Бібл

Бібл (фото Raheel Mohammad)

Бібл — архітектурно-археологічний комплекс стародавнього фінікійського міста, пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1984) у м. Джубейль (Ліван).

Бібл
Країна	Ліван
Місце розташування	Джубейль
Рік внесення	1984
Критерії	(iii)(iv)(vi)

Історична довідка

Храм з обелісками (2010, фото Ko Hon Chiu Vincent)

Фінікійці називали місто Губла, Гобла (фінік. — Колодязь Бога, Джерело Бога), згодом — Гебель, від чого походить його арабська назва (араб. جُبَيْل). У грецькій мові ця назва перетворилася на Гублос, згодом на Бублос, у пізнішій вимові — Біблос (грец. Βύβλος). Саме від назви міста походить грецька назва папіруса (його привозили до Греції з міста Бібл) і пов’язані з ним слова Біблія, бібліографія тощо.

Пам’ятка розташована за 33 км на північ від м. Бейрута на східному узбережжі Середземного моря на приморському мисі, що складається з двох пагорбів, розділених ущелиною.

Місцевість поблизу Бібла заселили з часів неоліту. Упродовж 4-го тис. до н. е. засноване поселення на пагорбі, біля морського узбережжя, навколо якого містилися родючі ґрунти, оточені кедровим лісом. Згодом цю місцевість заселили фінікійці, заснували місто, оточили його муром. Поселення перетворилось на важливий торговельний порт Східного Середземномор’я. Мешканці торгували з містами Месопотамії, від 3 тис. до н. е. — з Єгиптом Стародавнім. Головним товаром для експорту була деревина (кедр, кипарис), імпортували папірус та інші товари.

Наприкінці 21 ст. до н. е. місто захопили і зруйнували амореї, згодом його відбудовано. Бібл мав тісні контакти з Єгиптом, особливо за часів фараонів 12-ї династії (1938–1756 до н. е.). У цей час відновилося значення міста як важливого порту.

Близько 1200 до н. е. під впливом переселення арамеїв, давніх євреїв, філістимлян та інших народів із Ханаану виселились єгиптяни, м. Бібл стало незалежним і перетворилося на культурний осередок. У 876 до н. е. місто фактично визнало залежність від Ассирії, згодом перебувало під вавилонським впливом (див. Навуходоносор ІІ), далі під владою Ахеменідів.

За правління царя Єхавмілка ІІ (сер. 5 ст. до н. е.) розгорнулось масштабне будівництво (зведено палац, оновлено міські мури тощо).

У 333 до н. е. містом заволоділо військо Александра Македонського, згодом воно перейшло під владу Селевкідів, що зумовило поширення елліністичної культури. Побутував культ Адоніса, зведено храм біля північної міської брами та театр.

Від 64 до н. е. місто повністю опинилось під владою Стародавнього Риму, змінився культ — вшановували Аполлона і Венеру. З часів Римської імперії розпочався новий етап будівництва: розбудовано храм Аполлона, від нього прокладено широкий декуманус, звідки розходились бічні вулиці, збудовано терми, перебудовано театр тощо. З 2 ст. н. е. в місті поширилось християнство.

У 636 м. Бібл потрапив під владу арабів, які називали його Джубейль.

Після землетрусу 747 місто занепало, місцеві мешканці займались риболовлею. Відбудовано (на південь від руїн стародавнього міста) у 770-780-х. Під час будівництва нових споруд використовували будівельний матеріал попередніх періодів.

Місто Бібл переходило до складу різних держав: фатімідів, візантійців (див. Візантія), сельджуків тощо. Нові володарі намагались зміцнити фортифікаційні споруди. Хрестоносці захопили місто в 1103, у період їхнього панування воно було відоме під назвою Гібелет і входило до складу графства Триполі. У цю епоху на місці фатімідської цитаделі побудували храм Св. Іоанна.

У 2-й половині 13 ст. місто перейшло під владу мамелюків, які відновили фортецю. Від 1516 містом володіли Османи. Місто вчергове перебудували та розширили, новим центром став великий ринок із караван-сараями.

З кінця 1850-х розпочали археологічні розвідки на території Фінікії, зокрема на території м. Бібла, під керівництвом історика Ж. Е. Ренана.

Від 1918 місто перебувало під впливом уряду Франції (див. Підмандатна територія), що стимулювало археологічні розвідки стародавнього міста.

Систематичні розкопки відновив 1921 Ж. П. М. Монте (1885–1966; Франція), дослідник розкопав 9 королівських гробниць. В одній із них знайдено саркофаг царя Ахірама (бл. 1000 до н. е.) з текстом, написаним фінікійським письмом (експонат Бейрута національного музею).

З середини 1920-х до середини 1970-х розкопки продовжував М. Дюнан (1898–1987; Франція). Під час них виявили руїни язичницького (див. Язичництво) храму, ознаки впливу староєгипетської культури на фінікійців.

Бібл внесли до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (№ 295).

Характеристика

Територія, що перебуває під охороною ЮНЕСКО, включає фінікійські та римські елементи. Охоронювана зона охоплює середньовічне місто всередині стін і сектор некрополя.

На території міста збереглися:

• залишки неолітичних жител;
• храм з обелісками (бл. 1900 до н. е.);
• королівський некрополь — напівкругле поховання, розташоване на верхів’ї мису (19 ст. до н. е.).
• колонада та театр часів Римської імперії;
• вежа (1103) та укріплення періоду хрестоносців;
• церква св. Іоанна Хрестителя (12 ст.)

Стародавнє м. Бібл має всі елементи середньовічного міста (мур, собор, замок, донжон), згодом додано елементи османського типу.

Значення

Пам’ятка є зразком історії безперервного будівництва від першого поселення громади рибалок до середньовічного та османського міста.

Археологічні об’єкти вразливі: через відсутність консолідація робіт після розкопок є ризик обвалу.

Додатково

Поширеною є легенда про заснування міста титаном Кроносом.

Згідно з Плутархом в Біблі Ісіда знайшла тіло Осіріса.

Джерела

• Byblos // UNESCO. Сonvection du patrimoine mondial. URL: https:/ https://whc.unesco.org/fr/list/295

Література

1. Jalu S. The Stones of Byblos // The UNESCO Соurie. 1995. № 143. Р. 34–37 URL: https://unesdoc.unesco.org/in/documentViewer.xhtml?v=2.1.196&id=p::usmarcdef_0000099738&file=/in/rest/annotationSVC/DownloadWatermarkedAttachment/attach_import_da1a70c1-1df4-4c4a-91ed-574f6682719e%3F_%3D099738engo.pdf&updateUrl=updateUrl8517&ark=/ark:/48223/pf0000099738/PDF/099738engo.pdf.multi&fullScreen=true&locale=en#%5B%7B"num"%3A204%2C"gen"%3A0%7D%2C%7B"name"%3A"XYZ"%7D%2Cnull%2Cnull%2C0%5D
2. Thiollet J.-P. Je m’appelle Byblos. Milon-la-Chapelle : H et D, 2005. 257 р.
3. Dumper M., Stanley Br. Cities of the Middle East and North Africa: A Historical Encyclopedia. Santa Barbara : ABC-CLIO, 2007. 439 р.
4. Byblos: A Legacy Unearthed. Leiden : Sidestone Press, 2024. 300 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бібл // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бібл (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.08.2024