Естетики категорії

Есте́тики катего́рії — найзагальніші поняття естетичної теорії, які фіксують особливості естетичного ставлення людини до світу і його освоєння, естетичні властивості дійсності та закономірності естетичної діяльності.

Історична довідка

Пізнання і осмислення категорій естетики почалося задовго до її конституювання як самостійної філософської дисципліни (див. О. Баумгартен).

Пошуки адекватного визначення естетично досконалого або прекрасного притаманні ще античній філософії. Давньогрецькі філософи осмислювали такі категорії естетики як прекрасне, гармонія, міра, катарсис, калокагатія, мімезис. Категорію гармонії розробляли представники піфагорійської школи (див. Піфагореїзм), Геракліт із Ефеса, Платон, Аристотель; категорію катарсису — Платон і Аристотель, категорію калокагатії — Сократ і Платон, категорію мімезису — Демокрит, Платон і Аристотель. Категорія піднесеного увійшла в естетику з давньоримської риторики. Осмислення категорії іронії сягає ще класичної античної філософії, проте до кола найважливіших вона потрапила в естетиці романтизму. Категорія грації усамостійнюється в добу Відродження, у 18 ст. стає однією з центральних. Із добою Відродження також пов’язана концептуалізація категорії гротеску. Категорія алегорії відома ще у Платона, але найповніше проаналізована в естетиці бароко. Категорію смаку філософи осмислюють від 17 ст.

Центральною категорією естетичного освоєння світу (від античності до дисциплінарного оформлення естетики О. Баумгартеном) була категорія прекрасного.

З 2-ї пол. 18 ст. у працях Е. Берка та І. Канта з’явилася ідея дуалізму центральних категорій — прекрасного і піднесеного. Естетика романтизму продовжила підважувати виняткове значення категорії прекрасного. В естетиці Г. Гегеля важливе місце посіли такі категорії як-от ідеал, прекрасне, мистецтво, гармонія, дисгармонія, образ, форми мистецтва, твір мистецтва, стадії розвитку мистецтва. У Ф. Шеллінга центральними стають категорії мистецтва, прекрасного, піднесеного, трагічного, художнього образу, у Г. Лессінга — прекрасне, потворне, художній образ, алегорія.

На межі 19–20 ст. в естетичній теорії й мистецтві поширюється ідея плюралізму естетичного освоєння дійсності, варіанти якого важко звести до однієї-двох категорій. Мистецькі практики модернізму і авангарду виходили з того, що сфера естетичної виразності не вичерпується красою, бо дисгармонія, потворне, жахливе теж можуть стати джерелом естетичних переживань. З кін. 19 ст. оформилася ідея про естетичне як метакатегорію естетики, що узагальнює естетичний досвід людини як досвід чуттєво-почуттєвої небайдужості до виразних форм дійсності, включає розмаїття прекрасного, піднесеного, потворного, низького, трагічного, комічного, жахливого. Утвердження виняткового статусу категорії естетичного у 20 ст. було пов’язане, зокрема, зі зміщенням уваги естетичної теорії з гносеології на онтологію мистецтва.

Характеристика

Категорії естетики історично змінюються і розвиваються, відображають соціокультурну динаміку і цінності, регіональні й національні особливості освоєння світу. Теоретичне поняття набуває статусу категорії естетики, якщо означує певну закономірність естетичної та художньої діяльності. Збагачення категоріального апарату естетики відбувається через фіксацію осмислення нових естетичних явищ (напр., назви нових напрямів і течій у мистецтві) та перенесення в естетику термінів з інших галузей культури й розширення їхнього значення (напр., монтаж — з кінознавства, ритм і мелодія — з музикознавства, колір і колорит — з досліджень візуального мистецтва). Деякі категорії постали з синтезу кількох категорій (трагікомічне).

