Епідот

Епідот
Клас мінералу	силікати
Колір	переважно зелений
Форма кристалів	зернисті агрегати, товстотаблитчасті, короткостовпчасті або бочкоподібні кристали
Сингонія	моноклінна
Твердість	6, 5–7, 0
Блиск	скляний
Прозорість	прозорий, непрозорий
Густина	3, 35–3, 38 г/см³

Епідо́т (фр. epidote, від грец. επιδοσις — додавання, посилення) — мінерал, діортосилікат кальцію, алюмінію і заліза острівної будови.

Група епідотів.

Історична довідка

Уперше епідот виявлено 1782 у Франції в муніципалітеті Ле-Бур-д’Уазан (тепер регіон Овернь — Рона — Альпи). Проте знайдені там зразки помилково ототожнювали з турмаліном. 1801 Р.-Ж. Гаюї виокремив мінерал як самостійний і назвав епідотом. Назва пов’язана з особливістю будови кристалів: одна зі сторін на нижній частині призми довша за іншу.

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: Ca₂Al₂(Fe³⁺; Al)(SiO₄)(Si₂O₇)O(OH).

Хімічний склад, %: СаО — 23,71; Al₂O₃ — 20,36; Fe₂O₃ — 16,35; SiO₂ — 38,76; H₂O — 2.

Утворює безперервний ізоморфний ряд із беззалізистим кліноцоїзитом; за складом і структурою близький до цоїзиту і ортиту.

Фізичні властивості

Сингонія моноклінна. Густина — 3,35–3,38 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 6,5–7,0. Колір переважно зелений; окремі відміни — чорні або червонувато-фіолетові. Блиск скляний. Злам раковистий. Прозорий і непрозорий.

Форми виділення: стовпчасті, сплощено-призматичні або голчаті кристали з різкою подовжньою штриховкою; друзи, віялоподібні, снопоподібні, радіально-променисті або паралельно-жердинисті зростки, моховидні кірочки, рідше — тонкозернисті або зливні агрегати (епідозити).

Асоціації: актиноліт, амфіболи, воластоніт, глаукофан, гранати, кварц, кальцит, лавсоніт, омфацит, піроксени, плагіоклазові шпати польові, пумпеліїт, рибекіт, скаполіти, тальк, цеоліти.

Різновиди

За кольором і складниками виокремлюють:

тавмавіт трав’яно-зелений (з домішками Cr);
п’ємонтит вишнево-червоний (з домішками Mn);
різновид кліноцоїзиту — мухініт чорний (з домішками V).

Класифікація за Є. Лазаренком:

алюмініїстий (кліноцоїзит);
залізистий (містить до 11 % FeO);
кальціїстий (цоїзит);
марганцевистий (п’ємонтит);
натріїсто-літіїстий (пушкініт);
норвезький темно-зелений;
фосфорноземельний (нагателіт);
хромистий (містить до 7 % Cr);
церіїстий (ортит).

Походження. Розташування родовищ

Типовий продукт гідротермального метаморфізму вапнистих і багатих на кальцій вивержених гірських порід. Характерний для зон контакту магматичних і вапнистих осадових відкладень гірських порід. Найчастіше утворюється внаслідок гідротермальної зміни польових шпатів та від зміни плагіоклазів (сосюритизація).

Придатний для огранювання епідот трапляється в Австрії (гори Високий Тауерн), Мексиці (штат Нижня Каліфорнія), Мозамбіку, Норвегії (поблизу м. Арендала, губернія Південна Норвегія), США (штат Каліфорнія).

Інші знахідки: Австрія (земля Зальцбург), Італія (регіон П'ємонт), Словаччина (Кошицький край), Франція (муніципалітет Ле-Бур-д’Уазан), Чехія (Моравія), США (штати Айдахо, Аляска, Колорадо, Невада), Канада (острів Принца Вельського), Намібія (поблизу м. Рехобот), Пакистан (долина Тормік у горах Каракорум).

епідот в Україні

Трапляється в межах Українського кристалічного щита та на Закарпатті.

Значення

Придатний для ограновування. Використовують у будівельних роботах як оздоблювальний матеріал.

Література

Dana J., Dana E. System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wiley, 1944–1946.
Епідот // Лазаренко Є., Винар О. Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
Strunz H., Nickel E. Strunz Mineralogical Tables. 9 aufl. Stuttgart : E. Schweizerbart’sche, 2001. 870 p.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
Епідот // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1. 444 с.