Дубенський замок

Дубенський замок. Панорама від р. Ікви.
Фото В. В. Вечерського
Дубенський замок. План: 1 – брама; 2 – прибрамний корпус; 3 – палац князів Любомирських; 4 – південний флігель; 5 – наріжні бастіони з орільйонами; 6 – оборонний рів. Джерело ілюстрації: Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / В. Вечерський, О. Годованюк, Є. Тиманович та ін.; За ред. А. Мардера та В. Вечерського. Київ : Техніка, 2000.
Дубенський замок. Брама з прибрамним корпусом і палац князів Любомирських. Вигляд з боку міста.
Фото В. В. Вечерського
Дубенський замок. Брама.
Фото В. В. Вечерського
Дубенський замок. Герб князів Острозьких над брамою.
Фото В. В. Вечерського
Дубенський замок. Оборонний рів і орільйон бастіона.
Фото В. В. Вечерського
Дубенський замок. палац князів Любомирських з терасою.
Фото В. В. Вечерського
Дубенський замок. Південний флігель.
Фото В. В. Вечерського
Дубенський замок. Потерна.
Фото В. В. Вечерського

Ду́бенський за́мокпам’ятка архітектури національного значення, м. Дубно, Рівненська обл., Україна. Мурований замок князів Острозьких-Любомирських міститься в історичному центрі міста на мисі біля р. Ікви, яка омиває його з південного і східного боків, неподалік залишків давньоруського городища мисового типу. Від міста замок відділяє широкий сухий рів.

Історична довідка

Перший дерев’яно-земляний замок на давньоруському городищі був збудований наприкінці 14 ст. за князя Федора Даниловича Острозького (1360–1446), котрий тоді володів містом згідно з грамотою 1386 великого князя Литовського і короля Польського Владислава ІІ Ягайла. Нащадок Федора Даниловича К. Острозький на зламі 15–16 ст. (ймовірна дата 1492) збудував новий мурований замок поряд зі старим, на трохи вищому місці. На поч. 17 ст. останній з князів Острозьких Януш (1554–1620) перебудував замок за новоіталійською фортифікаційною системою з улаштуванням 2-ох бастіонів з боку міста. 1577 татарське військо двічі нападало на замок, у серпні 1648 його безуспішно намагалися здобути українські козаки під проводом М. Кривоноса, а 1660 — московське військо. Під час Північної війни 1700–1721 у листопаді 1705 в замку перебували гетьман І. Мазепа і генеральний писар П. Орлик, 1706 — король Швеції Карл ХІІ, а 1707 — цар Петро І. З 1620 замок належав князям Заславським, від яких 1683 перейшов у володіння князів Любомирських. 1712 замок отримав у посаг за дружиною князь Павло Карл Сангушко (1680–1750, див. також Сангушки). 1753 його син Януш Олександр Сангушко (1712–1775) подарував замок Станіславу Любомирському (1704–1793) з умовою, що останній утримуватиме в замку гарнізон і оборонятиме його. Проте з 1770-х замок починає втрачати військове значення і перетворюється на парадну резиденцію Любомирських. У 1780-х перебудовано один із замкових флігелів на бароковий палац [(див. Бароко (в архітектурі) ], пізніше реконструйований арх. Доменіко Мерліні (1730–1797) в стилі класицизму. 1866 Юзеф Максиміліан Любомирський (1839–1911) продав замок Військовому відомству Російської імперії. Пізніше замкові споруди належали княгині Єлизаветі Олександрівні Барятинській (1826–1904), потім — Інженерному відомству Російської імперії. Вони не використовувалися і занепали, а під час Першої світової війни зазнали руйнувань. Упродовж 1932–1939 за сприяння тодішньої польської влади в замку й палаці виконано значний обсяг ремонтно-реставраційних робіт під керівництвом інженера-архітектора Ю. Новака. 1945–1986 тут містилася військова частина.

