Мезуза
Мезу́за (івр. מְזוּזָה — одвірок) — в єврейській традиції — пергамент із фрагментами тексту Тори, що вкладений у спеціальний футляр та приладнаний до одвірку будівлі, де мешкають юдеї.
Містить вірші з книги Деварім (у християнській традиції — Второзаконня, або Повторення Закону), що входять до молитви «Шма Ісраель» («Слухай, Ізраїлю!»; Втор. 6:4–9 або Втор. 11:13–21). Тора приписує записати ці заповідані Богом слова на одвірках свого дому та на воротах. Мезуза повинна нагадувати вірним про владу Бога над світом і обов’язок відданого служіння Йому, а також про кров жертовного ягняти, якою євреї помазали лутки дверей своїх будинків в Єгипті в ніч «страти первістків». Домівки тих, хто виконав цю заповідь, Всевишній «проминав», не завдаючи їм шкоди (Вих. 12).
За традицією, пергамент зі шкіри «чистої» (див. Кашрут) тварини, з текстом, що написаний спеціально навченим писцем, загортають у футляр і встановлюють праворуч біля воріт, на лутках вхідних дверей і дверей всіх жилих помешкань. На футляр мезузи наносять літери שדי (ש — «шин», ד — «далет», י — «йуд»), які утворюють одне з імен Всевишнього (Шаддай — Всемогутній) і водночас акронім від «Шомер далтот Ісраель» (івр. שומר דלתות ישראל — Сторож дверей Ізраїлю). Часом пишуть лише одну літеру ש. Футляр прикріплюють до верхньої третини одвірка. Існує звичай доторкатися до мезузи пальцями під час входу або виходу з оселі, а потім цілувати їх.
Мезуза — один із найбільше дотримуваних церемоніальних завітів юдаїзму. Натепер поширена практика прикріплювати мезузи при вході до синагог, громадських будівель.
Джерела
Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов / За ред. о. Р. Турконяка. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2020. 1172 с.
Автор ВУЕ
- С. І. Валах
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.07.2024
