Аметист
Амети́ст (від грец. ἄμέϑυστος — неп’янкий) — мінерал класу силікатів, різновид кварцу фіолетового забарвлення різної густини й відтінків.
|
Аметист | |
|---|---|
| Клас мінералу | силікати |
| Колір | фіолетовий |
| Сингонія | тригональна |
| Твердість | 7 |
| Густина | 2, 64 |
Зміст
Характеристика
Хімічний склад
Хімічна формула — SiO2.
Фізичні властивості
Сингонія — тригональна. Спайність виявляють нечасто. Твердість за Мооса шкалою твердості мінералів — 7. Густина — 2,64 кг/м3.
Аметисту притаманні полісинтетичні бразильські двійники, оптично мінерал може бути аномально двовісним. В огранці кристалів домінують ромбоедри, грані призми розвинуті слабко.
Гідротермальний мінерал, кристалізується за порівняно низьких температур (до 200–240 °С).
Розподіл забарвлення в кристалах аметисту нерівномірний: фіолетовий колір переважно приурочений до ділянок, що прилягають до ребер між гранями ромбоедрів. Фіолетове забарвлення аметисту має радіаційну природу, зумовлене домішкою йонів Fe3+ у структурі. Під впливом тривалого сонячного опромінення мінерал поступово втрачає первісний колір. Мінімальну температуру, за якої відбувається знебарвлення аметисту, точно не визначено, для більшості зразків перебуває в межах 230–260 °С. Унаслідок нагрівання нижче цього значення аметист стає сірувато-фіолетовим, однак після охолодження знову набуває первісного кольору. Аметист, знебарвлений нагріванням, під дією рентгенівських променів відновлює свій колір.
Розташування родовищ
Найвідоміші родовища аметисту розташовано в Бразилії, Уругваї, а також у Канаді, Росії, США, Мексиці, Шрі-Ланці.
Аметист в Україні
В Україні друзи кристалів аметисту виявлено в залізистих кварцитах Криворізького басейну, камерних пегматитах Волині, гідротермальних кварцових жилах і жеодах серед девонських туфогенних порід Донбасу, у вулканітах Гірського Криму, Західної Волині й Закарпаття.
Значення
Ювеліри широко використовують переважно синтезовані аметисти, у яких фіолетове забарвлення рівномірно розподілене в усій масі мінералу.
Вважається символом тверезості.
Література
- Шуман В. Мир камня : в 2 т. Москва : Мир, 1986. Т. 2: Драгоценные и поделочные камни. 263 с.
- Минералы Украины: краткий справочник / Отв. ред. Н. П. Щербак. Киев : Наукова думка, 1990. 408 с.
- Гаєвський Ю. Д., Грущинська О. В. Аналіз аметистів за допомогою інфрачервоної спектроскопії // Коштовне та декоративне каміння. 2010. № 1. С. 4–7.
- Павлишин В. І., Довгий С. О. Мінералогія : у 2 ч. Київ : КНТ, 2014. Ч. 2. 528 с.
Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Возняк Д. К. Аметист // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аметист (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.01.2022