від 1975 — Київське державне училище естрадно-циркового мистецтва, від 1999 — Київський державний коледж естрадного та циркового мистецтва, з 2007 — Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв).

Провідним цирковим закладом в Україні, що має найбільшу стаціонарну споруду, є Національний цирк України в м. Києві.

Додатково

Одна з найпопулярніших мелодій традиційного цирку — марш «Вихід гладіаторів» композитора й диригента Ю. Фучика (1872; тепер Чехія —1916; тепер Німеччина). Твір майже повсюдно асоціюється з появою клоунів на манежі, хоча спочатку був задуманий як військовий марш.

«Julius Fucik - Entry of the Gladiators».
Джерело ютуб канал «The Wicked North».

Назви циркових професій, жанрів і атрибутів стали джерелом численних фразеологізмів, метафор і сталих висловів, які характеризують поведінку людини, життєві ситуації та суспільні явища. Здебільшого ці вислови втратили безпосередній зв’язок із цирком і функціонують як загальномовні образні конструкції. Наприклад, влаштувати цирк — поводитися несерйозно, створювати безлад або комічну ситуацію; ходити по канату — діяти в умовах постійного ризику; жонглювати фактами — довільно маніпулювати інформацією; працювати без страховки — діяти без гарантій безпеки чи підтримки; бути на арені — перебувати в центрі уваги або активної діяльності. Поширеним у розмовному мовленні є іронічний вислів «цирк поїхав — клоуни залишилися», що характеризує абсурдну або безглузду ситуацію.

Література

1. Національний цирк України. 2011. URL: https://www.circus.kyiv.ua/
2. Шаповалова Ю. Витоки циркового мистецтва на українських землях // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. 2019. Вип. 25. С. 27–32.
3. Станіславська К. І. Циркове дійство як мистецько-видовищна форма // Станіславська К. І. Мистецькі форми сучасної видовищної культури : навч. посібник. Київ : Стилос, 2020. С. 136–141.
4. Circus Life. 2023. URL: https://circuslife.com.ua/
5. Корнієнко В. Сучасний цирк : виклики, можливості, перспективи // Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія : Сценічне мистецтво. 2025. Вип. 8 (1). С. 57–69.

Сайт

Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв. 2026. URL: https://kmaecm.edu.ua/

Автор ВУЕ

К. І. Станіславська

Покликання на цю статтю: Станіславська К. І. Цирк (мистецтво) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Цирк (мистецтво) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.09.2026

Історія циркового мистецтва Києва. Документальна телепередача "Прогулянки містом" (телеканал "Київ")