Археологічні дослідження виконано 1995–1997 під керівництвом І. Свєшнікова. На 2020 замок є осередком Державного iсторико-культурного заповiдника у м. Дубно. У ньому виконано значний обсяг реставраційних робіт і відкрито музейну експозицію.

Характеристика

Трапецієвидний у плані замок має потужні укріплення тільки з півночі, з боку міста, оскільки з інших боків його захищала заболочена заплава р. Ікви. Укріплення складається з 2-ох казематованих (див. Каземат) гострокутних бастіонів з орільйонами (заокругленими виступами) і куртини між ними. Бастіони муровані з каменю-пісковика (верхня частина — з цегли), їхні довгі фаси поставлені під кутом 60°. Кожен бастіон має наріжну циліндричну двоярусну вартову башточку, а також три наскрізні потерни — тунельні проходи, перекриті циліндричними склепіннями. Вони ведуть у рів, до річки і безпосередньо на замковий двір. Північний рів має казематований ескарп. В’їзд до замку веде по мосту і далі через надбрамну башту з аркою, облямованою білокам’яним ренесансним порталом, на картуші якого — поліхромний герб князів Острозьких. До брами обабіч прилягає прямокутний у плані триповерховий прибрамний корпус. Його первісне ядро з надбрамною баштою 16–17 ст. повністю втратило свій вигляд внаслідок неодноразових перебудов. Крім палацу, на території замкового двору в південно-західній частині знаходиться двоповерховий флігель, зведений на стародавніх підмурках у 1780-х. Його причілок, звернений до річки, укріплений 4-ма контрфорсами. Палац міститься в північно-східній частині території замку, виходячи тильним фасадом до р. Ікви. Він прямокутний у плані, двоповерховий, з цокольним (підвальним) поверхом, перекритим склепіннями. Первісне внутрішнє розпланування не збереглося. Цокольна частина фасаду, зверненого до річки, укріплена контрфорсами. Південний причілковий фасад має на рівні 1-го поверху терасу, під якою розташовано наскрізний прохід. Позбавлені декору фасади мають прямокутні вікна. Тут встановлено 2 меморіальні дошки: в пам’ять про перебування в замку І. Мазепи та П. Орлика; на честь «батька польського театру» Войцеха Ромуальда Богуславського (1757–1829), котрий у 1780-х тут мешкав і ставив свої вистави.

Значення

Замок князів Острозьких-Любомирських у м. Дубно — єдина пам'ятка фортифікаційного мистецтва на Волині, в якій застосована новоіталійська система фортифікації у вигляді горнверка. Обороноздатність замку посилювала оригінальна гідротехнічна система. Все це, а також добра збереженість фортифікацій ставить Дубенський замок на одне з чільних місць серед визначних пам’яток військово-інженерного мистецтва України.

Додатково

1939–1941 у замку облаштовано в’язницю Народного комісаріату внутрішніх справ. У зв’язку з наступом німецького війська (червень, 1941) в’язнів знищено. Після захоплення міста німцями виявлення жертв масового вбивства стало приводом до єврейського погрому.

Література

  1. Фуголь І. Замок в м. Дубно Рівненської області // Вісник Укрзахідпроектреставрації. 1995. № 3. С. 57–58.
  2. Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 204–205.
  3. Михайлишин О. Палацово-паркові ансамблі Волині 2-ї половини XVIII–XIX століть. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і мистецтвознавства, 2000. С. 139–142.
  4. Ричков П., Луц В. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких. Київ : Техніка, 2002. С. 59–64.
  5. Глушок, О. Еволюція фортифікації на Правобережжі під впливом змін у тактиці облоги (XV–XVII ст.). Київ : Пульсари, 2009. С. 38–39.
  6. Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень, 2011. С. 411–415.
  7. Вечерський В. Замки та фортеці України. Київ : Балтія-Друк, 2015. С. 82–83.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Дубенський замок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дубенський замок (дата звернення: 21.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
02.07.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