Гіпподамове розпланування
Гіппода́мове розпланува́ння (грец. Ιπποδάμειο Σύστημα) — регулярна система розпланування міст в античному грецькому містобудуванні.
Історична довідка
Регулярна, тобто прямокутно-прямолінійна система розпланування міст із прямолінійними вулицями, які перетинаються під прямим кутом, утворюючи прямокутні або квадратні у плані квартали забудови, поширилася у Давній Греції у класичну добу в 5 ст. до н. е. під час і після греко-перських війн 499–449 до н. е., коли постала потреба відбудови міст, значно поруйнованих персами, передусім — Мілета і Пірея. Античні автори (Аристотель, Страбон та інші) вважали винахідником цієї системи розпланування Гіпподама з Мілета. Від його імені походить найменування такого розпланування. Насправді ж система прямокутно-прямолінійного розпланування поселень відома з найстародавніших часів у Китаї, Індії, Давній Месопотамії, Стародавньому Єгипті, у фінікійців (див. Фінікія) та етрусків тощо. Заслугою Гіпподама була хіба що систематизація правил і прийомів такого розпланування на місцевості та підхід до міста як до художньо організованого цілого.
Характеристика
Процес виконання на місцевості Гіпподамового розпланування розпочинався з вибору території для заснування міста: якщо у попередню архаїчну добу (7–6 ст. до н. е.) найважливішим був стратегічний чинник, тому обирали найвигіднішу територію для розташування фортеці — акрополя, то в класичну добу головними стали соціально-економічні чинники, тобто торгівля і мореплавство. Тому міста будували на берегах морських заток, захищених від штормів: у кожному місті обов'язково мало бути дві морські гавані — торговельна і військова. Ретельно враховували санітарні чинники — наявність джерел питної води, захист міст горами чи пагорбами від холодних північних вітрів, відсутність заболочених ділянок, переважно кам'яниста територія (щоб не брукувати вулиці) з ухилом на периферію для відведення стічних вод. Важливими стали й естетичні чинники: краса міського краєвиду була одним із визначальних чинників у містобудуванні. Функціональне зонування міської території передбачало просторове розмежування торговельного і громадського центрів та житлових районів. Головні 2–4 й більше вулиць було прокладено з південного заходу на північний схід; їх перетинали кілька поперечних вулиць. Другорядні вулиці були завширшки 3,5 м, головні — 7 м, найголовніші — 15 м, тобто ширину вулиць послідовно подвоювали. Деякі утворені вулицями квартали у центрі міста залишали незабудованими й на них розміщували агору (одну або дві, як у Мілеті), а в сусідніх кварталах були громадські споруди: гімнасій, булевтерій, храми, святилища, театр, одеон тощо.
Прикладами реалізації Гіпподамового розпланування є міста Кнід (тепер у провінції Мугла, Туреччина), Мегалополь (тепер у периферії Пелопоннес, Греція), Мілет, Олінф (тепер поблизу м. Поліїроса в периферії Центральна Македонія, Греція), Пірей, Прієна, Родос (на о. Родос), Фурії (тепер у регіоні Калабрія, Італія) тощо.
На території України за системою Гіпподама було розплановано м. Херсонес Таврійський (тепер на території м. Севастополя у межах тимчасово окупованого Криму, Україна).
У Н о в и й ч а с. Гіпподамове розпланування стало популярним у містобудуванні 18 ст., коли масово засновували нові й перебудовували старі міста, орієнтуючись на стильові норми класицизму на основі культурної спадщини античності. Таке розпланування мають міста Вашингтон, Нью-Йорк та чимало інших міст на Американському континенті. На цих засадах наприкінці 18 — у першій половині 19 ст. реконструйовано низку міст в Україні, зокрема Путивль і Чигирин, а також район Подолу у м. Києві (відбудова після нищівної пожежі 1811).
Література
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 47–50.
- Тимофієнко В. Історія архітектури Стародавнього світу. Київ : Наукова думка, 2006. С. 277–278.
- Фесенко Г. Містопланувальні практики античності: історико-філософський нарис // Просторове планування: містопланування, архітектура, політичні та соціокультурні засади. Київ, 2021. Вип. 2. Ч. 1. С. 194–198.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Гіпподамове розпланування // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гіпподамове розпланування (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.04.2024
