Левова брама в Мікенах
Ле́вова бра́ма в Міке́нах (грец. Πύλη των Λεόντων) — головна брама Мікенського акрополя, архітектурна пам’ятка, складник пам'ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Мікен і Тиринфа археологічні комплекси» від 1999 за № 941, Греція.
Розташування
Оборонні споруди Мікенського акрополя містяться на вершечку пагорба, що височить над долиною і є домінантою в ландшафті. Акрополь мав дві брами, з них Левова — головна, влаштована з північного заходу. До неї веде пологий підйом, перетворений прадавніми будівничими на пандус. Назву брамі дали вчені 19 ст. з огляду на кам’яний рельєф із зображенням левів чи левиць, що увінчує її.
Історична довідка
Споруджено орієнтовно 1250 до н е. під час реконструкції оборонних споруд у зв’язку з розширенням укріпленої території міста задля включення до неї комплексу гробниць правителів. Тоді так звані циклопічні мури (мурування з добре припасованих величезних каменів, виконане без будівельного розчину), датовані 1340 до н. е., було доповнено прибудовою так, що перед брамою утворився короткий вузький коридор, обмежений майже паралельними оборонними мурами. З них захисники міста у разі штурму брами могли обстрілювати нападників. Взаємне розміщення мурів і брами перешкоджало концентрації багатьох воїнів на тісному майданчику із зовнішнього боку брами й уможливлювало ураження їх з правого боку, не захищеного щитом.
Після занепаду Крито-Мікенської культури у 12 ст. до н. е. поселення тут існувало до 468 до н. е., коли його знищив поліс Аргос. Проте оборонні споруди з брамою не зруйновано і їх описав у 2 ст. Павсаній, вважаючи творіннями циклопів. Протягом наступних сторіч Левова брама не була прихована під землею. 1700 її описав інженер Ф. Грімані (17–18 ст.; тепер Італія), ідентифікувавши за описом Павсанія. 1822 тут намагався проводити розкопки відомий грабіжник античних старожитностей Т. Б. лорд Елгін (17664 Велика Британія — 1841; Франція). Демонтувати й вивезти браму до Великої Британії йому завадили масивність і вага пам’ятки та віддаленість від морських портів. Після здобуття Грецією державної незалежності 1837 територію Мікенського акрополя передано під захист Грецького археологічного товариства, яке організувало археологічне дослідження брами 1840–1841 під керівництвом археолога, реставратора й пам’яткознавця К. Піттакіса (1798–1863; Греція), який розчистив браму й подвір’я перед нею. Наступні археологічні дослідження тут виконав 1874 Г. Шліман. Археологи працювали на пам’ятці 1886–1902, 1950–1955, 1985–2013. Тепер це популярний туристичний об’єкт Греції.
Характеристика
До брами веде пологий підйом між двома майже паралельними мурами, тож її розміщено у глухому куті, що добре для оборони й проблематично — для штурму. Браму складено з чотирьох великих кам’яних монолітних блоків. Поріг завтовшки 0,8 м має довжину 4,6 м й ширину 2,4 м. Бічні лутки заввишки 3,1 м й завтовшки 0,5 м мають ширину від 2,95 м в основі до 2,78 м угорі. Наймасивнішою є горішня перемичка вагою понад 52 т. Вона завдовжки 4,5 м, завширшки 2,1 м, завтовшки 1 м. Трапецієподібний прогін брами має висоту 3,1 м, ширину 2,95 м унизу й 2,78 м угорі. У бічних лутках збережено пази для кріплення двох дерев’яних стулок воріт завтовшки 11,5 см. Вони відчинялися всередину й вірогідно були оббиті металом (бронзою).
Для полегшення муру над перемичкою було влаштовано трикутного обрису розвантажувальну арку. Без неї вага горішньої частини муру могла б розтрощити перемичку й завалити браму. Арку ззовні від нападників закрито вертикальною плоскою кам’ятою плитою, на якій технікою барельєфу вирізьблено геральдичне (див. Геральдика) зображення (збережено частково), що мало у давнину захисну функцію апотропея: у центрі вівтар просто неба, увінчаний колоною; симетрично з обох боків на вівтар спинаються дві левиці. Їхні голови втрачено, але збережені в камені пази кріплень свідчать про те, що голови, ймовірно, було виготовлено з бронзи. Капітель колони вінчало скульптурне зображення жіночого божества, що не збереглося. Такі композиції були поширені в Крито-Мікенській культурі: аналогічну виявлено під час розкопок Кносського палацу.
Значення
Це найстародавніша автентично збережена брама в Європі, яку прикрашає найдавніший і найбільший з відомих науці зразків монументальної скульптури Крито-Мікенської культури. Унікальність пам’ятки посилює те, що її було описано в античній літературі і вона вціліла «in situ» (на первісному місці розташування) попри те, що протягом трьох тисячоліть не була прихована в землі.
Література
- Mylonas G. E. Ancient Mycenae: The Capital City of Agamemnon. Princeton : Princeton University Press, 1957. 201 p.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. London : Mitchell Beazley Publishers Limited, 1979. P. 52–55.
- Iakovidis S. E. Late Helladic Citadels on Mainland Greece. Leiden : E. J. Brill, 1983. 117 p.
- Тимофієнко В. Нариси всесвітньої історії архітектури. Київ : Київський національний університет будівництва і архітектури, 2000. С. 188–190.
- Пучков А. Микены // Города: От библейских времен дл средневековья. Киев : А+С, 2005. С. 116–120.
- Castleden R. Mycenaeans. London : Routledge, 2005. 296 p.
- Тимофієнко В. Історія архітектури Стародавнього світу. Київ : Наукова думка, 2006. С. 99–100.
- Moore D., Rowlands E., Karadimas N. In Search of Agamemnon: Early Travellers to Mycenae. Newcastle upon Tyne : Cambridge Scholars Publishing, 2014. 191 p
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Левова брама в Мікенах // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Левова брама в Мікенах (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.02.2025
