Німб

Одна з найдавніших відомих ікон Христа Вседержителя, 6 ст., монастир Святої Катерини на Синаї

Будда Шак'ямуні, 1–2 ст., Гандхара

Німб (від лат. nimbus — хмара, туман, з лат. nebula — туман) — у сакральному мистецтві — символ святості, неземного світла, ореол (чітко окреслений дископодібний або без різких контурів, хмароподібний, променистий) навколо голови чи тіла Бога, божеств, святих.

Історична довідка

Достеменне походження символу невідоме; науковці, мистецтвознавці обговорюють різні гіпотези.

Сонячний диск за головою був поширеним атрибутом солярних богів у східних релігіях. Німб символізував також світло, яке, за поширеними серед різних народів релігійними уявленнями, випромінювали тіла богів, що сходили на землю до людей. Промениста корона — відомий атрибут зображення давніх месопотамських, перських царів тощо.

В європейській культурі відомий від часів античності, ймовірно з епохи Александра Македонського, як атрибут богів, напівбогів та обожнених героїв. Їхні скульптурні зображенні — статуї, барельєфи — декорували особливим сліпуче-металевим кругом за головою на знак неземної величі, священної або надлюдської гідності. З часом так вшановували зображення людини, яка вирізнялася за своїм становищем, талантами, величчю і владою. Римське мистецтво успадкувало грецькі художні засоби та прийоми. Дійшли зображення дисків над головами міфічних персонажів (наприклад, у помпейських настінних розписах), обожнених римських імператорів, шанованих спочилих (на саркофагах) та ін. З часом зображення німбу запозичено християнською іконографією.

Суголосна практика зображення надприродних істот сформувалася і в східному, зокрема буддійському мистецтві. Статуї, картини (тганки) будд, бодгісаттв, архатів та інших просвітлених істот оточені багато декорованими, кольоровими (поліхромними) мандорлами (від італ. mandorla — мигдалина) різної форми (круглі, видовжені, підковоподібні, вогнеподібні тощо).

Сучасне неорелігійне мистецтво (зокрема орієнтальне), адресоване західній аудиторії, також активно використовує різноманітні зображення німбів.

У християнстві

У ранньохристиянському мистецтві німб (промені або ореол) зображено спершу на фігурах, запозичених з профанного мистецтва, у біблійних сценах (а не як атрибут Бога чи Ісуса Христа). Численні пам’ятки (як-от фрески у катакомбах), позбавлені цього символу, свідчать, що до часів Костянтина І Великого вплив язичницьких художніх традицій на християнські уявлення був не таким значним. У 1-й пол. 4 ст. німб над головою Христа з’являвся рідко — тільки тоді, коли Ісуса зображували на троні, у царській славі; незабаром став фіксованим атрибутом Христа, а пізніше — агнця Божого. Кількість новозавітних персонажів і святих, прикрашених німбом, швидко зростала, до кін. 6 ст. використання цього символу стало таким же поширеним, як і в колишньому язичницькому мистецтві. Символізував християнську ідею Бога як Джерела світла, благодаті, надприродної сили, Небесної слави (пор. 1 Петра 5:4; Об. 4:4).

У християнському пластичному мистецтві утвердилася відтак традиція зображення німбу навколо осіб Святої Трійці (зокрема, у взірцях антропоморфного зображення), Ісуса Христа, Богородиці, ангелів, апостолів, святих. Найчастіше на іконах, фресках, мозаїках, рельєфних зображеннях трапляється круглий німб або контурний колоподібний (без заповнення внутрішньої площини) у сяйних золотих чи срібних відтінках. Проте відомі й інші різновиди: трикутний (над головою Бога-Отця, символ Триєдності Бога), променистий, квадратний, у формі шести- чи восьмиконечної зірки, комбінований. На Заході поширене зображення Діви Марії з німбом над головою, що утворений низкою зірочок, також із т. з. Сонячною короною. На картинах і статуях Богородиці з немовлям часто трапляються променисті мандорли — сяйво видовженої овальної форми навколо всієї постаті. Відомі мандорли, утворені з семи голубів (символ семи Дарів Святого Духа) або ангелів. Для православної іконографії властиве зображення Ісуса Христа з німбом, внутрішнє поле якого заповнене рівнобічним хрестом (середохрестя та нижній рамен заховані за головою Ісуса, т. з. хрещатий німб).

Додатково

Термін часом застосовують у природознавстві на позначення групи атмосферних оптичних явищ — виникнення вторинного світіння навколо джерела світла (зокрема, небесних тіл), яке має круго- чи дугоподібну форму. Див. Гало, Ореол.

Література

Didron A. N. Christian Iconography: Or, The History of Christian Art in the Middle Ages / Trans. by E. J. Millington : in 2 vol. London : Henry G. Bohn, 1851. Vol. 1. P. 25–165. URL: https://books.google.com.ua/books?id=iWQMAAAAYAAJ&redir_esc=y
Dodwell C. R. The Pictorial arts of the West, 800–1200. Yale : Yale University Press, 1993. 461 р.
Александрович В. Львівські малярі кінця XVI століття. Львів : Місіонер, 1998. 198 с.
Історія української культури: у 5 т. / Голова редкол.: Патон Б. Є. Київ : Наукова думка, 2001‒2013. Т. 2: Українська культура XIII — першої половини XVII століть. 846 с.
Gietmann G. Nimbus // New Advent. URL: https://www.newadvent.org/cathen/11080b.htm

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Німб // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Німб (дата звернення: 17.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.02.2025