Шеєліт

Шеєлі́т (від прізвища Шеєле), камінь важкий, шеельшпат, тримонтит, тунгштейн, білий олов’яний ячмінь — мінерал вольфрамату кальцію; вольфрамова руда.

Шеєліт
Синоніми	камінь важкий; шеельшпат; тримонтит; тунгштейн; білий олов’яний ячмінь
Клас мінералу	вольфрамати
Колір	безбарвний, білий, сірувато-білий з жовтим, коричневим та червоним відтінком, сірий до чорного
Форма кристалів	дипірамідальна
Сингонія	тетрагональна
Твердість	4, 5–5, 5
Блиск	жирний, алмазний
Густина	5, 8–6, 2 г/см³
Особливі характеристики	крихкий

Історична довідка

Уперше згаданий в мінералогічних записах у середині 18 ст.

Мінералог К. Леонгард (1779–1862; Німеччина) назвав у 1821 на честь хіміка К. В. Шеєле.

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: Ca[WO₄].

Хімічний склад: WO₃ — 80,6 %; CaO — 19,4 %. Містить домішки MoO₈ (до 10 %), а також CuO (до 7 %), утворюючи різновид купрошеєліт, інколи — домішки рідкісноземельних елементів.

Звичні для шеєліту також ізоморфні домішки Мо (10–12 % CaMoO₄ в молібдошеєліті), TR, Mn, Sr, Nb, Та, Сr, іноді F і Н₂О; Сu (до 7 % у купрошеєліті).

Фізичні властивості

Сингонія тетрагональна. Форми виділення: зернисті вкраплення, суцільні зливні маси, кірки, кристали дипірамідального (псевдооктаедричного) габітусу розміром до 10 см, частіше — вкрапленість. Спайність ясна за (101), недосконала за (112).

Густина — 5,8–6,2 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 4,5–5,5. Колір: безбарвний, білий, сірувато-білий з жовтим, коричневим та червоним відтінком, сірий до чорного. Блиск жирний, алмазний. Риса біла. Блакитно-біла люмінесценція в катодних променях. Крихкий. Злам раковистий, нерівний.

Супутні мінерали: вольфраміт, гематит, молібденіт, кварц.

Асоціації: андрадит, апатит, везувіан, вольфраміт, гросуляр, діопсид, кварц (грейзен), каситерит, топаз, тремоліт, турмалін, флюорит.

Поліморфізм: утворює серію з повелітом.

Різновиди

Шеєліт мідний: 1) різновид шеєліту, який містить до 7 % CuO, 2) суміш купротунгститу і шеєліту.
Шеєліт молібденистий (зейригіт — різновид шеєліту зі вмістом до 24 % МоО₃).
Шеєліт свинцевистий (застаріла назва штольциту).

Походження. Розташування родовищ

Трапляється у вигляді зернистих вкраплень, друз і поодиноких кристалів. Головними формами на них є {111} і {101}. Часто відмічаються двійники проростання за (100); вони схожі на поодинокі кристали, але пізнаються за перистою штриховкою або маленькими вхідними кутами між гранями {131} двох індивідів. Інколи спостерігаються паралельні зростання шеєліту з вольфрамітом.

Поширений у контактних метаморфічних скарнах; у високотемпературних гідротермальних жилах і грейзенах; рідше — у гранітних пегматитах. Промислові родовища утворюються пневматолітовим і гідротермальним шляхом.

Найбільші родовища шеєліту — у Китаї (Сичуань), Південній Кореї, Великій Британії, РФ (Середній Урал, Чукотка, Східне Забайкалля, Північний Кавказ), Таджикистані, Намібії, Австрії, Бразилії (штат Мінас-Жерайс), Болівії, Перу, США (штати Невада, Каліфорнія, Аризона), Іспанії, Італії, Франції та Австралії.

Значення

Кристали шеєліту із домішками рідкісноземельних металів використовують у квантових генераторах світла, синтетичні кристали — у лазерній техніці, для імітації алмазів, як сцинтилятори.

Добре сформовані кристали є колекційними.

Література

Лазаренко Є. К., Винар О. М. Шеєліт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Hazen R. M., Finger L. W., Mariathasan J. W. High-Pressure Crystal Chemistry of Scheelite-Type Tungstates and Molybdates // Journal of Physics and Chemistry of Solids. 1985. Vol. 46. Is. 2. P. 253–263.
Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
Шеєліт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.