Менора

Макет Храмової менори від Інституту Храму в м. Єрусалимі

Зображення менори на монетах Антигона ІІ

Символ менори на саркофазі

Мено́ра́ (івр. מְנוֹרָה‎ — світильник) — у традиції юдаїзму — важливий предмет релігійного культу, семисвічник, форма якого була заповідана Богом пророку Мойсею. Упізнаваний символ юдейської релігії, єврейського народу та його національної культури.

У Біблії

За Торою, менора була частиною священного начиння скинії, згодом (велика, виготовлена з щирого золота) — Єрусалимського храму. Мала вигляд стилізованої рослини: центральний стовп з підніжжям (загальна висота, за Талмудом, 18 долонь, тобто близько 1,5 м) і шести галузок, що відходили від нього з обох боків.

Господні вказівки щодо виготовлення менори (як і інших атрибутів культу, див. Вих. 25:9) пророк Мойсей отримав на горі Синай. Згідно з книгою Шемот (Вихід): «Світильник має бути виготовлений методом кування; його стебло і гілки, його чашечки, його пуп’янки будуть суцільні з ним. Шість гілок виходитимуть з боків основного стебла світильника: три гілки з одного боку стебла і три гілки з другого його боку. Три чашечки, подібні до квітки мигдалю, пуп’янок і квітка — на одній гілці… І так на шістьох гілках, що виходять зі стебла світильника. А на самому стеблі світильника чотири, подібних до квітки мигдалю, чашечки, — з його пуп’янками і його квітками, — пуп’янок під двома гілками з нього, пуп’янок під двома наступними гілками з нього. І так для шістьох гілок, що виходять від основного стебла світильника. Його пуп’янки і його гілки мають бути суцільні з ним. Увесь світильник має бути єдиним кованим виробом з чистого золота. І зробиш сім його лампад...» (Вих. 25:31‒37).

У скинії менору поміщали перед південним краєм завіси, що ховала від сторонніх очей Святе святих. Первосвященник мусив запалювати її лампади щовечора (Вих. 30:7‒8), ізраїльтянам належало приносити очищену оливкову олію, аби світильник горів постійно (Вих. 27: 20).

У Храмі, який спорудив цар Соломон, було 10 золотих менор (по 5 уздовж північної та південної стін), а також срібні. Менори згадані у складі храмового начиння, захопленого вавилонянами при взятті м. Єрусалима (Єр. 52:19).

Золоту менору Другого храму загарбав і вивіз у Сирію разом з іншим священним начинням Антіох IV Епіфан (правив у 175–164 до н. е.).

Втретє Храм пограбували римляни (70 н. е.), менору разом із іншими трофеями відправили до столиці. Доля скарбів достеменно невідома.

Зображення менори

Аркуш ТаНаХу зі зображенням менори та іншого храмового начиння, 1299. Пергамент, темпера, сусальне золото (Національна бібліотека Франції, м. Париж)

Герб Держави Ізраїль

Менора, встановлена біля будівлі Кнесету в м. Єрусалимі

Найдавніші зображення менори відомі на:

монетах останнього царя з династії Хасмонеїв Антигона ІІ (37 до н. е.);
фрагменті тиньку, знайденому при розкопках Верхнього міста в Єрусалимі часів Ірода I Великого (кін. 1 ст. до н.е.);
сонячному годиннику із розкопок біля Храмової гори (поч. 1 ст. н. е.);
глиняних світильниках, знайдених під час розкопок давнього м. Хеврона (70–130 н. е.);
рельєфі Тріумфальної арки Тита в Римі (80-ті н. е.) та ін.

Імовірно з 2 ст., особливо у діаспорі, поширився звичай прикрашати зображеннями менорами стіни гробниць, саркофаги (трапляються, зокрема, у римських катакомбах і некрополях), ковчеги для сувоїв Тори. Менори стають обов’язковим складником начиння синагог.

У римсько-візантійський період наявні на печатках, посудинах (зокрема скляних), гемах. На пізніших за часом зображеннях «галузки» менори завершуються на одному рівні та сполучені поперечною довгастою планкою для лампад. Поряд зі 7-свічником трапляються зображення менори з 4, 6, 9 галузками (що пояснюють талмудичною забороною на точне відтворення храмового світильника).

Зображення менори набуло поширення в ілюстрованих середньовічних єврейських манускриптах (зокрема, ілюміновані тексти ТаНаХу), особливо з 11 ст. Композиції з менорою відомі у всіх країнах діаспори: на Близькому Сході, у Північній Африці, сефардських громадах Іспанії, Південної Франції, серед ашкеназів Німеччини, Франції, Північної Італії, пізніше у Східній Європі.

Натепер менора поряд із Маген-Давидом є найпоширенішою національною та релігійною емблемою єврейського народу, одним із найбільш упізнаваних символів єврейської релігійної традиції та культурної спадщини. Є головним елементом герба Держави Ізраїль.

Бронзову декоративну менору, подаровану Ізраїлю парламентом Великої Британії (1956), встановлено в парку напроти Кнесету (скульптор Б. Елкан); на її 29 рельєфах зображено епізоди історії єврейського народу.

Пам’ятник «Менора» встановлено 1991 в м. Києві на шанування пам’яті загиблих під час однієї з акцій Голокосту — масового вбивства єврейського населення м. Києва у Бабиному Яру в роки Другої світової війни (вересень 1941).

Центр «Менора» (архітектурна споруда із 7 веж, найвища — 77 м, архітектор А. Сорін) — найбільший у світі (на 2024) єврейський громадський багатофункціональний комплекс (площею понад 50 тис. м²), який споруджено 2012 у м. Дніпрі.

Додатково

Семисвічники у формі глиняних мисочок з 7 заглибленнями для запалювальних гнітів або плошок з 7 чашечками знайдено при археологічних розкопках давніх святилищ Сирії та Ханаану (у шарах епохи пізньої бронзи, 18‒15 ст. до н. е.).
Менору наділяють багатою символікою: семи днів творіння; дерева життя з Едемського саду; месіанських очікувань; символічної презентації майбутнього Храму, який буде відроджено з приходом Месії (Машиаха); світла, яке поширюється світом (вгору, вниз і в чотири боки світу навколо Святої землі); постійного зв’язку з Господом та ін.

Література

Hachlili R. The Мenorah, the Аncient Seven-аrmed Candelabrum: Origin, Form, and Significance. Leiden; Boston; Köln : Brill, 2001. 662 p.
Fine S. «The Lamps of Israel»: The Menorah as a Jewish Symbol // Art and Judaism in the Greco-Roman World: Toward a New Jewish Archaeology. New York : Cambridge University Press, 2010. Р. 148–163.
Ланглуа А., Муане Ле А., Спіс Ф. та ін. Святе Письмо в європейській культурі. Біблійний словник / Пер. з фр. З. Борисюк, Н. Лисюк. Київ : Дух і Літера, 2004. 314 с.
Fine S. The Menorah: From the Bible to Modern Israel. Cambridge : Harvard University Press, 2016. 280 р.
Hachlili R. The Menorah: Evolving into the Most Important Jewish Symbol. Leiden : Brill, 2018. 294 р.