Стрижневими для системи категорій естетики є метакатегорія естетичного, категорії естетичного освоєння світу (естетичне сприйняття, естетична діяльність, естетичний смак, естетичний ідеал) та категорії естетичного ставлення до дійсності (прекрасне, піднесене, трагічне, комічне, потворне, низьке). До категоріального апарату естетики відносять:

  • категорії естетичної діяльності (мистецтво, фольклор, дизайн, художнє конструювання),
  • категорії естетичної свідомості (естетичні почуття, оцінки, судження, смак, ідеали, погляди та теорії),
  • категорії естетичного сприйняття (естетичне споглядання, катарсис, задоволення, насолода),
  • категорії гносеології мистецтва (художній образ, художня форма і художній зміст, художній метод, художня концепція, художній стиль, ідеалізація, типізація),
  • категорії аксіології (естетична цінність, шедевр) і онтології мистецтва (художній стиль, класика, канон, масове й елітарне мистецтво),
  • категорії антропології та психології мистецтва (митець, художня творчість, катарсис, талант, геній, індивідуальна манера і стиль),
  • категорії онтології та морфології мистецтва (художній твір, артефакт, види, роди і жанри мистецтва),
  • категорії художньої комунікації і семіотики мистецтва (адресат, адресант, знак, код, текст, контекст, художнє повідомлення, інтонація),
  • категорії герменевтичного аналізу мистецтва (розуміння, інтерпретація, художня мова, герменевтичне коло).

До цього переліку додають категорії управління розвитком художньої культури (меценатство, креативні індустрії, кураторська діяльність) і категорії теорії естетичного виховання (естетичні здібності і потреби, методи естетичного виховання). Цінними групами для аналізу естетичної культури минулого є категорії історичного дослідження мистецтва (художній процес, традиція, художній напрям, метод, стиль) і категорії соціології мистецтва (художник, публіка, художня критика, меценатство, функції мистецтва).

Міжкатегоріальні зв’язки можна розташувати парами (прекрасне-потворне, піднесене-низьке, трагічне-комічне) або за ступенем прояву/руйнації гармонії (від прекрасного до потворного). Значущими є переходи між категоріями та їхні модифікації (героїчне, чарівне, елегантне).

Метакатегорії естетики

На особливому метакатегоріальному статусі «естетичного» серед категорій естетики наголошували Г. Маркузе, М. Дюфрен, Д. Лукач, О. Лосєв, В. Бичков, Ю. Борєв. Якщо естетичне визнається центральною категорією, то інші категорії постають його модифікаціями. Так, О. Лосєв визначав естетичне як єдиний принцип, що узагальнює чуттєво-виразну якість предметів і явищ мистецтва та повсякдення; В. Бичков — як сферу суб’єкт-об’єктних відносин, в яких сприйняття об’єкта й уявлення про нього супроводжується неутилітарним задоволенням; Ю. Борєв — інтерпретував естетичне як загальнолюдську цінність.

Статус естетичного як метакатегорії лишається дискусійним питанням. Так, вітчизняна філософиня Л. Левчук до метакатегорій естетики, окрім естетичного, зараховує гармонію, міру, прекрасне, потворне, піднесене, низьке, героїчне, трагічне, комічне, іронію. Ш. Лало називав центральною категорією естетики гармонію та виділяв три її різновиди: досягнуту, відшукувану і втрачену (осягнутій гармонії відповідає прекрасне, грандіозне і витончене, відшукуваній — піднесене, трагічне і драматичне, втраченій — дотепність, комічне і гумор). М. Дюфрен приділяв значну увагу категоріям естетичного досвіду та естетичного об’єкта. М. Дессуар виділяв шість основних категорій естетики — прекрасне, піднесене, трагічне, комічне, грандіозне, кмітливе. Т. Адорно актуалізував і менш поширені категорії під час аналізу тих чи ін. аспектів мистецтва, зокрема експресію, ілюзію, дисонанс, гру тощо. Представники естетики постмодернізму запропонували нові поняття, яким надавали статусу категорій — деконструкція (Ж. Дерріда), інтертекстуальність (Ю. Кристева, Р. Барт, У. Еко), симуляційність і симулякр (Ж. Бодрійяр, Ж. Дельоз), ризома і колаж (П.-Ф. Ґваттарі, Ж. Дельоз) та ін.

