Богородчанський іконостас

Богородча́нський іконоста́с — пам’ятка монументально-декоративного мистецтва, Україна.

Графічна схема

Фрагмент іконостасу в експозиції Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького

Іконостас відокремлював вівтар від головного приміщення для ченців і мирян у православній Хрестовоздвиженській церкві Скиту Манявського.

Історична довідка

Іконостас створила 1698–1705 артіль художників під керівництвом ієромонаха Білостоцького монастиря на Волині (див. Церква Святого Архангела Михаїла в Білостоку) Й. Кондзелевича (1667–1740; тепер Україна) для збудованої 1681 дерев’яної Хрестовоздвиженської церкви Скиту Манявського. Після закриття цього монастиря австрійською владою 1785 іконостас продали в дерев’яну Троїцьку церкву в м. Богородчанах (не збережено), що й зумовило найменування пам’ятки. Її виявив під час мандрівки 1880 мистецтвознавець і археолог граф В. Дідушицький (1848–1909; тепер Україна), опублікував дослідження та 1885 організував ознайомлення з нею інших фахівців. Галицький крайовий сейм профінансував реставрацію, яку виконали 1880–1883 К. Шольц (дата народження невідома ― 1883; тепер Україна), 1883–1885 Ю. Макаревич (1854; тепер Україна ― 1936; тепер Польща). Унаслідок цього 1888 іконостас визнано пам’яткою державного значення.

У липні 1916, рятуючи пам’ятку від наступу російської армії (див. Брусиловський прорив 1916), місцеві мешканці разом з австрійськими військовими демонтували іконостас і евакуювали його до м. Кракова (Польща). У жовтні 1916 його перевезли до Австрійського музею ужиткового мистецтва (м. Відень, Австрія). Після розпаду Австро-Угорської імперії 1921 іконостас перевезли до м. Варшави (Польща). 1924 за сприяння митрополита Андрея Шептицького пам’ятку передали на зберігання до Національного музею в м. Львові (тепер Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького). Там іконостас демонстрували з середини 1930-х до 1953, коли його перемістили до фондосховища у Вірменському соборі у Львові.

1995 частину ікон експонували на виставці, присвяченій 90-річчю Національного музею.

1997–2006 пам’ятку реставрували фахівці Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України, після чого частину її представлено в постійній експозиції того ж музею.

Характеристика

За композицією Богородчанський іконостас схожий на великі іконостаси мурованих і дерев’яних церков Наддніпрянщини й Лівобережжя кінця 17 ― початку 18 ст. Він п’ятиярусний, з кількома композиціями в цоколі («Христос у Никодима», «Похорон Антонія Печерського» та ін.), намісним рядом із храмовою іконою «Воздвиження Чесного Хреста», царськими вратами й дияконськими дверима, на яких зображено архістратига Михаїла та архангела Гавриїла, іншими іконами. Цей ряд фланкований двома великими іконами «Успіння Богородиці» та «Вознесіння Христове», на якій є датований 1705 авторський підпис Й. Кондзелевича. Вище ― празниковий ряд з 12-ма святами, «Тайною вечерею» над царськими вратами й «Молінням про чашу» над нею. У центрі апостольського ряду ― композиція «Деісіс» (Моління); вище – по-бароковому вигадливо закомпоновані зображення 12 пророків. Увінчує іконостас по центру ікона «Богородиця Знамення» і «Розп’яття з пристоячими». Різьблений декор колонок, капітелей і фризу стриманий, а тому анахронічний, характерний не для бароко кінця 17 ст., а для більш раннього маньєризму.

Значення

Богородчанський іконостас — унікальна за мистецькою вартістю і добрим ступенем збереженості пам’ятка українського сакрального мистецтва кінця 17 ― початку 18 ст. у стилі бароко. Це виразний приклад синтезу мистецтв та органічного поєднання європейських художніх здобутків Нового часу з українською національною традицією.

Додатково

В «Історії українського мистецтва» (2011) лики святих Богородчанського іконостасу, мальовані Й. Кондзелевичем, порівняно з живописними образами, створеними дещо раніше класиком іспанського живопису Б. Е. Мурільйо.

Цитата

«Незаперечні і зв'язки Кондзелевича з Києвом. Поза ними неможливо пояснити факт замовлення художнику роботи над іконостасом у Скиті Манявському, який перебував у найтісніших контактах з Києво-Печерською лаврою. Малярська манера Кондзелевича також свідчить про його добру обізнаність з іконописом Наддніпрянщини».
Цит. за: Жолтовський П. Український живопис XVII–XVIII ст. Київ : Наукова думка, 1978. С. 57.

Література

Dzieduszycki W. Ikonostas Bohorodczański // Przegląd Archeologiczny. 1888. R. 2. Z. 4. P. 91–130.
Драґан М., Свєнціцький І., Пещанський В. Скит Манявський і Богородчанський іконостас. Львів : Печатня ОО. Василіян у Жовкві, 1926. 28 с.
Жолтовський П. Український живопис XVII–XVIII ст. Київ : Наукова думка, 1978. С. 56–58.
Історія українського мистецтва : у 5 т. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. Т. 3: Мистецтво другої половини XVI–XVIII століття. С. 541–542.
Откович Т. Іконографічна схема іконостаса з церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Скит Манявський (Богородчанський іконостас) 1698–1705 рр. авторства Йова Кондзелевича // Народознавчі зошити. 2011. № 6 (102). С. 986–998. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NaZo_2011_6_12
Откович Т. Іконостас церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Великий Скит у Маняві (Богородчанський іконостас) // Вісник Наукового товариства імені Шевченка. 2013. № 50. С. 61–64.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Богородчанський іконостас // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богородчанський іконостас (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.12.2021