Гірський кришталь

Гірський кришталь
Синоніми	драгоміт, мармароський діамант, арабський (богемський) алмаз
Клас мінералу	оксиди
Колір	безбарвний
Форма кристалів	призматична, тригонально-трапецієподібна
Сингонія	тригональна
Твердість	7
Блиск	скляний
Прозорість	прозорий, напівпрозорий
Густина	2, 6 г/см³

Марка із зображенням гірського кришталю. Україна, 2009

Гірськи́й кришта́ль (від давньогрец. κρύσταλλος — лід) — мінерал, чистий природний діоксид кремнію, одна з кристалічних модифікацій кремнезему. Група кварцу.

Інші назви: драгоміт, мармароський діамант (в Україні); арабський або богемський алмаз (у Європі часів середньовіччя).

Історична довідка

Гірський кришталь відомий здавна. З нього виготовляли наконечники для стріл, лінзи, ритуальні предмети, прикраси тощо. У Монголії й Китаї за допомогою кришталевих куль, що фокусували сонячні промені, припікали рани. У Римі Стародавньому з гірського кришталю вирізали вази й прикрашали їх орнаментами. У Греції Давній через кришталеві лінзи запалювали вогонь на Олімпійських іграх.

Назву ввів у вжиток Теофраст, який вважав що гірський кришталь — лід, спресований часом і тиском льодовиків. Пліній Старший у «Природничій історії» (77 н. е.) стверджував, що кришталь утворюється під дією сильного холоду. Такої ж думки дотримувались Плутарх, Фукідід, Аристотель. Лише у 17 ст. Р. Бойль визначив гірський кришталь як мінерал. В українській науковій літературі мінерал під назвою «кришталь» вперше описаний у лекції Феофана (Прокоповича) «Про камені та геми» (Києво-Могилянська академія, 1705–1709).

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула SiO₂.

Фізичні властивості

Сингонія тригональна. Спайність неясна. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 7. Густина — 2,6 г/см³. Кристали призматичні, тригонально-трапецієподібні.Безбарвний, прозорий. Риса біла. Блиск скляний.

Асоціації: анатаз, берил, брукіт, гематит, гетит, глини, кальцит, магнетит, лімоніт, пірит, польові шпати, рутил, самородне золото, слюди, топаз, хлорит та інші.

Різновиди

Різновиди гірського кришталю

Залежно від домішок гірський кришталь може мати відтінки, за якими виокремлюють його різновиди:

аметист — фіолетовий, синьо-рожевий;
раухтопаз — димчастий або димчасто-коричневий, димчасто-жовтий;
рожевий кварц;
моріон — напівпрозорий, димчастий;
цитрин — жовтий.

Походження. Розташування родовищ

Утворюється у вигляді довго– та короткопризматичних, біпірамідальних, голчастих та табличних кристалів. Трапляється в пустотах, гідротермальних та альпійського типу жилах у вигляді поодиноких кристалів (відомі кристали масою понад 1 т), іноді друз.

Знайдений також у порожнинах пегматитових (див. Пегматит) жил та контактово-метаморфічних родовищах. Широко поширений в осадових гірських породах у вигляді кристалічних щіток на стінках тріщин і у формі жеод (переважно серед вапняків і в осадово-карбонатних товщах), великих кристалів не утворює.

Часто трапляється в природі: в Альпах, на Памірі, Мадагаскарі, Китаї.

Основні родовища: Бразилія, Угорщина, Мадагаскар, Шрі-Ланка, Російська Федерація (Уральські гори, Республіка Саха, Забайкалля) та ін.

Гірський кришталь в Україні

Поширений у Криму і в Карпатах. Високо цінують кристали гірського кришталю з родовища в Закарпатській області (так звані мармароські діаманти), яке розробляють від 1855.

Значення

З гірського кришталю виробляють лінзи, які використовують в оптичних приладах різного призначення (зокрема у спектрографах). У радіотехніці мінерал застосовують для отримання ультразвукових коливань. З нього виготовляють прикраси та витвори декоративно-прикладного мистецтва. Забарвлені кристали застосовують як напівдорогоцінні камені.

Кристали чистого гірського кришталю значних розмірів трапляються зрідка, тому він відносно дорогий. Штучний кришталь отримують додаванням у звичайне скло оксидів свинцю і барію.

Додатково

У часи античності з гірського кришталю вирізали печатки, робили посуд і прикраси. Давньоримський історик Светоній у збірці біографій «Життя дванадцяти цезарів» писав, що у імператора Нерона були дві кришталеві чаші з вирізьбленими на них сценами з творів Гомера. Римські патриції охолоджували руки кулями з гірського кришталю. З кристалів вирізали лінзи, за допомогою яких жреці (див. Жрецтво) «божественним вогнем» запалювали вогонь на жертовниках. У Британському музеї демонструється кришталевий череп, походження якого дискутується. У стародавніх Китаї та Японії виготовляли ідеальні кулі. Одна з них — китайської роботи, діаметром 327 мм, близька за формою до ідеальної, — зберігається в Національному музеї природознавства у м. Вашингтоні (США).
Термін «гірський кришталь» іноді використовують як альтернативну назву прозорого крупнокристалічного кварцу.

Література

Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Прокопович Ф. Філософські твори : у 3 т. Київ : Наукова думка, 1979–1981.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1. С. 444.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Гірський кришталь // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гірський кришталь (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.07.2022