Караван-сарай
Карава́н-сара́й (перс. کاروانسرای — караван — група мандрівних купців, сарай — будівля із закритим двором) — оточений оборонним муром з баштами заїжджий двір із житловими, складськими, торговельними, господарськими приміщеннями, згрупованими по периметру навколо внутрішнього двору.
Поширений у країнах Азії та Середземномор’я. На означення караван-сараю в тюркських мовах вживають також термін хан (хане).
Історична довідка
Перші караван-сараї з'явилися в Центральній Азії наприкінці 10 ст. Прототипами їхнього розпланувально-просторового вирішення були давні фортеці й замки цього краю — чотирикутні в плані, з наріжними баштами й приміщеннями по периметру внутрішнього двору. Центральноазійський тип караван-сараю 11–12 ст. вирізняється регулярною симетричною композицією з пештаками (айванами) посеред кожної з бічних стін. В одному з них було влаштовано браму, а в протилежному могла міститися мечеть. Такими є караван-сараї у Мервському оазисі (тепер Туркменістан): Дая-хатин, Рабат-і-Малик (обидва — 11 ст.). Останній є одним із найбільших за розмірами і має гофровані зовнішні мури, як у тогочасних центральноазійських замках. Системне будівництво караван-сараїв на торговельних шляхах Західної Азії розпочали сельджуки й воно протягом 14–17 ст. поширилося на всю територію Османської імперії (Коза-хан у м. Бурсі 1489). Архітектор 16 ст. Сінан, Ходжа Мімар Ага — автор 17 караван-сараїв у м. Стамбулі й інших містах Османської імперії. Усі вони дуже значних розмірів, утворють великі комплекси0 разом з критими ринками й торговельними вулицями, площею понад 30 000 кв. м (у м. Стамбулі). У східному світі караван-сараї втратили свою функцію тільки у 20 ст.
Характеристика
Караван-сараї розміщували в містах та за їхніми межами уздовж караванних шляхів на відстані 30–40 км один від одного. Це та відстань, яку, в середньому, долав купецький караван протягом одного світлового дня. Караван-сарай забезпечував подорожнім ночівлю, безпечну від нападів розбійників завдяки наявності озброєної охорони та оборонних споруд (мурів, башт, брами з замкненими залізними воротами, ровів тощо). Караван-сараї мурували з цегли. Вони були квадратними, прямокутними чи восьмикутними в плані, з замкнутим периметром. Малі караван-сараї були одноповерховими, великі — двоповерховими. Внутрішній двір по периметру оточували аркадні (див. Аркада) галереї, за якими були відповідні приміщення: на першому поверсі — склади товарів, торговельні приміщення, стайні для коней і віслюків, господарські приміщення з обслуговування постояльців, заклади харчування. На другому поверсі містилися житлові кімнати. У центрі двору був фонтан або колодязь, могла бути невелика мечеть. У сельджуцьку епоху (11–12 ст.) в Анатолії сформовано 3 основні розпланувально-просторові типи каракан-сараїв (ханів, хане):
- із внутрішнім двором (Евдир-хан на шляху з Анталії в Коркуделі);
- із внутрішнім двором і критою залою (Султан-хан на шляху з Конья в Аксарай);
- зала, повністю перекрита склепіннями, з куполом у центрі (Сусуз-хан на шляху з Анталії в Бурдур).
В усіх трьох типах важлива композиційна роль належала вхідним порталам і наріжним баштам. Приміщення і галереї перекривали склепіннями й низками невеликих куполів.
В Україні
Караван-сараї відомі на торговельних шляхах на Поділлі (Заліщики, Марківка Тульчинського району Вінницької області, Меджибіж, Тульчин, Хоростків, Шаргород), на Півдні України; найбільше — у Криму (м. Старий Крим тощо). Відомо про існування караван-сараю у м. Кам’янці-Подільському (не збережено); пам’яткою про це є місцевий топонім Карвасари — назва передмістя у каньйоні р. Смотрич. У Криму частково збережено караван-сарай 1654 у Карасубазарі (тепер м. Білогірськ, АР Крим) із традиційною композицією: по периметру оточеного мурами прямокутного в плані двору до мурів прилягають лінійної багатокамерної структури муровані корпуси для проживання подорожніх і зберігання товарів.
Література
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 197–198.
- Рибчинський О. Архітектура караван-сараїв в Україні // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». Львів, 2005. № 15. С. 38–54.
- Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 70–84.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 82.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Караван-сарай // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Караван-сарай (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.06.2025
