Алмаз

Алмаз
Клас мінералу	самородний елемент
Колір	безбарвний, зрідка жовтий, зелений, бузковий, коричневий, блакитний, сірий, чорний
Сингонія	кубічна
Твердість	10
Блиск	діамантовий
Прозорість	прозорий
Густина	3, 5 г/см³
Особливі характеристики	крихкий

Алма́з (грец. ἀδάμας — діамант, від ἀ… — не і δαμάξω — приборкувати, знищувати) — мінерал класу самородних елементів.

Історична довідка

Перші алмази сформувалися в товщі земної мантії близько 3,5 млрд до н. е. Перші кімберлітові трубки утворились близько 1 млрд років до н. е. Близько 1 млн років до н. е. стався викид кімберлітів. 800 до н. е. алмази виявлено в Індії. У 327 до н. е. Александр Македонський, імовірно, уперше привіз алмази з Індії до Європи. 320–296 до н. е. кристали алмазів описано в санскритському манускрипті «Артхашастра» («Учення про багатство»). 100 до н. е. Пліній Старший у трактаті «Природна історія» описав властивості алмазів. У 6 ст. алмазні розсипи виявлено на о. Калімантан (Борнео). У 1000 створено один із перших зразків ювелірних виробів із діамантами — корону Стефана І Святого. 1330 у м. Венеції алмази почали полірувати, 1447 у м. Антверпені (Бельгія) — огранювати. 1725 алмази знайдено в Бразилії. 1791 С. Теннант виявив, що алмази складаються з Карбону (вуглецю). 1829 знайдено алмази на території Росії, у 1867 відкрито розсипні родовища алмазів в Південній Африці.

1905 у Південній Африці знайдено найбільший алмаз масою в 3 106 каратів — «Куллінан». 1919 математик і гранильник М. Толковський (1899–1991; Бельгія — США) розробив «діамантове» огранювання. З 1955 СРСР почав видобуток алмазів у Сибіру. 1966 відкрито родовища алмазів у Ботсвані, 1979 — у Північній території Австралії, 1980 — в Індії, 1991 — на північному заході Канади.

2010 лідером з видобутку алмазів, випередивши Ботсвану, стала РФ. 2017 видобуток алмазів на підземному руднику «Мир» у Республіці Саха (Якутія) через аварійне затоплення припинено на невизначений термін.

Характеристика

Хімічний склад

Алмаз — алотропна (див. Алотропія) форма Карбону.

Основні домішки — Si, Al, Mg, Са, Na, Ва, Mn, Fe, Cr, Ti, В та ін. Головною домішкою, що найбільше впливає на фізичні властивості алмазів, є азот (до 0,23 %).

Фізичні властивості

Кубічна сингонія, гексоктаедричний вид; кристали октаедричні, кубічні, додекаедричні, комбінаційні; найчастіше безбарвні, зрідка жовті, зелені, бузкові, коричневі, блакитні, сірі, чорні.

Густина 3,5. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса 10. Крихкий. Блиск діамантовий, високий показник заломлення (n=2,417) і сильно виражений ефект дисперсії (0,063), що зумовлює різнокольорову гру світла в діамантах.

Злам раковистий. Азот ізоморфно входить до структури алмазів й утворює самостійно або в сукупності зі структурними дефектами (вакансіями, дислокаціями) центри, відповідальні за забарвлення; люмінесценцію; поглинання в ультрафіолетовому випромінюванні, видимій, інфрачервоній і мікрохвильовій областях; характер розсіювання рентгенівських променів тощо.

Кристали алмазів, непрозорі до УФ-випромінювання, називають алмазами 1-го типу; решта належить до 2-го типу. Уміст азоту в переважній більшості кристалів алмазів 1-го типу становить близько 0,25 %. Рідше трапляються безазоттні алмази 2-го типу, в яких домішки азоту не перевищують 0,001 %.

Різновиди

Карбонадо — пористий мікро- або приховано-кристалічний агрегат ясно-сірого або чорного кольору, що складається із зерен і кристалів октаедричного, рідше кубічного габітусу;
Борт — найтвердіший різновид, має тонкозернисту або приховано-кристалічну будову й складається з неправильних, дуже дрібних, часто мікрокристалічних, безладно розташованих зерен;
Балас — дрібні, опуклі, променисті агрегати, сорт технічних алмазів з кристалами сферичної форми.

Алмазоносні породи: кімберліти, лампроїти, лампрофіри, метакоматіїти, пікрити, олівінові мелілітити, толеїтові базальти, шошоніти, абсарокіти, ультраметаморфіти, імпактити тощо.

Походження. Розташування родовищ

Трапляються майже на всіх континентах. Алмази ростуть на глибинах не менше 100 км, за тиску не менше 4 ГПа й температурах не менших від 1 000 ºС. Їхній вік докембрійський і палеозойський. Імпактні аламази є параморфозами (продуктами заміщення одного мінералу іншим унаслідок перебудови кристалічної структури без зміни хімічного складу) по кристалах графіту, зрідка по вугіллю. Вони утворюються внаслідок зіткнення метеоритів із поверхнею Землі. Алмази трапляються в метеоритах і космічному пилу.

Промислові родовища — кімберлітові, зрідка лампроїтові тіла та розсипи (РФ, Австралія, Ботсвана, Конго, Канада, ПАР та ін.).

Алмази в Україні

Акцесорні розсипні алмази знайдено в палеопротерозойських конгломератах і пісковиках Волині, у верхньопалеозойських пісковиках Донбасу, у неогенових пісках Придністров’я, Побужжя, Придніпров’я й Приазов’я, у четвертинних і сучасних відкладах багатьох річок, а також у відкладах пляжу Чорного й Азовського морів.

Найбільший алмаз (кристал масою 40,1 мг) знайдено в алювії р. Синюхи. Імпактні алмази виявлено в корінних породах семи метеоритних кратерів України.

Значення

Алмази є дорогоцінною ювелірною й абразивною сировиною; використовуть у галузі високих технологій.

Література

Юрк Ю.Ю., Кашкаров И.Ф., Полканов Ю.А. и др. Алмазы песчаных отложений Украины. Киев : Наукова думка, 1973. 168 с.
Квасница В. Н. Мелкие алмазы. Киев: Наукова думка, 1985. 216 с.
Вальтер А.А., Еременко Г.К., Квасница В.Н. и др. Ударно-метаморфогенные минералы уг-. лерода. Киев : Наукова думка, 1992. 172 с.
Новіков М. В., Мечник В. А., Бондаренко М. О. та ін. Композиційні матеріали системи алмаз–(Co–Cu–Sn) з поліпшеними механічними характеристиками // Сверхтвердые материалы. 2016. № 3.