Барт, Ролан

Roland Barthes уца.jpg

Барт, Ролáн (фр. Barthes, Roland; 12.11.1915, м. Шербур-Октевіль, регіон Нормандія, Франція — 26.03.1980, м. Париж, Франція) — філософ, літературознавець, журналіст, теоретик постструктуралізму, семіотик.

Барт, Ролан

(Barthes, Roland)

Народження 12.11.1915
Місце народження Шербур-Октевіль
Смерть 26.03.1980
Місце смерті Париж
Alma mater Сорбонна
Напрями діяльності філософія, літературознавство, семіотика


Життєпис і діяльність

Син загиблого на війні морського офіцера. З юнацтва уподобав театр, навчався музиці; тоді ж сформувалися його ліво-політичні орієнтації (ще в ліцейські роки був співзасновником спілки «Республіканський антифашистський захист»). 1935‒1939 здобув класичну гуманітарну освіту в Сорбонні. Перед Другою світовою війною визнаний непридатним до військової служби через туберкульоз легень.

Від 1947 публікував літературознавчі роботи, розпочав академічну кар’єру. Засновник і фактичний очільник групи інтелектуалів і письменників «Тель Кель» («Tel Quel», з франц. — такий, як є) з метою різнобічної критики масової культури та «буржуазного» способу мислення.

1948 обіймав короткострокові посади в інститутах Франції, Румунії, Єгипту. 1948‒1950 викладав у м. Бухаресті, де зазнав впливу семіотичних ідей А. Ж. Греймаса. 1952 повернувся до м. Парижа, працював у провідній науковій установі Франції — Національному центрі наукових досліджень‎ (CNRS), вивчав лексикологію та соціологію. 1957 — викладав у США.

Cпівзасновник Центру з вивчення масових комунікацій (1960), професор Практичної школи вищих знань (франц. EPHE, 1962). Упродовж 1960-х виступав з лекціями в США та Японії. Став авторитетною постаттю у складі Паризької школи семіотики; 1964 разом із А. Ж. Греймасом започаткував журнал «Langages».

1977 спеціально для Р. Барта в Колеж де Франс була створена кафедра літературної семіології, яку він очолював до передчасної смерті.

23.02.1980 прочитав останню лекцію з курсу «Приготування роману». За два дні, після зустрічі з Ф. Міттераном (майбутнім президентом Франції), був збитий вантажівкою на пішохідному переході по дорозі до Колежу. Пішов з життя 26 березня від ран, отриманих в аварії. В його друкарській машинці залишився текст виступу під назвою: «Нам завжди не вдається говорити про те, що ми любимо».

Головні ідеї

Основна тематика творчості Р. Барта — проблеми мови, виробництво значень та смислів. Його ключовий принцип: «Завжди піддавати сумніву буцімто очевидне». За Бартом, мова витісняє свідомість, передує мисленнєвим і чуттєвим актам пізнання та стає умовою осягнення буття.

У творчості Барта увиразнюється кілька періодів: доструктуралістський (1950-ті), структуралістський (1960-ті) і постструктуралістський (1970-ті). Перший період відзначений впливом ідей марксизму та екзистенціалізму, інтересом до театру абсурду й творчості Б. Брехта; другий — пов’язаний з аналізом масових комунікацій, неоміфіології та розробкою семіотики, створенням «контрмови» і «контркультури»; третій — з переходом від моделювання мовних систем до системного дослідження процесів означування, міжтекстової семіотики.

Одна з перших праць мислителя — «Міфології» (1957) присвячена семіотичному аналізу маскультури. Міфом він називає ідеологію, яка просуває цінності та інтереси панівної соціальної групи і захищає тим наявні структури влади. Викриваючи ідеологічні зловживання, приховані в процесі створення та побутування сучасних міфів, Р. Барт привносить у соціальні науки методологію семіотики.

У розвідці «Засади семіотики» (1964) мислитель пропонує терміни «денотація» (первинне, буквальне значення) і «конотація» (вторинне, супутнє, емоційно-експресивне значення). Він стверджує, що міфи виробляються саме на рівні конотації й наголошує на полісемічній природі знаків (здатності мати множинні значення). Наприклад, телевізійна політична реклама, де слово «соціалізм» облямоване червоними тюремними гратами, є спробою встановити конотацію слова «соціалізм» як обмеження, позбавлення волі, не-свободи. За Бартом, усі наші тлумачення аналогічні мовним структурам: образ, що виникає в голові індивіда є «мовленням», а спільний банк знань (культурний асортимент) — «мовою».

«Система моди» (1967) — найамбітніший теоретичний проект аналізу одягу як особливого виду мовлення. Р. Барт аналізує моду як цілісне явище й визначає «систему моди» як спільність соціальних зв’язків і дій, необхідних для її існування. Він стверджує, що «реальний» одяг неможливо уявити поза дискурсом моди: спершу твориться конститутивний дискурс (тобто «презентований» одяг: подіуми — магазини — лукбуки), і лише потім — реально вживаний одяг для масового споживача. Мода у Барта також перетворюється на «міф». Вона тиранічна, її знак — довільний, але цей знак цілеспрямовано перетворюється на «природний факт» (так, упродовж тривалої історії моди не було жодних «природних» причин вважати штани суто «чоловічим» одягом).

