Сапропель

Сапропе́ль (від грец. σαπρός — гнилий і πηλός — мул, бруд) — органічні мули, відклади прісних континентальних водойм, які містять понад 15 % органічних речовин.

Характеристика

Сапропель — складний органомінеральний комплекс, желеподібна або зерниста маса, яка твердне у процесі висихання і не піддається розмочуванню. Складається з решток організмів, що населяли товщу води та її поверхню (фітопланктон і зоопланктон), вищих водних рослин (макрофітів) і продуктів їхнього розпаду, а також розчинених речовин і мінеральних частинок. Формування сапропелю відбувається під впливом біохімічних, мікробіологічних і механічних процесів.

Елементний склад органічної маси, %: С — 53–60; О — 30–36; Н — 6–8; N — до 6, S — 1,5–3.

Органічна частина містить від 3–11 % бітумів, до 40 % гумінових та інших біологічно активних речовин.

Мінеральна частина найчастіше представлена глинистими, піщанистими і дрібноалевритовими теригенними чи карбонатними частинками. У мінеральному складі виокремлюють:

• мінерали алотигенні — кварц, калієві польові шпати, плагіоклази, біотит, мусковіт та інші;
• мінерали аутигенні сингенетичні (утворені одночасно з випаданням осадів) — опал, кальцит, лімоніт, сидерит, гіпс;
• мінерали діагенетичні (утворені у процесі діагенезу) — кальцит, сидерит, марказит, пірит, сірка та інші.

За вмістом золи розрізняють сапропелі органічні (до 30 %), змішані (30–65 %), мінералізовані (65–85 %); за складом зольної частини — вапняковисті, кремнеземисті та змішані.

Середня густина — 1 050 кг/м³, вміст води — 1,5–30 г/г сухої речовини. Колір — від рожевого до коричнювато-оливкового і чорного.

С а п р о п е л і т  — викопне вугілля, що утворилося внаслідок ущільнення сапропелю. Має однорідний склад і високу міцність. Сапропеліт низького ступеня метаморфізму відрізняється високим умістом водню і високим виходом газу і смоли. У складі сапропелітів — 55–70 %, іноді — до 90 % летких речовин. Залежно від співвідношення сапропелевих та гумусових компонентів виокремлюють власне сапропеліти, гуміто-сапропеліти, сапропеліти-гуміти.

Походження. Розташування родовищ

Сапропель утворюється в умовах тривалого перебування органічних решток (переважно водоростей, мікроорганізмів, залишків тварин) у воді з низьким умістом кисню.

В Європі родовища сапропелю (переважно виснажені) є у водоймах країн Скандинавії, Німеччини, Польщі, Франції, Великої Британії, Литви, Білорусі, України. Присутній у районі Великих озер (Канада, США).

В Україні розвідано 274 родовища, запаси яких складають понад 97 млн т, зокрема до категорії А належать 196 родовищ із запасами 66,1 млн т (2005). Найбільші родовища зосереджені у Шацькому поозер’ї на території Волинської області: озера Світязь, Пулемецьке, Луки, Турське, Горіхове та інші. Значні запаси також розташовані на Поліссі, у Рівненській та Чернігівській областях. Родовища мають високий уміст органічних речовин та значний промисловий потенціал. У Чорному морі сапропелі поширені на глибині від 500 до 2 200 м; у різних морфолітологічних зонах вони мають різну товщину.

Значення

Багатий на гумусові речовини, поживні елементи (азот, фосфор, калій, магній) і мікроелементи, що робить його цінним як природне добриво та компонент ґрунтоутворювальних процесів. Використовують як кормову добавку для тварин, для приготування бурових розчинів, як зв’язне. У медицині сапропелеві грязі (нативні) застосовують для аплікацій, ванн для грязелікування. Учені розглядають перспективу використання сапропелевих відкладів із дна Чорного моря як природного екологічного добрива та біологічних продуктів.

Література

1. Саранчук В. І., Ільяшов М. О., Ошовський В. В. та ін. Основи хімії і фізики горючих копалин. Донецьк : Східний видавничий дім, 2008. 640 с.
2. Meyers Ph., Arnaboldia M. Paleoceanographic implications of nitrogen and organic carbon isotopic excursions in mid-Pleistocene sapropels from the Tyrrhenian and Levantine Basins, Mediterranean Sea // Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. 2008. № 266 (1–2). P. 112–118.
3. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
4. Amelung W., Blume H.-P., Fleige H. et al. Scheffer/Schachtschabel: Lehrbuch der Bodenkunde. 17 überarbeitete und ergänzte aufl. Berlin : Springer Spektrum, 2018. 750 p.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Сапропель // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сапропель (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.09.2025