Значення

Система категорій сучасної естетики демонструє кількісне і якісне багатство фіксації проявів естетичної свідомості, сприйняття, споглядання і діяльності. Осмислення їх змісту є важливим завданням естетики як науки.

Додатково

  • Лариса Левчук називає категоріями естетики основні поняття естетичної теорії, духовні моделі естетичної практики, естетичного освоєння світу.
  • Бенедетто Кроче розвинув концепцію, згідно із якою такі категорії естетики як-от прекрасне, трагічне, комічне, піднесене тощо є псевдо-поняттями, позбавленими будь-якого смислу. Вони є невизначеними і довільними, фіксують лише різноманітні психологічні нюанси людських почуттів, а їх систему побудувати неможливо.
  • Людвіг Вітгенштайн обґрунтовував тезу про непридатність понять естетики і загалом мови для опису і вираження естетичного досвіду та пізнання естетичних феноменів. Естетичне пояснення як мовна гра передбачає встановлення не сутностей, а причиново-наслідкових зв’язків, а ті, своєю чергою, не можуть бути охарактеризовані як наукові. Правила мовної гри естетики і притаманна їй логіка, на його думку, відмінні від науки, тому про категорії естетики не варто вести мову назагал.
  • Представники некласичної естетики 20 ст. запропонували низку робочих понять, котрі не сягали статусу категорій, але були важливими для розуміння культури і мистецтва (напр., лабіринт, абсурд, жорстокість, тілесність, артефакт, повсякденність, річ). Деякі з них на поч. 21 ст. увійщли до шереги повноправних категорій естетики (артефакт, симулякр, інтертекст, гіпертекст, деконструкція).

Цитата

«Без категорій естетика скидалася б на аморфного молюска, була б історико-релятивістським описом того, що розуміли під красою там або там, у різних суспільствах і в різних стилях; будь-яка дистиляція спільних характеристик із тієї суміші неминуче становила б пародію, яка розсипається при першому зіткненні з кожним новим конкретним прикладом.»

 Адорно Т. Теорія естетики / Пер. П. Таращука. Київ : Основи, 2002. С. 75.


Література

  1. Лосев А. Ф., Шестаков В. П. История эстетических категорій. Москва : Искусство, 1965. 376 с.
  2. Татаркевич В. Історія шести понять / Пер. В. Корнієнка. Київ : Юніверс, 2001. 368 с.
  3. Борев Ю. Б. Эстетика: отношение к действительности. Творчество. Произведения. Природа. Природа и виды искусства. Художественный процесс. Обращение с искусством. Москва : «Русь» — «Олимп», АСТ; Астрель, 2005. 829 с.
  4. Бычков В. В. Проблемы и «болевые точки» современной эстетики // Эстетика: Вчера. Сегодня. Всегда. Вып. 1. Москва : ИФ РАН, 2005. С. 3–37.
  5. История Красоты / Под ред. У. Эко; Пер. с итал. А. А. Сабашниковой. Москва : СЛОВО/SLOVO, 2005. 440 с.
  6. Естетика на межі епох. Бесіда головного редактора «Філософської думки» С. Пролеєва з професоркою Л. Левчук // Філософська думка. 2009. № 6. C. 5–20.
  7. Хіменес М. Естетика, естетичне / Пер. з фр. О. Панича // Європейський словник філософій. Лексикон неперекладностей : у 4 т. Київ : Дух і Літера, 2016. Т. 4. С. 225–229.
  8. Муха О. Я. Формування некласичних категорій естетики для оцінювання сучасного мистецтва // Актуальні проблеми філософії та соціології. 2018. № 21. С. 57–60.

Автор ВУЕ

Ю. Д. Доброносова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Доброносова Ю. Д. Естетики категорії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Естетики категорії (дата звернення: 29.11.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
22.11.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