Еррера, Хуан де

Хуан де Еррера

Еррера, Хуан де (Herrera, Juan de)
Справжнє прізвище	де Еррера де Мальяно
Народження	1530
Місце народження	Роїс
Смерть	15.01.1597
Місце смерті	Мадрид
Місце діяльності	Іспанія
Напрями діяльності	архітектура
Традиція/школа	ерререско

Ескоріал. Загальний вигляд

Ескоріал. Фрагмент

Еррéра, Хуáн де [ ісп. Herrera, Juan de; повне прізвище — де Еррера де Мальяно (ісп. de Herrera de Maliaño)]; близько 1530, м. Роїс, тепер регіон Кантабрія, Іспанія — 15.01.1597, м. Мадрид, Іспанія)] — математик, архітектор доби Відродження, зачинатель стилю ерререско, автор архітектурних комплексів Аранхуес, Ескоріал та низки споруд (серед них — три пам'ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО).

Життєпис

Народився у шляхетській (див. Шляхта) сім’ї як позашлюбна дитина (батьки одружилися після його народження), тож зазнав дискримінації від родичів і судився з ними за спадщину. Був різнобічно обдарованою та добре освіченою особистістю. Відомості про його навчання 1548 у Вальядолідському університеті є непевними. Натомість найпоширеніша версія підкреслює, що він ніколи не навчався в університеті, а займався самоосвітою. Потрапивши до найближчого оточення принца, майбутнього короля Іспанії Філіпа ІІ, разом із ним 1548–1551 відвідав Фландрію, Італію, німецькі землі Священної Римської імперії германської нації. Після повернення до Іспанії 1552–1554 служив в іспанській армії кінним аркебузиром (див. Аркебуза), брав участь у походах до Італії та Фландрії. 1554–1556 служив в особистій охороні імператора Карла V Габсбурга. 1558–1594 — на службі у короля Філіпа ІІ, спершу (орієнтовно до 1562) як наставник його сина, дона Карлоса (1845–1568; Іспанія), а від 1561 — як архітектор, інженер, науковець. Від 1579 — головний будівничий інспектор королівства. Засновник і від 25.12.1582 — перший директор Королівської академії математики й креслення, на основі якої 1847 утворено Королівську академію точних, фізичних і природничих наук. Був видатним математиком, а у сфері філософії — послідовником неоплатонізму. Працював як фізик, астроном, матеріалознавець, металург: у 1560-х удосконалив технологічні процеси видобутку й оброблення металів, зокрема міді. Вийшов у відставку 1594 через тяжку хворобу (подагру).

Творчість

Призначений будівничим заміського королівського палацу Аранхуес (див. Аранхуес, культурний ландшафт), де добудував головний корпус довкола курдонера, розпочатий архітектором Х. Б. де Толедо (1515–1567; Іспанія), та виконав реконструкцію значного за територією Королівського саду. Від 1563 Філіп ІІ призначив його помічником Х. Б. де Толедо на спорудженні своєї нової головної резиденції — палацу-монастиря Ескоріал (див. Ескоріал, монастир і комплекс, Мадрид). Після смерті Х. Б. де Толедо 1567 Х. де Еррера очолив будівництво. Він переопрацював проєкт, змінив стилістику на максимально сувору й монументальну, позбавлену зовнішнього декору, та успішно довів це до завершення 1584. Ескоріал вважають найвизначнішим твором його життя і знаковим архітектурним ансамблем Іспанії. Другим настільки ж важливим твором архітектури мав стати кафедральний собор у м. Вальядоліді як (згідно з задумом) найбільший і найкрасивіший у Європі. Проте внаслідок браку ресурсів і через невирішені інженерні проблеми його збудовано тільки на 40 % запланованого об'єму, а пізніше ще й невдало перебудовано. Попри незавершеність, собор став зразком для великих міських соборів у Латинській Америці. Крім Мадрида та його околиць, Х. де Еррера працював також у містах Толедо і Севільї. Стиль його архітектурних творів сучасники й співвітчизники назвали «неприкрашеним» за його монументальну суворість, орієнтовану на класичні римські взірці. Ця стилістика вплинула на іспанську архітектуру 17 ст. та наступних епох, відродившись у 20 ст. завдяки Ф. Франко, котрий шукав культурно-історичної легітимації свого режиму в «славному минулому» Іспанії часів Філіпа ІІ.

Т в о р и (усі в Іспанії):

Королівський палац Аранхуес 1561;
Ескоріал 1563–1584;
реконструкція південного фасаду Алькасара в Толедо 1571–1585;
ратуша в Толедо 1575;
реконструкція Королівського саду палацу Аранхуес 1577;
проєкт Головної площі Мадрида 1580;
два корпуси обслуги перед головним фасадом Ескоріала 1580-ті;
міст Сеговії у Мадриді 1582–1584;
біржа у Севільї 1583;
кафедральний собор у Вальядоліді 1585–1589.

Біржа у Севільї
План біржі у Севільї
Внутрішній двір біржі у Севільї
Кафедральний собор у Вальядоліді
Міст Сеговії у Мадриді
Ратуша в Толедо

Визнання

За життя і посмертно мав стабільну репутацію найкращого архітектора Іспанії. Його іменем названо пізньоренесансний архітектурний стиль Іспанії — ерререско. Його цінував король Філіп ІІ, співпрацюючи з ним упродовж всього життя як зі своїм головним архітектором. Його найвизначніші витвори у 3-х локаціях — Ескоріал, монастир і комплекс, Мадрид; палац і сад Аранхеуес; споруди в Толедо (див. Толедо історичне місто) — визнано пам’ятками всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Джерела

UNESCO World Heritage Centre: Monastery and Site of the Escurial, Madrid. URL: https://whc.unesco.org/en/list/318/
UNESCO World Heritage Centre: Aranjuez Cultural Landscape // UNESCO. 2001. URL: https://whc.unesco.org/en/list/1044/

Література

Wilkinson-Zerner C. Juan de Herrera. Architect to Philip II of Spain. New Haven : Yale University Press, 1993. 216 p.
Schöber U. Burgen und Schlosser in Europa. Köln : DuMont, 2002. 415 p.
Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 162–163.
Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 160–161.
Kamen H. The Escorial. Art and Power in the Renaissance. New Haven : Yale University Press, 2010. 336 p.
World Heritage Sites: A Complete Guide to 1073 UNESCO World Heritage Sites. Buffalo; Richmond Hill : Firefly Books, 2018. 980 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Еррера, Хуан де // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Еррера, Хуан де (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.07.2026