Крижицький, Сергій Дмитрович

Крижицький, Сергій Дмитрович.
З особистої збірки професора А. Пучкова: надано спеціально для ВУЕ

Крижицький, Сергій Дмитрович
Народження	11.12.1932
Місце народження	Київ
Смерть	27.01.2018
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Байкове кладовище, Київ
Alma mater	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	архітектура, археологія, пам’яткознавство

Відзнаки
Премії	Премія імені Миколи Макаренка, Державна премія України у галузі науки і техніки, Державна премія України у галузі архітектури

Крижицький Сергій Дмитрович. Виступ на міжнародній науковій конференції 12.01.2006

Крижи́цький, Сергі́й Дми́трович (11.12.1932, м. Київ, тепер Україна — 27.01.2018, там само) — історик архітектури і археолог, фахівець з архітектури античної доби, доктор архітектури (з 1980), член-кореспондент НАН України (з 1990), професор (з 1991).

Життєпис

Народився в інтелігентній сім'ї. 1947–1954 навчався у Київській державній художній школі ім. Т. Шевченка, 1960 закінчив архітектурний факультет Київського державного художнього інституту (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Брав участь у роботі Ольвійської експедиції Інституту археології АН УРСР 1956–1963. Учень археолога Л. Славіна. Працював 1960–1964 архітектором, молодшим науковим співробітником у Науково-дослідному інституті теорії та історії архітектури, 1964–2018 — в Інституті археології НАН України, де став одним із провідних науковців.

Діяльність

У сфері наукових інтересів: археологія, стародавня історія та історія культури, зокрема історія архітектури античних держав Північного Причорномор’я. Найавторитетніший дослідник Ольвії (міста). 1964–2010 постійно працював у Ольвійській експедиції Інституту археології АН УРСР (1972–1995 — керівник експедиції). Начальник Білгород-Тірської археологічної експедиції Інституту археології АН УРСР 1969–1971. Був завідувачем археологічного заповідника в Ольвії 1974–1981 — див. Ольвія (заповідник), який він створив заново після десятиріч занепаду, а в незалежній Україні забезпечив надання йому статусу національного. Захистив 1968 у м. Ленінграді (тепер м. Санкт-Петербург, РФ) дисертацію «Історія домобудування Ольвії в елліністичну епоху (досвід реконструкції житлових будинків і кварталів)» на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю «археологія» (науковий керівник Л. Славін). У м. Москві 1980 захистив дисертацію «Архітектура античних житлових будинків Північного Причорномор’я» на здобуття наукового ступеня доктора архітектури. В Інституті археології НАН України 1981–2014 очолював відділ античної археології; 1987–2003 — заступник директора інституту з наукової роботи.

Відомий вимогливістю у дотриманні високих стандартів наукової роботи. Під його керівництвом системне вивчення Ольвії було спрямовано на продовження розпочатих у 19 ст. археологічних досліджень найважливіших об’єктів історичної містобудівної інфраструктури, монументальних споруд різних хронологічних епох. За його наукового керівництва завершено багаторічне дослідження Центрального житлового кварталу, вивчено комплекс споруд Західної міської брами, закінчено дослідження Західного теменоса (священної ділянки храму), розкопано квартали житлових будинків у північній частині Нижнього міста, розпочато планомірне вивчення римської цитаделі. На початку 1970-х виконано серію підводних пошукових робіт, які сформували сучасні уявлення про затоплену частину Нижнього міста. У 1970‒1990-х керував планомірним вивченням різночасових пам’яток хори (сільськогосподарської околиці) Ольвії.

Уславився як методист, котрий залучив фахівців з археології античності до єдиної системи опису античних мурувань; створив методичну основу для науково обґрунтованих реконструкцій житлових, оборонних та культових споруд античного часу. Опрацьовував нагальні проблеми консервації, музеєфікації і часткової реставрації архітектурно-археологічних пам'яток античної Ольвії, а також на о. Березані, запропонувавши низку методичних розробок щодо цього. За його проєктом відбудовано крепіду (периметральний кам'яний мур) кургану Єврисивія та Арети на некрополі Ольвії. Унаслідок цього зазначена археологічна пам'ятка стала візитівкою Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія». Завдяки праці Крижицького та його колег Ольвійська експедиція стала базою якісно нової методики археологічних розкопок і розвідок, упровадження нових принципів класифікації, фіксації та реставрації археологічних пам’яток, а також виконання особливо складних масштабних підводних археологічних досліджень. Завдяки публікації узагальнювальних наукових праць монографічного характеру та наукових статей значно поповнено джерелознавчу та історико-культурну базу археологічних досліджень греко-римської античності в Україні. Не обмежившись стародавнім городищем Ольвії, Крижицький дослідив характер давньогрецької колонізації у Північному Причорномор’ї, створив відповідну наукову модель; вивчив залежність розвитку поліса Ольвії від змін довкілля; визначив демографічний потенціал міста, його сільської околиці та сусідньої Тіри (тепер м. Білгород-Дністровський); дослідив взаємини Ольвії і скіфів у 5 ст. до н. е.; створив історичну періодизацію Ольвійського полісу. Запропоновані Крижицьким принципи наукової реконструкції виявлених залишків античних житлових будинків застосовуються для усього регіону Північного Причорномор’я, як і класифікації архітектурних типів житлових будинків та античних мурувань стін. Особисто виконав понад 50 графічних реконструкцій (у техніках рисунку й акварелі) житлових будинків і кількох північнопричорноморських храмів, двох курганів, Західної міської брами і центральної частини Ольвії. Уперше у вітчизняній історіографії створив історію домобудівництва античних держав Північного Причорномор’я з визначенням його загальних характеристик і локальних особливостей, періодизації розвитку, обґрунтуванням загальних закономірностей. Виокремив суто місцеві особливості змішаного греко-варварського стильового напряму в архітектурі. Ці дослідження дали йому змогу написати історію архітектури античних міст Північного Причорномор’я. Результатом наукової діяльності Крижицького стало створення сучасної української школи античної археології та історії Північного Причорномор’я, яка відома й визнана у світі.

