Вілалта, Рамон
|
Вілалта, Рамон (Vilalta, Ramón) | |
|---|---|
| Справжнє прізвище | Вілалта Пухоль |
| Народження | 25.04.1960 |
| Місце народження | Олот, Каталонія, Іспанія |
| Alma mater | Каталонський політехнічний університет |
| Місце діяльності | Іспанія |
| Напрями діяльності | архітектура |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Лауреат Прітцкерівської премії | 2017 |
Віла́лта, Рамо́н [ ісп. Vilalta, Ramón; повне прізвище — Вілалта Пухоль (ісп. Vilalta Pujol); 25.04.1960, м. Олот, автономна спільнота Каталонія, Іспанія)] — архітектор, лауреат Прітцкерівської премії з архітектури (2017).
Життєпис
Навчався у Школі образотворчого мистецтва у м. Олоті 1973–1976. Закінчив Вищу технічну школу архітектури Вальєса Політехнічного університету Каталонії; одержав 1987 диплом бакалавра архітектури. Разом із однокурсниками Р. Арандою і К. Пігем 1988 заснував у м. Олоті архітектурну фірму «RCR Arquitectes» (абревіатура у найменуванні вказує на їхні імена — Рафаель, Карме, Рамон) і відтоді працює разом із ними. 1987–1989 навчався у Барселонській школі архітектури Політехнічного університету Каталонії; здобув ступінь магістра ландшафтної архітектури. Працював 1989–2001 професором міського планування і ландшафтної архітектури Вищої технічної школи архітектури Вальєса Політехнічного університету Каталонії.
Творчість/діяльність
Три архітектори родом із м. Олота співпрацюють від заснування своєї фірми «RCR Arquitectes» у рідному місті. Їхній процес проєктування і реалізації проєктів — це співпраця, в якій ні весь проєкт, ні будь-яка його частина не можуть бути приписані авторству одного з партнерів. Їхній творчий підхід — безперервний діалог щодо розмаїтості ідей та проєктних концепцій. Ранній успіх фірми зумовлено перемогою в архітектурному конкурсі 1988, оголошеному Міністерством громадських робіт та містобудування Іспанії, в якому вони запроєктували маяк у Пунта-Альдеа на Канарських островах (не реалізовано). Це підштовхнуло до переосмислення традиційних архітектурних типів споруд з урахуванням регіонального контексту, що і стало сильною стороною фахової діяльності цих зодчих.
Більшість їхніх проєктів реалізовано у Каталонії. Від 2010-х вони вийшли за межі регіону з проєктами в Іспанії та інших європейських країнах — Бельгії та Франції. Їхні проєкти мають чітку регіональну ідентичність, але демонструють повагу до таких універсальних питань, як зв'язок будівлі з довкіллям, потреби користувача, вплив змін освітлення на сприйняття архітектурних форм, зовнішній вигляд матеріалів і конструкцій. Їхні твори охоплюють як громадські, так і приватні простори, об'єкти культури та заклади освіти. Особливо цінною є їхня здатність глибоко співвідносити середовище, характерне для кожної ділянки проєктування, з проєктованим об'єктом. Прикладом є покинутий ливарний завод початку 20 ст. у м. Олоті, який 2007 став їхнім офісом — Лабораторією Барбері. Залишки оригінальної споруди збережено й поєднано з доданими контрастними новими елементами. Зіставлення минулого та сьогодення максимально продумане, чітке і з повагою як до традицій, так і до інновацій. Усі їхні роботи демонструють глибоке розуміння характеру місцевості й тісно пов'язані з навколишнім ландшафтом. Це зумовлено усвідомленням історії, природної топографії, звичаїв та культури, а також спостереженням за сприйняттям світла, тіні, кольорів та зміни їх у різні пори року. Розташування будівель і споруд, вибір будівельних матеріалів та використана геометрія форм завжди мають на меті підкреслити природні умови та втілити їх у споруді (як це зроблено 2007 у вбудованій у землю виноробні Bell-Lloc у м. Паламосі, Іспанія).
Аранда, Пігем та Вілалта брали участь у важливих виставках, зокрема у III-му Міжнародному салоні архітектури у м. Парижі 1990; Венеційському бієнале архітектури 2000, 2002, 2006, 2008, 2012, 2014, 2016; виставці «On-Site: Нова архітектура в Іспанії» у Музеї сучасного мистецтва у м. Нью-Йорку 2006; виставці «Global Ends» у галереї Toto Gallery MA у м. Токіо 2010; виставці «RCR Arquitectes. Shared Creativity» у містах Барселоні 2015 та Мадриді 2016.
Від 1989 Аранда, Пігем та Вілалта працювали архітекторами-консультантами Природного парку Вулканічної зони Ла-Гарроча (автономна спільнота Каталонія). 2012 вони заснували міжнародний літній семінар у своїй студії у м. Олот, а 2013 — фонд «RCR BUNKA» для підтримки в суспільстві архітектури, мистецтва та культури.
