Маген-Давид

Маге́н-Дави́д (івр. מָגֵן דָוִד‎ — щит Давида) — символ у вигляді шестикутної зірки (гексаграми), що утворена двома протилежно орієнтованими рівнобічними трикутниками зі спільним центром.

Історична довідка

Гексаграма відома від доби бронзового віку в архаїчних культурах багатьох народів, розселених у різних регіонах (наприклад, у семітів Месопотамії, кельтів Британії та ін.). Питання про те, чи мала вона інше значення, крім декоративного (ритуальне, магічне), є предметом дискусій.

Зображення трапляються на домашньому начинні, світильниках, печатках давніх євреїв, особливо в епоху Другого Храму (6 ст. до н. е. —
1 ст. н. е.), поруч із пентаграмою (п’ятикутною зіркою). Притаманна як елемент оздоблення і для помешкань, предметів побутового вжитку неєврейського населення.

Як декоративний елемент, набула поширення в середні віки у християнських та мусульманських країнах. Символ прикрашав як християнські церковні споруди, так і синагоги, орнаментику мусульманських мечетей. Відома на амулетах, зокрема й християнських візантійських. Від середньовіччя виводять і різні способи тлумачення гексаграми: як сполучення чоловічого й жіночого первнів, небесного (Божественного) і земного, макрокосму й мікрокосму, єдність головних стихій, модель Всесвіту, символ 6 днів творіння та ін.

У 10–14 ст. гексаграму широко використовували на мезузах, амулетах, печатках (навіть королівських). Часто трапляється на середньовічних єврейських рукописах (з 14 ст. у єврейських манускриптах уперше означена як «щит Давида»). Від 13 ст. — елемент орнаментики на манускриптах Біблії (у Німеччині, Іспанії).

Від кінця 15 ст. вживають як типографський знак, зокрема на книгах видрукованих у м. Празі, а також в Італії та Нідерландах. В арабських країнах гексаграма відома як «печатка Соломона». Ця назва пов’язує її з ранньосередньовічними езотеричними практиками, магією, алхімією тощо, наділяє семантикою влади над демонами.

Обидві назви («щит Давида», «печатка Соломона») поширювалися до поч. 18 ст.

Як національний символ

Уявлення про щит царя Давида та його магічну силу початково з гексаграмою не пов’язані. Час їхнього формування достеменно невідомий, ймовірно беруть витоки в містичній єврейській літературі з 6 ст. (Ортодоксальний юдаїзм забороняв будь-які зображення чи символи Бога, у Талмуді, рабинській літературі термін не згадується). Вважали, що на легендарному Давидовому щиті висічено повне ім’я Бога, складене зі 72 імен. Пізніше до 72 імен додають ім’я ангела Тафтафія — і символ у формі гексаграми з цим ім’ям стає одним із найбільше розповсюджених в середньовічних і пізніших єврейських рукописах. Найдавніша з відомих книг, де гексаграма трапляється саме під назвою «щит Давида» — «Сефер га-Гвул» («Книга пограниччя», поч. 14 ст.).

Від 1354 маген-Давид офіційно зображений на прапорі (дозвіл на прапор отримано як королівський привілей) і печатці єврейської громади в м. Празі.

У 16–17 ст. маген-Давид включають у фамільні герби різні єврейські родини, зокрема в Італії (проте значення загальнонаціонального символу він ще не набув). У 17 ст. маген-Давид набирає нової семантики для кабалістів (див. Кабала) — щита «Сина Давидового», тобто Месії.

Упродовж 17–18 ст. маген-Давид запозичений євреями Моравії та Австрії, згодом — Італії та Нідерландів.

Найширше розповсюдження саме як символу єврейства (спершу в Європі й на Близькому Сході, згодом — серед єврейських громад по всьому світу) припало на 19 ст. Це пояснюють прагненням євреїв віднайти виразний і «простий» символ юдаїзму, аналогічний до християнського хреста. Маген-Давид використовують як для культових, так і для світських офіційних потреб. Символ зображують на будівлях і в інтер’єрі синагог та єврейських установ, на печатках громад, печатках і бланках приватних і благодійних організацій, пам’ятках і надгробках, релігійних і побутових предметах. 1897 на Сіоністському конгресі в Базелі маген-Давид схвалено як офіційний символ сіоністського руху.

Сучасне філософське осмислення символу як нерозривної єдності відносин між Богом, людиною та світом пов’язують з працями Ф. Розенцвейга.

Держава Ізраїль у період свого конституювання прагнула обрати за державні символи найдавніші та автентичні символи єврейства: на її державному гербі зображено менору, на державному прапорі — маген-Давид.

Література

1. Eder А. The Star of David: An Ancient Symbol of Integration. Jerusalem : Rubin Mass, 1987. 138 р.
2. Putík А. The Origin of the Symbols of the Praque Jewish Town. The Banner of the Old-New Synagogue. David’s Shield and the «Swedish Hat» // Judaica Bohemiae. 1993. Vol. 29. Č. 1‒2. Р. 4‒37.
3. Oegema G. S. The History of the Shield of David: The Birth of a Symbol. Frankfurt am Main : Peter Lang, 1996. 223 р.
4. Валах С. Маген-Давид // Українська релігієзнавча енциклопедія : у 4 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2023. Т. 2. С. 261–262.
5. Jacobs J., Blau L. Magen Dawid («David’s shield») // Jewish Encyclopediа. URL: https://www.jewishencyclopedia.com/articles/10257-magen-dawid

Автор ВУЕ

• С. І. Валах

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.07.2024