Науковий доробок — понад 200 праць, опублікованих різними мовами в українських і зарубіжних виданнях. До найважливіших належать кілька монографічних досліджень Ольвії, зокрема «Ольвія. Антична держава у Північному Причорномор'ї» (1999, у співавторстві). Брав участь у написанні понад десяти колективних узагальнювальних праць, очолюючи авторські колективи. За його участю створено й видано навчальні посібники для закладів вищої освіти, зокрема «Давня історія України» (1994), «Велика Скіфія» (2002). У добу незалежності підготував і видав відповідні розділи у колективних фундаментальних наукових працях. Це «Історія української архітектури» 2003, удостоєна Державної премії України в галузі архітектури 2007; у ній він — автор першого розділу про архітектуру від найдавніших часів до 10 ст. У 1-му томі академічної багатотомної «Історії української культури» (2001) його авторства розділ про архітектуру античних держав Північного Причорномор’я. У 1-му томі академічної багатотомної «Історії українського мистецтва» (2008) — аналогічний розділ.

Визнання

Лауреат Премії імені Миколи Макаренка (1994; присуджувалася Міністерством культури України за кращі наукові праці у галузі пам’яткознавства).

На знак пошани й визнання заслуг ученого до його 70-річчя Інститут археології НАН України видав збірник наукових праць «Північне Причорномор’я в античний час» (Київ, 2002).

Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (2002).

Лауреат Державної премії України у галузі архітектури (2007).

Додатково

Сім’я Крижицького — науковці, співробітники інститутів НАН України: дружина Н. Лейпунська (1930–2008; Україна) — археолог; тесть — О. Лейпунський, теща — А. Прихотько, дочка Тетяна — соціолог, пасинок Ю. Рєзніков (1953–2016; Україна) — фізик.

Галерея

Графічна реконструкція панорами античної Ольвії з боку лиману
Графічна реконструкція загального вигляду античної Ольвії з боку порту в лимані
Графічна реконструкція оборонних споруд римської цитаделі в античній Ольвії
Графічна реконструкція Північної брами античної Ольвії
Графічна реконструкція загального вигляду центральної частини Горішнього міста античної Ольвії
Графічна реконструкція головної стої агори античної Ольвії
Графічна реконструкція теменоса (храмового комплексу) Аполлона Дельфінія в античній Ольвії
Графічна реконструкція кварталу житлової забудови античної Ольвії

Цитата

З рішення Міністерства культури України про присудження Крижицькому Премії імені Миколи Макаренка:
«Його заслугою є докладне вивчення грецьких міст-колоній на півдні України, культура яких стала важливим складником подальшого розвитку народів і етносів на теренах сучасної України, зокрема племен праукраїнської Черняхівської культури. Отже, ця спадщина повноправно входить до культури та історичних надбань українського народу.»
(Цит. за: Премія імені Миколи Макаренка // Пам’ятки України: історія та культура. 1995. № 1. С. 97.)

Праці

Жилые ансамбли древней Ольвии (IV–II вв. до н. э.). Киев : Наукова думка, 1971. 144 с.
Жилые дома античных городов Северного Причерноморья (VI в. до н. э. – IV в. н. э.). Киев : Наукова думка, 1982. 166 с.
Ольвия. Историографическое исследование архитектурно-строительных комплексов. Киев : Наукова думка, 1985. 192 с.
Архитектура античных государств Северного Причерноморья.Київ : Наукова думка, 1993. 246 с.
Архітектурні традиції міст та поселень Північного Причорномор’я античної епохи // Архітектурна спадщина України. 1994. Вип. 1. С. 11–38.
Olbia. Eine altgriechische Stadt im nordwestlichen Schwarzmeerraum. Leiden ; New York ; Köln : E. J. Brill, 1995 (у співавторстві).
До історії реконструкцій ордерних споруд античних держав Північного Причорномор’я // Архітектурна спадщина України. 1996. Вип. 3. С. 9–24 (у співавторстві)..
Перспективи дослідження і збереження архітектурно-будівельних залишків Ольвії // Археологія. 2001. № 4. С. 19–35.
До питання про об’ємно-планувальні типи безордерних житлових будинків Ольвії елліністичного часу // Археологія. 2007. № 1. С. 57–66.

Джерела

Премія імені Миколи Макаренка // Пам’ятки України: історія та культура. 1995. № 1. С. 97.
Северное Причерноморье в античное время: Сборник научных трудов к 70-летию С. Д. Крыжицкого. Київ : Інститут археології НАН України, 2002. 314 с.

Література

До 60-річчя Сергія Дмитровича Крижицького. // Археологія. 1992. № 4. С. 153–154.
До 70-річчя Сергія Дмитровича Крижицького // Археологія. 2002. № 4. С. 5‒6.
Русяєва А. Сергій Крижицький. // Ант 2005. № 13–15. С. 89‒90.
80–річчя члена-кореспондента НАН України С. Д. Крижицького // Вісник Національної академії наук України. 2012. № 12. С. 87–88.
До 85-річчя Сергія Дмитровича Крижицького // Археологія. 2017. № 4. С. 3–4.
Пам’яті Сергія Дмитровича Крижицького // Археологія. 2018. № 2. С. 3–4.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Крижицький, Сергій Дмитрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Крижицький, Сергій Дмитрович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.08.2026