Петропавлівський костел на Антакальнісі
Петропа́влівський косте́л на Антака́льнісі — архітектурна пам’ятка, римо-католицький парафіяльний костел, м. Вільнюс, Литва.
Зміст
Загальні відомості
Мурований костел з монастирськими спорудами стоїть серед порослих деревами пагорбів Антакальніса — північно-східного передмістя Вільнюса на лівому березі р. Вілії (Няріс) на вулиці Антакально, 1/1. Архітектурна домінанта в ландшафті. Перед головним західним фасадом велика площа, на якій до 1940 відбувалися ярмарки (тепер площа Івана Павла ІІ). Територія оточена муром з наріжними вежами-каплицями. Зі сходу розташований монастирський корпус — квадратний у плані з внутрішнім двором.
Історична довідка
У другій половині 14 ст. тут збудовано дерев’яний костел на місці святилища язичницької (див. Язичництво) богині Мільди, який згорів 1594. 1609–1616 споруджено новий дерев’яний костел, знищений під час війни з Московським царством 1655–1661. На відзначення звільнення м. Вільнюса від московської окупації великий гетьман литовський М. К. Пац (1624–1682; Литва) 1668 заснував великий мурований костел за проектом архітектора Й. Б. Зауера. З 1671 будівництвом керував архітектор Дж. Б. Фредіані ді Лука (17 ст., Італія — Литва). 1676 завершено спорудження костелу й розпочато оздоблення його інтер’єру, завершене 1685, а також будівництво монастирського корпусу Августинського ордену. Скульптурне оздоблення інтер’єру виконали скульптори П. Перті (1648–1714; Швейцарія — Литва) та Дж. М. Галлі (17 ст.; Італія — Литва); перший є автором постатей, другий — декору з рослинними мотивами. Монументальний живопис виконав М. Альтамонте.
Костел ремонтували на початку 19 ст. 1863 в монастирському корпусі влаштовано казарми російської армії, у 1920–1939 — польської армії, після 1945 — Вільнюське піхотне училище, з 1953 — Вільнюське вище командне училище радіоелектроніки протиповітряної оборони. Протягом радянської доби костел був головним католицьким храмом м. Вільнюса. Ремонтно-реставраційні роботи виконано 1871-1878, 1901-1902, 1944-1946, 1954, 1968-1974.
Характеристика
Костел є тринавовою купольною базилікою з трансептом і двома вежами, що фланкують двоярусний західний фасад, вирішений у стилі бароко. Архітектурна пластика дуже активна: застосовано численні розкріповки, масивні карнизи, розірвані фронтони й сандрики, одинарні й спарені колони іонічного ордера в нижньому ярусі й композитного — у горішньому. В нішах установлені скульптури святих. Оригінально вирішений портал, фланкований колонами іонічного ордера, увінчаний розкріпованим сегментним фронтоном з картушем, що містить барельєфний герб родини Паців «Годзава». Над центральним арковим вікном другого ярусу — латинський напис, у якому двічі обіграно прізвище фундатора М. К. Паца: «REGINA PACIS FUNDA NOS IN PACE» (Королева миру, укріпи нас у мирі). Над середохрестям підноситься циліндричний світловий підбанник, що несе параболічну баню, увінчану ліхтарем. Інтер'єр костелу знаменитий надміром барокового скульптурного декору, виконаного з білого стукко (штучний камінь на основі гіпсу) у техніках горельєфу, барельєфу, круглої скульптури. Нараховано понад 2 000 сюжетів з Старого і Нового завітів, з історії Литви, а також міфологічних, алегоричних (Смерть), демонічних постатей, рослин і тварин (слони).
Значення
Петропавлівський костел на Антакальнісі є не тільки шедевром регіонального архітектурного напряму, стилістику якого визначено як Віленське бароко, а й найвизначнішою бароковою сакральною спорудою Литви та Польщі.
Додатково
Засновник костелу М. К. Пац згідно з заповітом похований під його порогом з написом латиною на намогильній плиті: «Hic jacet pecator» (Тут лежить грішник). Наприкінці 18 ст. удар блискавки розколов плиту, після чого її вмурували в стіну західного фасаду праворуч від порталу, а поховання накрили плитою без напису. Вулиця, яка проходить уздовж південно-східної межі костелу й монастиря, названа на честь М. К. Паца.
Література
- Глемжа Й. Памятники архитектуры Литвы. Ленинград : Стройиздат, 1978. 142 с.
- Samalavicius S. Baroko sedevras: Vilniaus Petro ir Povilo baznycia. Vilnius : Mintis, 1979. 64 p.
- Белоруссия, Литва, Латвия, Эстония: Справочник-путеводитель. Москва : Искусство, 1986. С. 404.
- Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : Видавництво «АртЕк», 2007. С. 166–167.
Галерея
|
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Петропавлівський костел на Антакальнісі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Петропавлівський костел на Антакальнісі (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.12.2021
