Целестин
|
Целестин | |
|---|---|
| Синоніми | целестит, шютцит |
| Клас мінералу | сульфати |
| Колір | від безбарвного та молочно-білого до блакитного і буро-жовтого |
| Форма кристалів | подовжено-призматична або таблитчаста |
| Сингонія | ромбічна |
| Твердість | 3–3, 5 |
| Блиск | скляний |
| Прозорість | прозорий або просвічує |
| Густина | 3, 9–4, 0 г/см3 |
| Радіоактивність | радіоактивний |
| Особливі характеристики | крихкий |
Целести́н (від лат. coelestis — небесно-блакитний), целестит, шютцит — мінерал групи бариту, сульфат стронцію.
Стронцієвий аналог бариту.
Зміст
Історична довідка
1797 мінерал уперше дослідив М. Г. Клапрот і назвав його стронцієвою землею. 1798 термін «целестин» увів в обіг А. Г. Вернер.
Характеристика
Хімічний склад
Хімічна формула: Sr[SO4].
Хімічний склад (%): SrO — 56,42 %, SO3 — 43,58 %.
Домішки: СаО, ВаО.
Асоціації: кальцит, арагоніт, гіпс, сірка, галіт, флюорит, стронціаніт.
Фізичні властивості
Ізоструктурний з баритом, утворює з ним ізоморфний ряд (проміжні члени — баритоцелестин, целестобарит); у разі заміни Sr на Са — кальціоцелестин. Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Спайність по (001) і (210) досконала, по (110) ясна. Кристали подовжено-призматичні або (рідше) таблитчасті. Утворює шкаралупчасті масивні зернисті агрегати, волокнисті прожилки. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 3–3,5. Густина — 3,9–4,0 г/см3. Колір — від безбарвного та молочно-білого до блакитного і буро-жовтого. Риса біла. Блиск — від перламутрового до скляного. Прозорий або просвічує. Злам нерівний. Крихкий. Радіоактивний.
Різновиди
Виокремлюють різновиди цилестину:
- баріїстий — різновид з родовища Лердвілл (штат Колорадо, США); містить 7,28 % ВаО,
- волокнистий — має вигляд волокнистих агрегатів;
- кальціїстий — містить до 2 % СаО.
Походження. Розташування родовищ
Мінерал переважно евапоритового (див. Евапорити) походження, рідше — гідротермального. Знайдений в хемогенобіогенних осадових гірських породах (вапняках, доломітах, ґіпсах, мергелях, пісковиках, відкладах кам'яної і калійної солей, глинистих сланцях); трапляється в гідротермальних жилах і порожнинах основних вивержених гірських порід, рідше — в постмагматичних парагенезисах мінералів.
Типове місце розташування — поблизу м. Беллвуда (штат Пенсильванія, США). Родовища, придатні для промислової розробки, розташовані в Англії, Росії та Тунісі.
Блакитні кристали знайдено в базальтах Монтекіо-Маджоре (область Венето, Італія) і в пегматитах острова Мадагаскару.
Целестин білого кольору виявлено в областях Сицилії, Марке і Емілії-Романьї (Італія). У вигляді жил волокнистої будови блакитного кольору трапляється поблизу м. Єна (земля Тюрингія, Німеччина).
Крупні (розміром близько 1 м, вагою до 2 кг) сірувато-білі і майже непрозорі кристали целестину знайдено в жеоді Кришталева печера (англ. Crystal Cave) на острові Південний Басс в озері Ері, США.
Інші знахідки: землі Північний Рейн-Вестфалія, Гессен (Німеччина), Банськобистрицький край (Словаччина), графство Глостершир (Англія), (автономна область Андалузія, Іспанія), штат Теннессі (США), г. Мокаттам (Єгипет), штат Коауїла (Мексика), долина р. Арпи (Вірменія) та ін.
Целестин в Україні
Трапляється у відкладах Покрово-Киреївської структури (Приазов’я) Українського кристалічного щита.
Значення
Головна стронцієва руда. Використовують також у піротехніці, скляній, керамічній, фармацевтичній галузях промисловості.
Додатково
Целестин іноді плутають з іншими сульфатами (наприклад, з баритом). Для перевірки проводять хімічне випробування: беруть порошок мінералу на кінчик платинової голки і поміщують у полум'я газового пальника. Целестин забарвлює полум’я в червоний колір.
Література
- Dana J., Dana E. System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wiley, 1944–1946.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Целестин // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
- Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003. URL: https://rruff.info/doclib/hom/celestine.pdf
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
- Kile D, Dayvault R., Hood W. at al. Celestine-Bearing Geodes from Wayne and Emery Counties, Southeastern Utah: Genesis and Mineralogy // Rocks & Minerals. 2015. № 90 (4). P. 314–337. URL: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/00357529.2015.1034489
- Целестин // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Целестин // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Целестин (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.09.2023