Мандорла
Мандо́рла (від італ. mandorla — мигдалина) — у релігійному мистецтві — різновид німба, символічне зображення неземного сяйва, чудесного світла навколо фігури божественної, просвітленої істоти (наприклад, у християнстві — Ісуса Христа, Богородиці, у буддизмі — Будди, бодгісаттв тощо). На відміну від німба оточує всю постать зображуваного (а не лише голову), має видовжену, зазвичай еліптичну форму.
Історія походження символу в європейському сакральному мистецтві є предметом полеміки: має витоки в язичницькому мистецтві античності, запозичено зі східної традиції (через Персію, Вірменію). Перші відомі християнські зображення датують 5 ст. Набула особливого поширення у ранньосередньовічному мистецтві. У християнській іконографії властива переважно сюжетам Преображення Господнього, Воскресіння Христового, Другого пришестя, Христа у Славі, Діви Марії з Богонемовлям, Успіння Богородиці та ін. Трапляється форма пелюсткоподібна, робмбоподібна, складена з кількох концентричних кіл, із променистими контурами тощо. На фресках, іконах можуть мати різне кольорове рішення, часто — кольори (відтінок) світлішають від центра мандорли. У пластичному мистецтві (наприклад, рельєфах) контури мандорли часто виконані декоративною ліпниною.
Див. Німб.
