Нагірний, Євген Васильович

Нагі́рний, Євге́н Васи́льович (13.08.1885, с. Рудне, тепер у складі м. Львова, Україна — 08.06.1951, м. Львів) — архітектор, представник історизму та функціоналізму, автор низки споруд у Галичині.

Нагірний, Євген Васильович
Народження	13.08.1885
Місце народження	Львів
Смерть	08.06.1951
Місце смерті	Львів
Місце поховання	Львів, Личаківський цвинтар
Alma mater	Національний університет «Львівська політехніка»
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	архітектура
Традиція/школа	історизм, функціоналізм

Син архітектора В. Нагірного.

Миколаївська церква у м. Буську
Львівської області

Життєпис

Народився в інтелігентній сім’ї. Після закінчення гімназії у м. Львові 1903 вступив на архітектурний факультет Цісарсько-королівської політехнічної школи у м. Львові (тепер Національний університет «Львівська політехніка»). Навчання перервав у зв’язку з арештом за політичну діяльність; завершив його 1912. Учень І. Левинського. Від 1905 працював як архітектор разом із батьком В. Нагірним. 1915 російська окупаційна влада заарештувала і депортувала (див. Депортація) за межі м. Львова. Після повернення до м. Львова 1922–1940 очолював власне архітектурне бюро.

Член Українського технічного товариства (від 1930 — його голова) і Спортивного товариства «Україна» (від 1936 — голова). 1939 створив Львівську організацію Спілки архітекторів УРСР, був заступником голови. У повоєнну добу керував сектором охорони пам’яток архітектури Львівського обласного виконавчого комітету. Від 1946 викладав у Львівському політехнічному інституті (тепер Національний університет «Львівська політехніка»), від 1947 — також у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв).

Діяльність

Розробив понад 500 проєктів громадських, житлових, церковних споруд, з яких понад 300 реалізовано. Використовував різні напрями стилістики історизму — неовізантійський, неороманський, неокласицизм, українське необароко тощо, а також стилістику архітектури сучасної (функціоналізму, модернізму), ар-деко, застосовуючи різні архітектурні форми раціонально, відповідно до обставин. Згідно з настановами батька, проєктуючи дерев’яні церкви, розвивав традиції бойківської школи української дерев’яної архітектури.

Завдяки зусиллям Б. Возницького архів родини архітекторів Нагірних збережено у фондах Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького.

Серед численних реалізованих проєктів найважливіші:

Миколаївська церква у м. Буську Золочівського району Львівської області 1914–1930;
будинок товариства «Рідна школа» імені Тараса Шевченка у м. Львові 1924–1928;
будівля Дрогобицької української гімназії імені Івана Франка у м. Дрогобичі Львівської області 1926–1928;
санаторій у с. Черче Івано-Франківського району Івано-Франківської області 1929;
Миколаївська церква (дерев’яна) у с. Орявчику Стрийського району Львівської області 1930;
лікарня «Народна лічниця» імені митрополита Андрея Шептицького у м. Львові 1931–1937;
церква Різдва Пресвятої Богородиці у м. Стебнику Дрогобицького району Львівської області 1932;
Михайлівська церква (дерев’яна) у с. Красне Стрийського району Львівської області 1935;
Михайлівська церква у с. Ісаї Самбірського району Львівської області 1938;
церква Собору Пресвятої Богородиці (дерев’яна) у с. Верхнє Синьовидне Стрийського району Львівської області 1943.

Михайлівська церква у с. Ісаї Львівської області
Церква Собору Пресвятої Богородиці
у с. Верхнє Синьовидне Львівської області

Література

Список церков, спроектованих Євгеном Нагірним // Лев Х., Слободян В., Філевич Н. 100 церков Нагірних. Частина 2: Церкви Є. Нагірного. Львів : СПД ФОП Сокіл Ольга Миколаївна, 2015. С. 125-129.
Черкес Б., Грицюк Л. Архітектор Євген Нагірний // Дзвін. 1991. № 4. С. 150–154.
Тимофієнко В. Нагірний Євген Васильович // // Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 270.
Грицюк Л. Історія та сучасні реалії проєкту церкви на Богданівці у Львові архітектора Євгена Нагірного // Містобудування та територіальне планування: наук.-техн. зб. Київ : Київський національний університет будівництва і архітектури, Спілка урбаністів України, 2012. № 43. С. 94–99.
Лев Х., Слободян В., Філевич Н. 100 церков Нагірних : в 2 ч. Львів : Центр Європи, 2013. Ч. 1: Церкви В. Нагірного. 132 с.
Власенко А., Степанова С. Сад українського модерну. Українська стилістика в архітектурі першої половини ХХ ст. Київ ; Харків : Видавець Олександр Савчук, 2025. 400 с.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Нагірний, Євген Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Нагірний, Євген Васильович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.10.2024