До «постструктуралістського» періоду Барт наблизився наприкінці 1960-х. Він одним із перших заявив про «смерть автора» — філософську метафору постмодернізму, спрямовану проти ідеології детермінізму (для якої текст — продукт зовнішньої причини, тобто автора і його життєвої історії). «Смерть автора» означала визволення від диктату однозначної авторської інтерпретації тексту. Класична («університетська») амбіція здобуття однозначного й остаточного сенсу твору витісняється постмодерним проектом іманентності, «самодостатності» тексту. Формула «смерть автора» часто використовується як сигніфікація філософських поглядів Барта.

Віховою у своїй творчості Р. Барт вважав працю «С/З» (1970), де вимальовує образ носія метамови, що існує поза умовностями культури, і визначає 5 основних смислових кодів — герменевтичний, проайретичний, символічний, семний і референціальний.

Основні праці

Серед праць Р. Барта, що викликали помітний резонанс — «Міфологія» («Mythologies», 1957); «Засади семіотики» («Éléments de sémiologie», 1964); «Система моди» («Système de la mode», 1967); «Смерть автора» («La mort de l'auteur», 1967); «С/З» («S/Z», 1970); а також «Імперія знаків» («L'Empire des signes», 1970); «Задоволення від тексту» («Le plaisir du texte», 1973); «Фрагменти мови закоханого» («A Lover's Discourse: Fragments», 1977); есей «Camera Lucida» (з лат. — «Світла камера», 1980). Основні ідеї та мотиви своєї творчості філософ узагальнив в автобіографічній книзі «Ролан Барт про Ролана Барта» («Barthes R. R.Barthes», 1975).

Значення

Р. Барт визнаний одним із провідних представників сучасного французького структуралізму та постструктураліму. Оригінальність його підходу дала поштовх для розвитку конотативної семіотики, теоретичного літературознавства, художньої критики. Філософія Р. Барта вплинула на авангардну групу авторів «Тель Кель» (зокрема, Ф. Соллерса, Ю. Кристєву, Ц. Тодорова та ін), рух «Нового роману», теоретиків нового урбанізму, формування ідей деконструктивізму та відповідних методів дослідження тексту (див. Ж. Дерріда).

Цитата

«Текст не варто розглядати як кількісну категорію. Марна будь-яка спроба реального розмежування твору і тексту, зокрема, недоцільно було б стверджувати: “твір – се класика, текст – авангард”; справа не в тому, щоб нашвидкуруч укласти реєстр “сучасних лауреатів” і розмістити одні літературні твори in, а інші out; насправді “Дещо від Тексту” може бути і в старожитньому творі, тоді як більшість творінь сучасної літератури не є текстами. Відмінність тут ось у чому: твір є матеріальним фрагментом, котрий займає певну частину книжкового простору (наприклад, у книгозбірні), а Текст – поле методологічних знань [...]. Твір може уміститися на долоні, текст знаходить притулок в мові, існує тільки в дискурсі...»

 (Барт Р. Від твору до тексту / Переклав з французької Ю. Гудзь. URL: http://www.ji.lviv.ua/n4texts/bart.htm)


Праці

  • Oeuvres complètes : in 5 t. Paris : Éditions du Seuil, 2002.
  • Р о с. п е р е к л. — Camera lucida. Москва : Ad Marginem, 1997. 222 с.
  • Ролан Барт о Ролане Барте. Москва : Ad Marginem ; Сталкер, 2002. 288 с.
  • Система моды. Статьи по семиотике культуры. Москва : Издательство имени Сабашниковых, 2003. 512 с.
  • О театре. Москва : Ad Marginem, 2014. 174 с.
  • Фрагменты любовной речи. Москва : Ad Marginem, 2015. 320 с.
  • Мифологии. Москва : Академический проект, 2019. 352 с.
  • У к р. п е р е к л. — Від твору до тексту // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. Львів : Літопис, 1996. С. 378–384.
  • Текстуальний аналіз «Вальдемара» Е. По // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. Львів : Літопис, 1996. С. 385–405.
  • Дендизм і мода // Незалежний культурний часопис «Ї». 2005. № 38. С. 148–151. URL: http://www.ji.lviv.ua/n38texts/barthes.htm
  • Фрагменти мови закоханого. Львів : Незалежний культурний часопис «Ї», 2006. 282 с.

Література

  1. Косиков Г. К. Ролан Барт — семиолог, литературовед // Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. / Сост., общ. ред., вступит. статья Г. К. Косикова. Москва : Прогресс, 1989. С. 3–45.
  2. Allen G. Roland Barthes. London : Routledge, 2003. 188 р.
  3. Сторі Дж. Теорія культури та масова культура / Пер. з англ. Харків : Акта, 2005. 358 с.
  4. Ribiere М. Roland Barthes. Ulverston : Humanities E-Books, 2008. 79 р.
  5. Gil М. Roland Barthes: Au lieu de la vie. Paris : Flammarion, 2012. 562 р.
  6. Єрмоленко В. Далекі близькі. Есеї з філософії та літератури. Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. 300 с.
  7. Хаустов Д. С. Лекции по философии постмодерна. Москва : Рипол-класик, 2018. 288 с.

Автор ВУЕ

К. І. Алєксєєва

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Алєксєєва К. І. Барт, Ролан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барт, Ролан (дата звернення: 21.10.2021).


Оприлюднено


Оприлюднено:
27.06.2019

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