Бітуми

Експеримент із смолою у Квінслендському університеті, який демонструє в'язкість речовини

Бі́туми (лат. bitumen — смола) — мінеральні комплекси (горючі органічні речовини) з первинною вуглеводневою основою; утворилися з білкових і жирових речовин нижчих організмів.

Розрізняють природні та штучні бітуми. До першої групи зараховують земний газ, нафту, земну смолу, а також природні похідні нафти (мальти, асфальти, асфальтити, керити, гумінокерити, озокерит, антраксоліти та ін.) та їхні аналоги (нафтоїди). Штучні бітуми отримують переважно із залишків переробки нафти, крекінгу, очищення мастил (нафтові бітуми), кам’яновугільної смоли, бурого вугілля (вугільні бітуми), унаслідок екстракції з торфу (торфові бітуми).

Археологічні знахідки кам’яних знарядь зі слідами бітумів засвідчують їх використання ще в кінці палеоліту. Серед найдавніших писемних згадок про бітуми — шумерський «Епос про Гільгамеша» і «Епос про Атрахасиса» (3–2 тис. до н. е.). Бітуми застосовували в медицині, як скріплювальні розчини під час будівництва, для гідроізоляції, як енергетичну сировину. У давнину були добре відомі рідкі бітуми Мертвого моря, якими послуговувалися для герметизації суден, спорудження будинків, муміфікації. Асфальтові дороги аборигени Південної Америки будували ще в доінкську епоху. З 16 ст. й дотепер використовують природний асфальт озера Піч-Лейк на о-ві Тринідад.

У сучасному світі природні бітуми — джерело сірки та цінних металів, а також сировина для отримання легких синтетичних нафт і нафтового коксу, компонентів моторного пального тощо. Штучні бітуми застосовують здебільшого у шляховому будівництві та ливарному виробництві, для виготовлення покрівельних та гідроізоляційних матеріалів, у виробництві лаків, гум, пластичних мас, клеїв тощо.

Див. також

Література

  1. Lexikon der Geowissenschaften : in 6 bd. / Hrsg. von Chr. Martin, M. Eiblmaier. Heidelberg : Spektrum Akademischer Verlag, 2000–2002.
  2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  3. Білецький В. С., Саранчук В. І., Ільяшов М. О. та ін. Основи хімії і фізики горючих копалин. Донецьк : Східний видавничий дім, 2008. 640 с.
  4. Кривенко П. В. Будівельне матеріалознавство. Київ : Кондор, 2012. 624 с.
  5. Advances in Asphalt Materials / Ed. by Sh.-Ch. Huang, H. Di Benedetto. Cambridge : Elsevier Science & Technology, 2015. 492 p.


Автор ВУЕ

В. С. Білецький

В. І. Саранчук

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С., Саранчук В. І. Бітуми // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бітуми (дата звернення: 29.10.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.10.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