Березань (острів)
Береза́нь — острів на півночі Чорного моря. Підпорядкований Миколаївському району Миколаївської області.
Зміст
Історична довідка
Історичні назви: Борисфен, Борисфеніда, Білобережжя, Барберезе, Бюрю-узень Озим, Аас, Озюбек, Святого Єлевферія, Дольний, Буян, Шмідта, Адо.
У 7 ст. до н.е. на Березані існувала найдавніша на теренах сучасної України грецька колонія (Березанське поселення). У 6 ст. до н.е. вона стала центром поліса в Нижньому Побужжі. Згодом перейшла до Ольвії, залишивши за Березанню функції одного із зовнішніх портів та містечкового центру поліса.
У Середньовіччі на Березані існувало слов’янське поселення (10–12 ст.), захоплене монголо-татарами (13 ст.), литовським князем Вітовтом (14 ст.), кримськими татарами (15 ст.), пізніше турками.
Козаки Чорноморського козацького війська Російської імперії 1788 захопили турецьку фортецю на острові.
1906 тут було страчено Петра Шмідта і ще трьох учасників Севастопольського збройного повстання (1905). На честь повстанців 1917 збудовано склеп, 1968 встановлено пам’ятну стелу-обеліск (заввишки 15 м).
Географічне положення
Розташований на прибережній відмілині, яка простягається від мису Аджияск і західного берега Березанського лиману, за 1,8 км на південь від узбережжя, за 9 км на захід від гирла Дніпровсько-Бузького лиману.
Характеристика
Невеликий за площею (0,236 км2) безводний острів, витягнутий в субмеридіональному напрямку. Довжина — до 900 м, ширина — 210–385 м, висота — від 5 м (північ) до 20 м (південь) над рівнем моря. Це залишок суходолу, зруйнований абразією. Поверхня — переважно пласка, із сухими степовими ландшафтами та крутими, подекуди стрімкими берегами.
Значення
Від назви острова походить назва лиману й річки, яка впадає в нього, ймовірно також с. Березань і селище Березанка.
Входить до складу Національного історико-архелогічного заповідника «Ольвія» НАН України [див. Ольвія (заповідник)] від 1995. Відомий туристичний об'єкт.
Література
- Кузьміщев О. Г. Е. Р. фон Штерн — дослідник античної археології Північного Причорномор’я (кін. XIX — поч. XX ст.) // Археологія і давня історія України. 2015. Вип. 1 (14). С. 430–437.
- Ходосовцев О. Є., Дармостук В. В., Мойсієнко I. I. та ін. Лишайники та ліхенофільні гриби острова Березань з нотатками щодо його флористичного та ландшафтного різноманіття // Чорноморський ботанічний журнал. 2018. Т. 14. № 3. 279–290.
- Ласінська М. Ю. Археологічні дослідження Нижнього Побужжя у ХІХ–ХХ столітті. Миколаїв : Іліон, 2019. 300 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Івченко А. С. Березань (острів) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Березань (острів) (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 09.05.2024
