Монах

Мона́х (грец. μοναχός — самітній, від грец. μονος — один) — вірянин, який обрав аскетичний, ізольований від світу, часто усамітнений спосіб життя, щоби цілковито присвятити себе релігійному служінню.

Інститут монашества (чернецтва) притаманний різним релігіям світу, здавна існує у буддизмі, джайнізмі, індуїзмі, даосизмі, християнстві
(з 3 ст.; православ'я, католицизм). При посвяті монах приймає певні обітниці — тимчасові (поширено в буддизмі) або пожиттєві (християнство), як-от бідності, послуху, безшлюбності, цнотливості; отримує нове ім’я. Дотримується встановлених правил чернечої поведінки, монастирського статуту. Веде аскетичне життя або в межах чернечої громади (братії монастиря), або обирає шлях усамітнення, пустельництва. Часто передбачені різні щаблі монашого подвигу, кожен з яких покладає на монаха щобільші обмеження (наприклад, у православ’ї — рясофор, мала схима, велика схима).

Засновниками монашества на українських землях вважають Антонія та Феодосія Печерських, засновників Києво-Печерського монастиря.