Мастаба
Ма́стаба́ [араб. مصطبة (mas̥t̥aba) — кам’яна лава, можливо, від грец. στῐβάς — підстилка (з соломи, очерету чи листя) або στύπος — жердина, палиця] — давньоєгипетська гробниця періоду перших династій фараонів.
Історична довідка
Мастаба як тип поховальної споруди виникла у додинастичний період у Стародавньому Єгипті 5–4 тисячоліть до н. е. Її походження пов’язують із поступовою трансформацією ще давніших підкурганних поховань: над заглибленим у землю похованням насипали курган — земляний насип, який убезпечували від розповзання, ззовні обмазуючи глиною і обкладаючи камінням. Згодом кургани набули правильних геометричних форм, оскільки їх стали споруджувати з цегли-сирцю і ззовні обмуровувати камінням. Це дозволило облаштувати внутрішні приміщення, а поховання з тілопокладенням опустити глибоко під землю з улаштуванням поховальної камери.
У добу Раннього царства на початку 3 тисячоліття до н. е. сформовано і поширено класичний тип єгипетської мастаби. Це було поховання фараонів, інших можновладців як осіб, що мали достатньо матеріальних ресурсів для забезпечення такого коштовного будівництва. У стародавніх єгипетських некрополях містилося багато мастаб приблизно однакових форм і розмірів, розміщених геометрично правильними рядами. Значна концентрація їх спостерігається навколо пірамід фараонів, оскільки вищі сановники прагнули бути похованими поряд із правителем.
Мастаби масово будували протягом усього періоду Стародавнього царства до 2250 до н. е. За часів Середнього царства (2050–1700 до н. е.) традицію спорудження їх відроджено, але в добу Нового царства (після 1580 до н. е.) їх уже не будували у зв’язку з поширенням інших типів гробниць. Найбільше їх збережено у м. Гізі й Саккарі (село у мухафазі Гіза, Єгипет).
Характеристика
Мастаба складалася з двох частин — наземної та підземної. Наземна була прямокутною в плані невисокою зрізаною пірамідою, що мала пласке або склепінчасте горішнє перекриття. Нахилені досередини фасадні стіни могли бути рівними, або розчленованими плоскими нішами й виступами на кшталт лопаток. Усередині були одне або декілька приміщень: каплиця з жертовником і культовою статуєю померлого, кімнати для дарів, поховального інвентаря тощо. Обов’язковим складником інтер’єру були декоровані (див. Декор) рельєфні зображення дверей (так звані глухі або сліпі двері), призначені для проходження душі померлого у царство мертвих. З горішнього майданчика був вхід у вертикальну або похилу шахту, яка вела на 10–15 м (іноді на 20–30 м) під землю до поховальної камери, в якій містився саркофаг з мумією померлого. Доступ до неї перекривала захисна стіна.
Пересічно мастаба була до 3 м заввишки й до 5 м завширшки. У багатих похованнях представників знаті наземні частини гробниць досягали значних розмірів (до 50×25 м у плані, до 10–15 м заввишки); їхні наземні й підземні частини складалися з багатьох кімнат і коридорів, що їх сполучали. Стіни в інтер’єрі прикрашено рельєфами й поліхромними розписами, які найчастіше зображували сцени повсякденного життя покійного. Вхід у наземну частину мастаби вирішували у вигляді парадної двоколонної лоджії.
Значення
Мастаба є початковою ланкою розвитку архітектурного типу єгипетської піраміди: спершу мастаби стали споруджувати дво- і триступінчастими, потім їхній обрис у плані довели до квадратного і після цього згори додавали ще горішні яруси; так з’явилася ступінчаста піраміда (Піраміда фараона Джосера в Саккарі 2780 до н. е.), з якої пізніше розвинулася піраміда правильної геометричної форми (найстародавніша — третя піраміда фараона Снофру в Дашурі 2589 до н. е.).
Література
- Тимофієнко В. Нариси всесвітньої історії архітектури. Київ : Київський національний університет будівництва і архітектури, 2000. С. 57–77.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 268.
- Тимофієнко В. Історія архітектури Стародавнього світу. Київ : Наукова думка, 2006. С. 33–49.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 13.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Мастаба // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мастаба (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.02.2025
