Вольфрамові руди

Вольфраміт

Вольфрамові руди — природні мінеральні утворення, що містять вольфрам у таких сполуках і концентраціях, за яких технічно можливе і економічно доцільне їх промислове використання.

Характеристика

Відомо понад 20 мінералів, що містять вольфрам. З них промислове значення мають лише ті, що належать до групи вольфраміту (74–76 % WO₃) і шеєліту (80 % WO₃).

Вольфрамові руди часто містять олово, молібден, берилій, бісмут, мідь часткою 0,01–0,1 %. Іноді присутні ртуть, стибій, золото, срібло, сірка, арсен, тантал, скандій, ніобій. Більшість попутних компонентів у процесі збагачення (див. Збагачення корисних копалин) вилучаються в колективні або селективні концентрати.

Різновиди

За умовами утворення родовища вольфрамових руд поділяють на ендогенні і екзогенні.

Серед ендогенних вирізняють пегматитові, скарнові, грейзенові і гідротермальні генетичні типи руд, що об'єднуються в олово-вольфрамову, молібдено-вольфрамову і поліметалічно-вольфрамову рудні формації. Із пегматитів вольфраміт і шеєліт вилучають попутно при збагаченні каситериту, берилу, сподумену і тантало-ніобатів.

Із пегматитів утворюються елювіально-делювіальні (див. Елювій; Делювій) і алювіальні (див. Алювій) розсипи (екзогенні родовища), які розробляються головним чином у країнах Південно-Східної Азії і Африки. Скарново-шеєлітові руди (див. Скарн) утворюються в зоні контакту гранітоїдних масивів з карбонатними гірськими породами і представлені плитоподібними покладами крутого і пологого залягання, а також складними лінзо- і трубоподібними тілами. Вміщують від 0,1 до 0,8 % WO3, рідко — до 1–3 %; запаси руди складають від декількох тисяч до декількох десятків тисяч, рідше — сотні тисяч тонн.

Грейзено-вольфрамітові (див. Грейзен) руди пов'язані з апікальними частинами гранітних інтрузивів. Частка WO₃ в них складає 0,1–0,4 %; запаси руди оцінюються в десятки, рідко в сотні тисяч тонн.

Гідротермальні вольфрамові руди приурочені до зон ендо- і екзоконтакту гранітних масивів, утворюючи протяжні серії рудних жил крутого, рідше середнього падіння, а також штокверки глибиною до 1 км. Рудні тіла утворені кварц-вольфрамітовими, кварц-вольфраміт-каситеритовими рудами, що часто містять молібденіт, бісмутин і берил; а також кварц-шеєлітовими і кварц-молібденіт-шеєлітовими рудами.

Вміст у рудах WO₃ складає 0,5–1,5 %, рідко — до 3–5 %, у штокверках — 0,1–0,3 %, іноді — до 0,5 %. Відповідно запаси оксиду вольфраму становлять від декількох тисяч до декількох десятків тисяч тонн, іноді — до сотень тисяч тонн.

Видобування

Видобування руди з вольфрамових родовищ проводять двома способами — підземним і відкритим.

Перший застосовують під час роботи з рудними жилами, скарновими і грейзеновими покладами. За підземного способу (див. Розробка підземна) використовують системи розробки шаровим обваленням і горизонтальними шарами з магазинуванням руди у відпрацьованих блоках або із закладенням виробленого простору.

Відкритим способом розробляють штокверкові родовища, скарнові і грейзенові поклади, розсипи. На кар'єрах застосовують транспортну систему розробки з зовнішнім відвалоутворенням.

Поширення

У світі

Родовища руд вольфраму відомі в Китаї, Канаді, В’єтнамі, Болівії, Казахстані, Середній Азії, Східному Сибіру (РФ), на Далекому Сході (РФ), на Кавказі. Найбільші родовища: Сандон (Південна Корея), Синьхуашань і Шанпін (Китай), Панашкейра (Португалія), Кінг-Айленд (Австралія), Чікоте і Камі (Болівія), Флет-Рівер (Канада), Сало (Франція), Пайн-Крік (США), Улудаг (Туреччина), Міттерзілль (Австрія). Понад 60 % запасів вольфрамових руд зосереджено в країнах Південно-Східної Азії, в межах Тихоокеанського рудного поясу.

Світові запаси вольфраму — 3 200 000 т. Здебільшого вони зосереджені в Китаї (1 800 тис. т), Канаді (290 000 т), Росії (160 000 т), В'єтнамі (95 000 т) та Болівії.

Станом на 2017 Китай, В’єтнам та Росія є провідними постачальниками вольфраму (відповідно 79 000, 7 200 та 3 100 т). Канада припинила виробництво наприкінці 2015 через закриття своєї єдиної вольфрамової шахти. Тим часом В'єтнам обігнав Росію та Болівію, значно розширивши видобуток у 2010 завдяки оптимізації внутрішніх операцій із переробки нафти.

Китай залишається світовим лідером не лише у виробництві, а й у експорті та споживанні вольфрамової продукції. Виробництво вольфраму поступово розширюється за межами Китаю через зростання попиту.

В Україні

В Україні запаси руд вольфраму зосереджені переважно в північно-західній частині Українського кристалічного щита (Сушано-Пержанська зона). Руди комплексні, містять колумбіт, каситерит, вольфраміт, кріоліт і флюорит. Мінералізація вольфраму відома також у Пержанському рудному полі й на стиках Коростенського та Корсунь-Новомиргородського плутонів (Кочерівська структура, Селищанський рудопрояв). Загальні прогнозні ресурси вольфраму в цих районах оцінюються в 105 тис. т металу.

На початок 21 ст. усі рудопрояви потребують попередньої геолого-економічної оцінки, перебуваючи на пошуковій стадії дослідженості.

Література

1. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
2. Гурський Д. С. Металічні корисні копалини // Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. Металічні і неметалічні корисні копалини : в 2 т. Київ : Центр Європи, 2006. Т. 1. 785 с.
3. Tungsten Statistics and Information // USGS. URL: https://www.usgs.gov/centers/nmic/tungsten-statistics-and-information

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Вольфрамові руди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вольфрамові руди (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.03.2021