Т в о р и (усі — у співавторстві):
- будівля юридичного факультету Університету Жирони 1999;
- легкоатлетичний трек (стадіон) «Тоссольс-Базіль» у м. Олоті 1999–2011;
- лабораторія Барбері (колишній ливарний завод, реконструйований під офіс архітектурної фірми «RCR Arquitectes») у м. Олоті 2007;
- виноробня «Bell-Lloc» у м. Паламосі 2007;
- бібліотека Сан-Антоні — Хоана Олівера та Центр для людей похилого віку із Садами Кандіди Перес у м. Барселоні 2007;
- дитячий садок «El Petit Comte» у м. Бесалу, 2010;
- громадський відкритий простір театру «Ла Ліра» у м. Ріполі 2011;
- офісна споруда на площі Європи у м. Барселоні 2011 (усі — автономна спільнота Каталонія, Іспанія);
- музей художника-абстракціоніста П. Сулажа у м. Родезі 2014;
- художній центр «La Cuisine» у реконструйованому замку у м. Негрепеліссі (усі — регіон Окситанія, Франція) 2014.
Визнання
Вілалта разом із обома колегами є:
лауреатами Національної премії у сфері культури 2005 (присуджується женералітатом (урядом) Каталонії);
кавалерами французького Ордену мистецтв та літератури 2008 та 2014;
почесними членами Американського інституту архітекторів (США) 2010;
зарубіжними членами Королівського інституту британських архітекторів 2012;
лауреатами Золотої медалі Французької академії архітектури 2015.
Вони утрьох удостоєні Прітцкерівської премії з архітектури 2017. Їхній інтенсивний спосіб співпраці, де творчий процес, бачення проблематики та обов’язки розподілено порівну, зумовили присудження вперше в історії цієї премії одночасно трьом архітекторам. І тільки вдруге в історії лауреати премії — з Іспанії. Таке рішення не було випадковим і його принциповість полягає у підкресленні важливості праці місцевих зодчих, котрі не мають коштовних всесвітньо відомих замовлень. Не менш важливою є вказівка на доцільність вгамування індивідуалізму зодчого-творця на користь співпраці з колегами, бо найкращі ідеї народжуються у діалозі.
Цитата
Рішення журі Прітцкерівської премії з архітектури 2017:
Переклад:
«У наш час люди в усьому світі порушують одне важливе питання, і воно стосується не лише архітектури, а й права, політики та урядування. Ми живемо у глобалізованому світі, де маємо покладатися на міжнародний вплив, торгівлю, дискусії, транзакції тощо. Але все більше людей побоюються, що через цей міжнародний вплив ми втратимо наші місцеві цінності, наше місцеве мистецтво та наші місцеві звичаї. Вони стурбовані, а іноді й налякані. А Рафаель Аранда, Карме Пігем та Рамон Вілалта кажуть нам, що можна мати і те, й інше. Вони допомагають нам побачити у найпрекрасніших і найпоетичніших формах, що відповіддю на питання не є «або/або», і що ми можемо, принаймні в архітектурі, прагнути мати і те, й інше: ми міцно закорінені у своїй малій батьківщині, але звернені до всього світу. І це така чудова та обнадійлива відповідь, особливо якщо вона стосується й інших сфер сучасного людського життя.»
Оригінал:
«In this day and age, there is an important question that people all over the world are asking, and it is not just about architecture; it is about law, politics and government as well. We live in a globalized world where we must rely on international influences, trade, discussion, transactions, etc. But more and more people fear that, because of this international influence, we will lose our local values, our local art and our local customs. They are concerned and sometimes frightened. Rafael Aranda, Carme Pigem and Ramon Vilalta tell us that it may be possible to have both. They help us to see, in a most beautiful and poetic way, that the answer to the question is not ‘either/or’ and that we can, at least in architecture, aspire to have both; our roots firmly in place and our arms outstretched to the rest of the world. And that is such a wonderfully reassuring answer, particularly if it applies in other areas of modern human life as well.»Цит. за: The Pritzker Architecture Prize. URL: https://www.pritzkerprize.com/biography-rafael-aranda-carme-pigem-and-ramon-vilalta. URL: https://www.pritzkerprize.com/laureates/rafael-aranda-carme-pigem-ramon-vilalta#laureate-page-1366. Переклад Вечерського В. В.
Джерело
- The Pritzker Architecture Prize. URL: https://www.pritzkerprize.com/biography-rafael-aranda-carme-pigem-and-ramon-vilalta
Література
- Curtis W. RCR Aranda, Pigem ,Vilalta Architects : Entre la Abstracción y la naturaleza. Barcelona : Gustavo Gili, 2004. 320 p.
- Aranda R., Pigem C., Vilalta R. RCR Arquitectes at Centre Pompidou. Paris : Actar Publishers & Centre Pompidou, 2021. 126 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Вілалта, Рамон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вілалта, Рамон (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.03.2026
